“Токенізоване” майбутнє, велика концентрація капіталу і перспективи для українців: що стоїть за гучними заявами голови BlackRock (продовження)

ІА “ФАКТ” вже писало про те, що останні заяви голови BlackRock Ларрі Фінка про “токенізацію всіх активів” і демографію – не просто гучні цитати, а ознака того, що великі інвестори пришвидшують цифровізацію фінансів і впливають на архітектуру ринка: від автоматизації та стандартів екології і управління до форматів державної відбудови.

Активно поширюються токенізовані фонди ліквідності, цифрові облігації й “T+0” розрахунки (завершення угоди (поставка активу й оплата) в день укладання останньої). Доступ до них будується на повній ідентифікації клієнта та прозорості грошових потоків. У гучних фразах Фінка по суті йдеться про адаптацію ринку праці до дефіциту кадрів і прискорення автоматизації.

Для України це означає наступне. По-перше, майбутні фонди й облігації дедалі частіше матимуть “оцифровану” форму з обов’язковим KYC та AML (базовими процедурами фінансової безпеки, які застосовують банки, брокери, біржі та інші фінустанови), що добре лягає на “Дію” та зближення правил із ЄС.

Крім того, гроші заходять туди, де є аудит, прозорі закупівлі, зріле борд-управління й нефінансова звітність: саме так Україна знижує “ціну ризику” і відкриває двері приватному капіталу поруч із коштами ЄС, ЄБРР і Світового банку. Нарешті, для роздрібних інвесторів розширюється вибір простих біржових і токенізованих “кешевих” продуктів, але відповідальність: податки, ідентифікація, розуміння ризиків і план “на випадок збою мережі” – залишається на вас.

“Примушувати поведінку” через голосування: чому риторика пом’якшується, а практика лишається

Коли великі інвестори голосують на зборах компаній, їхній вплив величезний, адже вони володіють частками у сотнях корпорацій. Так звану “велику трійку” – BlackRock, Vanguard і State Street – можна назвати “тихими співвласниками” більшості компаній з американського індексу S&P 500. Саме їхнє рішення часто визначає, які правила, стандарти й навіть цінності формує бізнес.

Останнім часом, через політичні суперечки навколо клімату та соціальних тем у США, великі фонди стали обережнішими у своїх висловлюваннях. BlackRock, наприклад, рідше підтримує гучні “активістські” ініціативи, а частину голосів передає клієнтам, щоб ті вирішували самі. Але вплив нікуди не зник, просто змінив форму: замість гучних заяв інвестори ведуть тихий, але жорсткий діалог із керівництвом компаній.

Для вітчизняного бізнесу це ознака, що замість гасел потрібні реальні докази доброчесності. Якщо компанія хоче залучити іноземні інвестиції, їй варто мати прозорі закупівлі, антикорупційні політики, незалежну раду директорів і нефінансову звітність за євростандартами. Саме цього тепер вимагають міжнародні банки розвитку й глобальні фонди, незалежно від того, що лунає в заголовках.

Ризик концентрації, коли кілька менеджерів впливають на весь ринок

Коли більшість грошей у світі зосереджено в руках кількох гігантів – BlackRock, Vanguard чи State Street, – це створює ризики для всієї економіки. Дослідники помітили: якщо одні й ті самі інвестори володіють акціями кількох компаній-конкурентів, їм вигідніше не змагатися цінами, а тримати ринок “у балансі”. Через це у США та Європі навіть почали говорити про нову форму монополізму: коли конкуренція зникає не через змови, а через спільних власників.

Для України це теж має наслідки, хоча й опосередковані. Глобальні інвестори диктують свої стандарти і дочірнім компаніям, що працюють у нас. Тому зростають вимоги до безпеки праці, екології, прозорості постачань і корпоративного управління. Якщо міжнародна компанія хоче інвестицій, то мусить грати за новими правилами.

Водночас з’являються і запобіжники. По-перше, великі фонди поступово передають право голосу клієнтам, щоб уникнути надмірної концентрації впливу. У BlackRock, наприклад, за такою схемою уже працюють десятки відсотків активів. По-друге, у ЄС та Британії діють “коди стюардшипу”, які змушують фонди відкрито пояснювати, як вони голосують на зборах компаній.

По-третє, державні органи, зокрема, Федеральний резерв Нью-Йорка, тепер публічно розкривають ролі приватних радників у програмах викупу корпоративних облігацій. Усе це робиться, щоб зменшити ризик прихованого контролю великих гравців і зробити фінансову систему прозорішою..

Пенсійні заощадження і доступ до фондових продуктів для українців

Європейський ринок інвестицій зараз на підйомі. Лише за третій квартал цього року у європейські фонди та біржові ETF влили близько 165 млрд євро, а від початку року  – понад 200 млрд. Це означає, що конкуренція між фондами зростає, комісії знижуються, а вибір стає ширшим, особливо серед облігаційних і “кешевих” рішень. Для українців, які відкладають на пенсію через європейських брокерів, це хороша новина: вибір стабільних інструментів стає простішим і дешевшим.

Податкові правила також поступово стають зрозумілішими. Для звичайних доходів діють стандартний податок і військовий збір. Законопроєкт про віртуальні активи пропонує оподатковувати лише річний чистий прибуток від операцій із токенами  – тобто різницю між тим, що ви заробили і що втратили. Великі міжнародні брокери вже відкривають рахунки українцям, хоча валютні обмеження НБУ все ще діють. На практиці простіше користуватися європейськими рахунками у країнах тимчасового перебування.

В епоху токенів і цифрових активів інвестору важливо перевіряти, хто емітент, і в якій країні захищені ваші права власності. Ідентифікація клієнта (KYC) і моніторинг транзакцій вже стали звичною практикою. Варто мати резерв поза блокчейном, адже трапляються технічні збої, тому ліквідні гроші краще тримати на звичайному рахунку. Треба користуватися лише регульованими платформами і не змішувати довгострокові заощадження з ризиковими експериментами.

Для довгих цілей підійдуть прості портфелі глобальних фондів на акції й облігації, які автоматично ребалансуються. Для коротких – звичайні депозити, рахунки у надійних банках, короткі облігаційні фонди або токенізовані фонди ліквідності від регульованих гравців.

Право, приватність і відповідальність за інциденти

У цифровому світі межа між зручністю і приватністю проходить там, де чітко визначено, хто відповідає за дані і яку інформацію реально потрібно збирати. Європейські регулятори ще з 2019 року наголошують: навіть блокчейн-адреси чи хеші транзакцій можуть вважатися персональними даними. Тому добре спроєктований токенізований продукт  – це той, де чутливі дані зберігаються офлайн, а ролі між учасниками чітко прописані у договорах.

Людина повинна мати право бачити, які дані про неї зберігаються, і контролювати їх використання. Коли стаються збої, відповідальність розподіляється за ролями: якщо “зависла” мережа чи платформа, це їхній операційний ризик; якщо помилка у смартконтракті або логіці токенізації, відповідальність лежить на фонді чи трансфер-агенті; якщо втрачено активи через недбалість, відповідає зберігач, як у звичайних фінансах.

З 17 січня в ЄС діють нові правила кіберстійкості (DORA) для фінансових установ. Вони зобов’язують мати плани безперервності роботи, регулярно тестувати кіберризики й підпорядковують великих постачальників цифрових сервісів держнагляду. Усе це робить систему більш передбачуваною та підвищує захист інвесторів навіть у світі, де гроші, дані й активи поступово цифровізуються.

Сильні контраргументи і альтернативні моделі фінансування

Токенізація – не магія, а насамперед технологічна автоматизація бек-офісу, тобто перехід фінансових процесів у більш швидкий і прозорий цифровий формат. Вона може зменшити витрати й спростити операції, але не без ризиків. Міжнародні експерти попереджають: якщо правила роботи з токенами не узгоджені з реальністю, може виникнути розрив між токеном і реальним активом або навіть панічний “викуп” токенів під час криз.

З етичного боку, іменні гаманці й вимоги до супровідної інформації зменшують анонімність користувачів, зате підвищують захист інвесторів і знижують ризики шахрайства. Технології корисні лише тоді, коли вони справді спрощують систему, роблять її дешевшою й прозорішою  – без втрати приватності та права власності.

Для України важливо не потрапити у пастку “мегаконцентрації”, коли все вирішують кілька гігантів із Волл-стріт. На щастя, є альтернативи: гранти та гарантії ЄС, інвестиції Європейського банку реконструкції та розвитку, військові облігації, платформа UNITED24 і українські фонди, що співпрацюють із міжнародними інституціями.

Ідеальна модель фінансування виглядає так: гранти та гарантії знижують ризики, це робить кредити й інвестиції приватного сектору дешевшими (у тому числі через токенізовані інструменти), а це відкриває більше можливостей для малого та середнього бізнесу у відбудові. І все це під суворий аудит і прозорі правила використання коштів.

Демографія, дефіцит кадрів і прискорення роботизації в Україні

В Україні бракує працівників, і це змушує бізнес швидше впроваджувати автоматизацію. За даними Нацбанка, у вересні інфляція знизилася до 11,9% річних, але через війну економіка працює під тиском енергетики й кадрового голоду. Політика Нацбанку залишається жорсткою, тож компанії шукають, як зменшити витрати  – і замінюють людей машинами, дронами та системами зі ШІ.

Логістичні компанії запускають роботизовані сортувальні центри, енергетики – дистанційне керування мережами, аграрії – дрони та роботизовану техніку. В оборонці активно розробляють наземні безпілотники, які можуть працювати там, де небезпечно для людей.

Це створює сотні нових технічних вакансій: від інженерів і механіків до фахівців з даних та кіберзахисту. Українцям пропонують більше стабільних і “розумних” робочих місць, але потрібно вчитися новому.

Держава та роботодавці мають співпрацювати, пропонувати ваучери на навчання, страхування ризиків і податкові пільги на роботизацію, щоб люди не випадали з ринку праці, а країна вигравала від технологічного стрибка.

…Усе це не історія про “злого мільярдера”, а про нові правила гри, де гроші, технології й відповідальність рухаються разом.  Фінансові інструменти стають розумнішими, швидшими й прозорішими, але разом із цим зростають вимоги до ідентифікації клієнтів і чесної звітності. Щоб користуватися перевагами нової фінансової епохи, потрібно бути “видимим” для системи та дотримуватися правил. Дешеві гроші підуть туди, де все зроблено по-справжньому: прозорі закупівлі, незалежний аудит, зріле управління, безпечні умови праці.

Тетяна Вікторова