У 2025 році рівень життя в Україні суттєво знизився, що підтверджують не лише економічні показники, а й соціологічні дані. Згідно з опитуванням, проведеним Європейською бізнес-асоціацією спільно з Gradus Research, лише 17% громадян задоволені загальним рівнем життя. Дослідження охоплює різні сфери — безпеку, доходи, соціальні зв’язки, охорону здоров’я, освіту, екологію та правову систему — і демонструє погіршення або стагнацію більшості з них. Найнижчі оцінки стосуються безпеки, фінансового становища та стану довкілля. Регіональні та вікові відмінності також мають значення: мешканці сходу й півдня задоволені значно менше, ніж молодь і жителі заходу країни.
За результатами опитування, лише 17% українців відповіли, що задоволені загальним рівнем життя в країні. Це найнижчий показник за останні роки. І хоча респонденти вже звикли жити у стані війни, загальна втома, економічне виснаження та нерівномірний доступ до базових послуг сформували нову реальність, у якій задоволення життям стало радше винятком, аніж правилом.
Найгірше українці оцінили рівень безпеки — лише 10% респондентів заявили, що задоволені тим, наскільки почуваються захищеними. Це найбільш тривожний сигнал у структурі результатів, оскільки безпека є основною умовою стабільності в усіх інших сферах. Особливо низькі показники зафіксовано в південних і східних регіонах — там, де обстріли не припиняються, а інфраструктура перебуває під постійною загрозою руйнування. У Києві, на заході України та серед молоді рівень відносного відчуття безпеки дещо вищий, але теж далекий від прийнятного.
На питання про роботу позитивно відповіли 31% опитаних. Тобто майже дві третини українців не задоволені своїм становищем у професійній сфері або не мають стабільного місця роботи. Це може означати як повну відсутність зайнятості, так і перебування в умовах часткової зайнятості, низької зарплати чи нестабільних контрактів. Ситуацію ускладнює зростання трудової еміграції та скорочення бізнесів у прифронтових зонах.
Тільки 15% респондентів заявили, що їхній рівень доходів є прийнятним. У більшості випадків люди заробляють менше 20 тисяч гривень на місяць, що в умовах інфляції, зростання вартості оренди, комунальних послуг і продуктів харчування перетворює кожен місяць на фінансове виживання. Значна частина сімей витрачає всі кошти на базові потреби — без жодної можливості накопичень, планування відпочинку чи інвестицій у розвиток. У регіонах, які постійно зазнають руйнувань, ситуація ще гірша: там економіка — напівживий організм.
У питанні соціального життя — зустрічей, спільнот, взаємної підтримки — 33% опитаних висловили задоволення. Це трохи більше, ніж торік, але з огляду на загальний контекст, результат є скоріше відбиттям адаптації до нової реальності, а не покращення. Люди намагаються триматися одне одного, формують нові кола підтримки, зберігають родинні зв’язки, але водночас живуть у соціальній нестабільності, страху за близьких і постійній тривозі.
Системою охорони здоров’я задоволені лише 26% українців, тоді як 38% заявили про негативний досвід. Це особливо болюча сфера — через перевантаження медичної системи, евакуацію лікарів, нестачу обладнання, затримки з ліками й хронічне недофінансування. У багатьох регіонах — зокрема на півдні та в центрі — дістатись до фахового медичного обслуговування фізично неможливо. Люди часто покладаються на волонтерів або самодіагностику.
Серед тих, хто оцінював якість і доступність освіти, 31% дали позитивну оцінку — це більше, ніж минулого року, коли було лише 20%. Імовірно, тут позначилася стабілізація форматів дистанційного навчання, краще технічне забезпечення шкіл та зусилля освітніх установ з підтримки дітей у складних обставинах. Але навіть із цим зростанням більшість українців усе ще бачать проблеми в освіті — передусім у практичному доступі для дітей із зони бойових дій або евакуйованих сімей.
У сфері права та справедливості частка задоволених зросла з 12% до 19%. Це все ще надто низький показник для держави, що претендує на верховенство права, але в умовах війни — помітна динаміка. Вона може бути пов’язана з реформами в антикорупційній сфері, новими кейсами щодо колаборантів, підзвітністю поліції й військових структур у зонах тилу.
У питанні стану довкілля ситуація залишається критичною: лише 10% опитаних заявили, що задоволені екологічною ситуацією. Більшість бачить погіршення: від забруднення води та повітря до неконтрольованого вирубування лісів і знищення екосистем у прифронтових зонах. Наслідки воєнних дій, підрив Каховської ГЕС, хімічні викиди, пожежі на промислових об’єктах — усе це створює відчуття екологічної катастрофи, яка розгортається поступово, але невпинно.
Найвищі показники загального задоволення життям — у віковій групі 16–25 років (29%) та в західних регіонах (23%). Молодь демонструє вищу адаптивність, більше цифрових навичок, вищу мобільність і менше прив’язки до інституцій, які зруйнувала війна. На заході країни — відносно стабільна інфраструктура, кращий доступ до медичних і освітніх послуг, нижчий рівень воєнної загрози.
Опитування проводилося в травні 2025 року серед 1 000 українців віком від 16 років, які мешкають у містах із населенням понад 50 тисяч (окрім тимчасово окупованих територій і зон активних бойових дій). Це щорічне дослідження, яке до 2022 року мало назву «Барометр щастя», а нині — «Барометр якості життя». Його мета — зафіксувати стан суспільного самопочуття в різних напрямах — від економіки й безпеки до екології й соціального життя.
Отже, у 2025 році барометр показав глибоку кризу, в якій опинилося українське суспільство. І хоча окремі напрями демонструють незначні позитивні зрушення, загальна картина є тривожною. Умови життя стали складнішими. І українці це не просто бачать, а відчувають на собі щодня.
