Система єБалів у ЗСУ потребує ревізії та не відображає реальної ефективності бойових дій: Віталій Дейнега
Система єБалів у Збройних Силах України була створена для оцінювання ефективності бойових дій за допомогою ключових показників результату. Ідея полягала в тому, що за виконання певних завдань екіпажі дронів отримували бали, а більша кількість балів забезпечувала доступ до додаткових ресурсів, таких як дрони та інші технічні засоби. Мета системи полягала у стимулюванні підрозділів досягати більшого бойового ефекту та поліпшувати показники знищення противника, техніки та інших цілей. Проте на практиці виявилось, що ця система не завжди відповідає реальним потребам фронту, не враховує стратегічні пріоритети і може створювати перекоси в розподілі ресурсів.
Волонтер, громадський діяч, засновник і у 2014—2020 роках керівник БФ “Повернись живим”, ексзаступник Міністра оборони України Віталій Дейнега вважає, що оцінювати ефективність дій військових необхідно, але система єБалів, яка діє зараз, не дає повної і реальної картини бойових результатів і не сприяє підвищенню ефективності підрозділів.
Він зазначає, що схожа ситуація відбувалася у світовій практиці: наприклад, в американських авіакомпаніях поставили неправильні КРІ для вантажників і отримали формально виконаний, але фактично неправильний результат, коли перша валіза потрапляла на конвеєр, але пасажири все одно не виходили швидко з аеропорту. Дейнега наголошує, що на війні сталося щось подібне: система єБалів з самого початку мала на меті оцінювати ключові результати роботи екіпажів дронів — знищення особового складу, техніки та інших важливих об’єктів. Більше цілей — більше балів, більше балів — більше ресурсів для підрозділу. Здається, все логічно, проте на практиці ситуація виявилась іншою.
Дейнега зазначає, що ефективність підрозділів за єБалами може виглядати високою, але при цьому вони не виконують стратегічних завдань, які реально важливі. Наприклад, немає КРІ “втримати Покровськ” або “не дати противнику обійти місто з флангів і взяти під контроль логістику дронами”. За такі завдання бали не нараховуються, і ресурси не виділяються. Він вважає, що через це система не відображає справжню ефективність і може створювати ситуації, коли підрозділи виконують завдання, які формально дають бали, а стратегічно не приносять користі.
Дейнега наголошує, що це створює проблему дисбалансу: підрозділи зосереджуються на «жирних цілях», бо за них дають більше балів, а решта важливих завдань залишається без ресурсів. Він зазначає, що вага єБалів формує своєрідну “фінансову піраміду”, де пріоритети визначаються таблицями коефіцієнтів, а не бойовою обстановкою. Як наслідок, ресурси можуть розподілятися неправильно, дрони виконують багато завдань, за які бали не нараховуються, а підрозділи опиняються у невигідній ситуації.
Віталій Дейнега підкреслює, що система оцінки КРІ має слідувати пріоритетам бойової обстановки, а не формувати їх сама по собі. Багато пілотів ставлять отримання балів пріоритетом самі по собі, бо інших способів отримати ресурси для своїх підрозділів стає все менше. Цей дисбаланс робить систему неефективною для досягнення стратегічних цілей. Подібні проблеми виникали і в історії: наприклад, під час Другої світової війни аналітик Абрагам Вальд рекомендував оцінювати пошкодження літаків не там, де їх було найбільше, а там, де їх не було, щоб максимізувати шанси на виживання. Дейнега вважає, що це показує, як важливо правильно визначати пріоритети у системі оцінки.
Експерт також зазначає, що переведення пілотів у СБС викликає побоювання, бо підрозділи, з яких відходять пілоти, залишаються без необхідної підтримки для утримання лінії фронту. Ресурси, включно з дронами та пілотами, мають спрямовуватися на забезпечення стійкості фронту, утримання територій та мінімізацію втрат особового складу, а не лише на виконання завдань, які формально приносять бали.
Віталій Дейнега підкреслює, що час грає проти нас і що система єБалів не зникає, але вона потребує негайної ревізії. Поточна система вже «сама себе зʼїла», оскільки формально демонструє ефективність, але фактично не відповідає стратегічним цілям і не забезпечує оптимального розподілу ресурсів. Дейнега наголошує на потребі перегляду КРІ, щоб вони враховували реальні пріоритети, утримання територій, контроль логістики та мінімізацію втрат особового складу.
Він зазначає, що для виживання і ефективної оборони необхідно переоцінити пріоритети, не лише у системі КРІ, а й загалом у розподілі ресурсів та стратегічних завданнях на фронті. Без таких змін існуюча система оцінки ризикує підсилювати короткострокові вигоди за рахунок довгострокової стійкості та ефективності військових дій.
“Та і, взагалі, нам пора дуже багато чого переоцінювати. Ми вже не виграЄмо технологічну війну, як це було пару років назад. А ресурсну війну – тим більше. Найближчим часом нам треба багато чого переоцінити, якщо хочемо вижити. Система військових КРІ – це тільки частина цих змін. Час більше не грає на нашому боці. І я не бачу причин для зупинки війни в найближчі пару років. Це пора усвідомити та поміняти багато пріоритетів і не тільки в оцінках цілей”, – резюмує Дейнега.
