Після кадрового перезавантаження уряду Кабінет Міністрів повертається до ідеї, яка вже кілька років обговорюється серед податківців, бізнесу та міжнародних партнерів України. Йдеться про впровадження спеціальних правил оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих через цифрові платформи.
9 вересня 2025 року уряд зареєстрував у Верховній Раді два законопроєкти – №14025 і №14026. Вони не є альтернативними, а доповнюють один одного, утворюючи своєрідний “пакет”. Перший документ вносить зміни до Податкового кодексу та банківського законодавства, другий – до Цивільного кодексу. Їхня спільна мета – закрити “сіру зону” доходів, які часто залишаються поза увагою держави, та водночас виконати міжнародні зобов’язання України у сфері податкової прозорості.
Законодавчий пакет
Законопроєкт №14025 пропонує встановити нові правила для доходів фізосіб, які не зареєстровані як ФОП чи “незалежні професіонали”, але заробляють кошти через цифрові майданчики. Це може бути оренда житла на Airbnb, таксування через Bolt чи Uber, продаж товарів на Prom.ua чи OLX, або ж онлайн-послуги на фріланс-платформах.
Законопроєкт №14026 технічно забезпечує цю модель: він дозволяє відкривати спеціальні банківські рахунки для таких операцій та врегульовує обмін інформацією між банками і податковою.
Фактично ці документи працюють у парі: один визначає податкові ставки й процедури, інший – створює правову основу для їх реалізації.
Очікується, що впровадження нового податкового механізму принесе державному бюджету значні надходження. За оцінками уряду, у 2026 році додаткові кошти складуть близько 22,5 млрд грн: з них 14 млрд грн надійдуть безпосередньо від оподаткування доходів фізичних осіб через цифрові платформи, а ще 8,5 млрд грн – від акцизних зборів. Це підкреслює, наскільки суттєвим для фінансової стабільності країни може стати впорядкування “сірої зони” цифрової економіки.
Логіка уряду
Ідея насправді не нова. Подібний законодавчий пакет вже виносився на широке обговорення, однак тоді його зняли з розгляду разом зі зміною складу уряду. Нині він повертається у дещо оновленому форматі, але з тією ж головною логікою: упорядкувати оподаткування доходів громадян, які заробляють із застосуванням цифрових платформ, проте уникають формальної підприємницької реєстрації.
Йдеться про тих економічно активних людей, які працюють “на межі” між легальною діяльністю та тінню. Сценарії тут дуже різні. Хтось здає в оренду квартиру чи місце для паркування, просуває свої пропозиції через цифрові канали, але не вважає за потрібне відкривати ФОП. Хтось час від часу продає власні речі або підробляє, надаючи дрібні послуги через онлайн-платформи. А хтось фактично веде системну комерційну діяльність, однак свідомо уникає податкової реєстрації, використовуючи прогалини у законодавстві.
Саме на таких користувачів і спрямована нова модель. Її задум простий і водночас доволі радикальний: цифрова платформа стає податковим агентом. Іншими словами, саме майданчик – OLX, Prom.ua, Bolt, Airbnb чи будь-який інший посередник між продавцем і клієнтом – братиме на себе функцію держави: автоматично утримуватиме з доходів користувачів податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також звітуватиме перед податковими органами. Для більшості громадян це означатиме зняття головного тягаря — самостійного декларування таких доходів і ведення додаткового обліку.
Як це працюватиме
Податкові ставки. Для нової категорії платників уряд пропонує запровадити пільгову ставку податку на доходи фізичних осіб – 5 % замість стандартних 18 %. Військовий збір залишиться на рівні 5 %, однак передбачена опція знизити його до 1,5 % після скасування воєнного стану.
Межі доходів. Нові правила поширюватимуться на всіх громадян, чиї заробітки перебувають у діапазоні від символічної 1 гривні до 834 мінімальних зарплат на рік. У 2026 році ця верхня межа становитиме приблизно 7,2 млн грн.
Обмеження. Запроваджуються й певні застереження. Зокрема, учасники схеми не зможуть наймати працівників, не матимуть права торгувати підакцизними товарами (алкоголем, тютюном, пальним тощо), а також повинні підтвердити відсутність статусу ФОП або “незалежного професіонала”.
Спеціальний банківський рахунок. Щоб користуватися пільговими умовами, фізична особа повинна відкрити окремий поточний рахунок, повідомити банк про свій статус і дати згоду на передачу інформації податковій службі. Цей спецрахунок реєструється на цифровій платформі і використовується для всіх розрахунків.
Мікродохід. Якщо ж продаж здійснюється епізодично – не більше трьох разів на рік і на суму до 2000 євро – можна обійтися без спеціального рахунку, використовуючи звичайний. Проте в такому випадку платформа автоматично утримуватиме стандартний ПДФО у 18 %, і щоб повернути різницю, доведеться самостійно подавати декларацію.
Пільга для дрібних продавців. Нововведенням пакета є звільнення від оподаткування доходів від продажу товарів на суму до 40 тис. грн на рік.
Альтернативний сценарій. Якщо фізична особа все ж не відкрила спеціального рахунку, податок буде утриманий платформою, але вже за загальною ставкою 18 %.
Оподаткування валового доходу – головна проблема для продавців
Однією з ключових проблем нового законопроєкту є спосіб визначення доходу, отриманого через цифрові платформи. Ним вважається сума, сплачена покупцем за товар чи послугу, без урахування витрат продавця.
Наприклад, якщо таксист отримав за поїздку 400 грн, оподатковуватиметься саме ця сума, незалежно від того, скільки він витратив на паливо або обслуговування автомобіля. Якщо швачка пошила весільну сукню під замовлення, податок нараховується на всю ціну виробу, без врахування вартості тканини, ниток та інших матеріалів. Торговці, які закуповують товари для перепродажу, також сплачуватимуть податок із валового доходу, не з чистого прибутку.
Як пояснюють експерти, це означає, що держава фактично оподатковує не прибуток, а всі надходження продавця. Такий підхід може створити труднощі для тих, хто має значні витрати на ведення діяльності. Законопроєкт наразі не передбачає механізму для вирахування цих витрат.
За словами юристів, потенційним вирішенням цієї проблеми може стати перехід у категорію ФОП. Фізична особа-підприємець має право оподатковувати доходи, враховуючи витрати, що дозволяє знизити податкове навантаження в разі суттєвих витрат на бізнес. Однак це складніший процес і потребує додаткової реєстрації та звітності.
Таким чином, хоча нові правила спрощують адміністрування і пропонують пільгову ставку, вони не автоматично гарантують економію для всіх учасників цифрової економіки, особливо для тих, чиї витрати суттєво впливають на кінцевий прибуток.
Міжнародний контекст
Запровадження нового механізму оподаткування – не лише внутрішня ініціатива України. Країна таким чином виконує свої міжнародні зобов’язання у рамках глобальної системи автоматичного обміну податковою інформацією, передбаченої стандартами ОЕСР та директивою ЄС DAC7. Подібна практика вже давно стала звичною у світі: податкові органи отримують від банків і цифрових платформ дані про доходи фізичних осіб, що значно зменшує можливості ухилення від сплати податків.
Для України це ще й сигнал партнерам за кордоном – країна готова інтегруватися у європейський податковий простір і дотримуватися принципів прозорості. Вигоди нового підходу очевидні. Для держави він означає розширення податкової бази, виконання міжнародних зобов’язань та зменшення «тіньового» обороту в цифровій економіці. Для громадян же переваги полягають у значному спрощенні адміністрування: податки утримує сама платформа, і частіше за все декларацію подавати не доведеться. Додатково передбачена пільгова ставка ПДФО у 5 % замість стандартних 18 %, а також відсутня потреба реєструватися як ФОП у випадку невеликих або епізодичних доходів.
Водночас система має свої виклики. По-перше, на цифрові платформи лягає додаткове навантаження, адже вони стають податковими агентами. По-друге, бюрократична складова – відкриття спеціальних рахунків і надання банкам доступу до інформації – може злякати дрібних користувачів. І нарешті, залишається питання ефективного контролю: чи зможуть податківці відстежувати всі платформи, включно з іноземними, та забезпечити дотримання правил у повному обсязі.
Міжнародний обмін податковою інформацією
Ідея у тому, що Україна приєднується до глобальної системи автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи. Процес відбувається в рамках Багатосторонньої угоди компетентних органів (Multilateral Competent Authority Agreement, або DPI).
Завдяки цій угоді Державна податкова служба (ДПС) щорічно отримуватиме дані від податкових органів інших країн про доходи українців, які заробляють через цифрові платформи, зареєстровані за кордоном. У свою чергу, українська податкова служба передаватиме інформацію про доходи іноземців, які користуються українськими платформами.
Для того, щоб угода запрацювала в Україні, спершу потрібно імплементувати так звані Модельні правила ОЕСР у національне законодавство. Саме це й передбачають законопроєкти №14025 та №14026: вони адаптують українське законодавство до міжнародних стандартів, щоб країна могла брати участь в обміні податковою інформацією і виконувати свої зобов’язання перед партнерами.
Законопроєкти №14025 і №14026 – це спроба уряду створити в Україні прозорий податковий механізм для цифрової економіки. Уряд прагне вивести з “тіні” мільярди гривень, які нині циркулюють поза бюджетом, і водночас зробити систему зручною для громадян.
Успіх ініціативи залежатиме від кількох чинників: готовності банків та платформ швидко інтегрувати нові процедури, здатності податкової адміністрації уникнути надмірної бюрократії та сприйняття громадянами пільгових ставок як справедливого компромісу.
Старт реформи запланований на 1 січня 2026 року. Якщо Верховна Рада ухвалить обидва законопроєкти, Україна отримає ще один крок до гармонізації із європейськими правилами і шанс зменшити податкову “сіру зону”, яка роками лишалася поза увагою держави.
