Цей 2024 рік знаменує собою чергове світле свято Великодня, яке православні віруючі України, як і завжди, відзначають згідно з традиціями Юліанського календаря. Цього року свято припадає на 5 травня. В ці урочисті дні, коли наша земля наповнюється весняним цвітінням та радістю Воскресіння Христового, важливо не лише прийти до храму та освятити пасхальні кошики, але й по-справжньому відчути велич та духовну силу цього свята.
З цієї нагоди журналістка ІА “ФАКТ” Юлія Хоменко мала честь поспілкуватися з настоятелем Свято-Михайлівського кафедрального собору, Отцем Богданом Бойко, який поділився своїми знаннями та думками про традиції святкування Великодня.
Отче Богдане, дякуємо, що погодилися дати нам інтерв’ю. Розкажіть, будь ласка, про Великдень. Які традиції та обряди пов’язані з цим святом?
Існує багато традицій та обрядів. Перш за все, це богослужіння, яке проходило у Страсний тиждень. Під час Страсного тижня, лише один раз на рік, готують миро – спеціальну суміш на основі оливкової олії, запашних смол та ароматних трав, яка використовується у таїнстві миропомазання.
Кожен день цього тижня має своє значення. У неділю Вербну Ісус Христос в’їхав до Єрусалиму на осляті, показуючи, що він смертний. Багато людей зустріли його, але вже в понеділок ми згадуємо прокляття смоковниці: воно не дало Ісусові їжі, бувши безплідним. У вівторок ми згадуємо про Ісуса Христа, як Спасителя, у середу – про те, як Юда зрадив Ісуса за 30 срібняків. У четвер у нас Таємна вечеря, коли зустрілися апостоли з Богом. Ісус Христос дав їм Євхаристію: перетворення хліба на тіло Ісуса Христа: “Це є моє тіло, їжте його.” Також з вина: кров: “Пийте її, це є кров Нового Завіту.” У п’ятницю ми виносимо плащаницю – це спогад про ті події, коли Ісуса Христа після Таємної вечері ув’язнили, над ним насміхалися, його били, катували, засудили й повели на розп’яття. У п’ятницю він висів на Хресті по нашому часу це 9 до 15:00. О 14:00 ми виносимо плащаницю і співаємо, це згадування страждань Ісуса Христа: помер на Хресті, його душа увійшла до пекла: і вивела багатьох праведників. Велика субота є шостим днем Страсного тижня, на якому закінчується Великий піст, що триває 48 днів. Цей день присвячений спогаду про поховання та перебування у гробі тіла Ісуса Христа. В цей час християни готуються до Воскресіння Христа, яке святкується в ніч з суботи на неділю.
Великдень – світле свято, яке символізує відродження і перемогу життя над смертю. Як і будь-яке інше релігійне свято, Великдень та підготовка до нього мають багато звичаїв та традицій, які українцями шануються здавна – прибирання оселі, випікання пасок та розписування писанок, збирання та освячення великоднього кошика – найбільш відомі з них.
Головним символом Великодня є паска, яку готують зі спеціального тіста, прикрашаючи зверху глазурʼю та смаколиками. Однак мало хто замислюється, що це здобне тісто має для вірян глибокий символізм. Зокрема, її форма, смак та навіть оздоблення означає чимало речей релігійного світу. Сама паска символізує плоть Ісуса Христа, який віддав своє життя за порятунок людей. Її кругла форма означає Царство Небесне. Солодкий смак символізує перемогу над смертю, яку дарував Ісус, тобто, його воскресіння. Білий колір глазурі означає чистоту, турботу та милосердя. Пишність паски є символом щастя та багатства дому, в якому її спекли. Прикраси на пасці символізують багатство та щастя, а хрест на ній означає памʼять про Ісуса та його воскресіння.
Традиція фарбувати яйця теж має свою історію, скоріш за все, християнську легенду. Марія Магдалина розповіла імператору Тиберію про Воскресіння Христове. Тиберій не повірив в це і сказав, що мертві не можуть воскреснути, так само як біле яйце не може стати червоним. В ту саму мить яйце, яке було у Марії Магдалини, почервоніло. Традиція дарувати фарбовані яйця один одному бере свій початок ще до поширення християнства, цей звичай має на меті побажання друг другу довгого життя і родючості.
Звичай розфарбовувати яйця не є тільки українським, він відомий усім європейським народам. Однак українці надали йому питомих рис, розфарбовуючи яйця звиклими в українській народній культурі орнаментами. Звичай розфарбовувати, а потім розбивати яйця символізує нове життя. Тобто, яким би гарним не було туземне життя, воно мусить відійти і дати місце новому життю. Розбивання свяченого яйця також символізує Воскресіння, яке чекає кожного християнина.
Щодо кошиків, які святять. Звичай освячувати продукти на Великдень пішов від народу ще у 14-15 столітті. Довгий час до храму носили лише спеченого з тіста баранця, але з плином часу великодній кошик наповнився іншими продуктами. Ця традиція має свою духовну сутність – після довгого посту церква благословляє віруючих насолоджуватись всіма дарами природи. В тому числі, не обмежувати себе в їжі. Головне у пасхальному кошику – це хліб, тобто паска. А вже потім, яйця, молочні та м’ясні продукти.
Сьогодні багато людей роблять помилки під час святкування Великодня. В чому саме люди помиляються?
Це дійсно складне питання! Люди, як віруючі, так і невіруючі, роблять певні помилки. Як казав апостол Павло: “Хтось їсть м’ясо і вважає це правильним, а хтось не їсть м’яса і вважає це ще кращим вибором”. Ми не можемо засуджувати людей за їхні харчові звички, а лише можемо дати їм пораду, настановити та благословити.
Помилками є те, що люди в святкові дні мають недобрі думки, лихословлять, роблять злі вчинки, сваряться, відвідувати цвинтар, поминати померлих. Також не можна класти у кошик та освячувати у церкві алкоголь, кров’яну ковбасу, будь-які приклади матеріального достатку (гроші, прикраси, ключі від квартири чи машини), гострі предмети, наприклад, ножі та ножиці.
Ми правильно святкуємо Пасху, коли віримо в це свято всією душею. Це наша молитва, наше самовипробування. У цей день важливо звершити подвиг, який полягає в тому, щоб прощати всіх, не чинити нікому кривди, миритися з усіма, намагатися більше молитися. Щоденна молитва має стати невід’ємною частиною нашого життя. В піст ми намагаємося ще глибше осмислити своє духовне життя і виправити те, що в нас є поганого. Це важливо не лише перед Великоднем, але й протягом усього життя. Адже кожен православний християнин, який прагне поєднатися з Ісусом Христом у Царстві Божому, має нести свій подвиг.
Як війна вплинула на святкування Великодня?
Звісно, воєнний час дуже змінив святкування Великодня. Воно є дуже болісним, стислим, не таким святковим, як завжди, але все одно люди відчувають на собі вплив війни. Це, безсумнівно, відбивається на їхньому настрої. Важливо, що на Великдень не працюють ті, хто має таку можливість. Це дає їм шанс взяти участь у цій великій духовній молитві – Літургії на воскресіння Хрестове. Однак зараз в українських містах введено комендантську годину, тому заборонено проводити всенічні богослужіння.
Хто і як би не святкував Великдень, головне у цей день – зібратися у родинному колі та ще раз побажати рідним і друзям щастя, здоров’я та процвітання.
Чудо Христового Воскресіння об’єднує вірою у перемогу світла над темрявою, добра над злом, життя над смертю. На Великдень ми відкриваємо Богові свої душі, просимо наповнити їх духовною силою і надією, просимо миру, просимо захисти тих, хто захищає нас, хто боронить рідну землю.
Я бажаю всім дочекатися своїх рідних, дочекатися перемоги. Нехай Чудо Воскресіння Христового надихає на добрі та праведні справи. Нехай Пасхальне Свято стане для кожного початком нового життя – кращого і добрішого.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
