Діти війни

У руці 12-річного хлопчика вибухнула граната: наслідок війни й безвідповідальність дорослих

В Україні, яка вже четвертий рік живе у стані повномасштабної війни, дедалі більше дітей зростають у середовищі, де небезпека не обмежується бойовими діями на передовій. Часто джерело загрози для дитини виявляється зовсім поруч — вдома, у дворі, в підсобному приміщенні. І ці загрози не завжди спричинені зовнішніми обставинами. Їх нерідко створюють самі дорослі — батьки, родичі або знайомі, які зберігають боєприпаси, зброю чи інші вибухонебезпечні предмети у житлових будинках. Причини цього різні: хтось привозить армійське спорядження з фронту, хтось вважає гранату засобом самозахисту, а хтось узагалі не усвідомлює, що залишати подібні предмети у вільному доступі — небезпечно. Результатом такої недбалості стають травми й смерті дітей, які не можуть самостійно оцінити ризики, не розуміють механізмів дії вибухівки, але мають до неї доступ.

Увечері 1 травня поліція Київщини отримала повідомлення про вибух у приватному обійсті в селищі Клавдієво-Тарасове. На місце події прибули правоохоронці та швидка. Як виявилося, 12-річний хлопець грався з гранатою. За даними слідства, дитина знайшла два корпуси ручних гранат у підсобному приміщенні. Один з них — «Ф-1» — він взяв до рук, відкрутив запал і виніс на вулицю. Там граната вибухнула прямо в руці хлопчика. Поранену дитину доправили до лікарні. Його стан поки не розголошується, але травми, за словами медиків, серйозні. Вибух у буквальному сенсі зламав тіло. Отже, гра зі смертю обернулася реальною загрозою життю.

У ході обшуків у дворі та будинку правоохоронці виявили й вилучили корпуси гранат «РГД-5» та «Ф-1», а також підривач «УЗРГМ-2». Всі ці вибухонебезпечні предмети, за даними поліції, зберігав батько дитини. 41-річного чоловіка затримали, відкрито провадження за статтею 263 Кримінального кодексу (незаконне зберігання боєприпасів) та статтею 264 (недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів, якщо це спричинило тяжкі наслідки).

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Влада Естонії ухвалила закон, який дозволяє відраховувати з закладів дітей українських біженців, які виїхали з країни

Інцидент у Клавдієво-Тарасовому не є винятком. За останні два роки в Україні фіксують зростання випадків, коли діти отримують поранення або гинуть через контакт з вибухонебезпечними предметами. Частина з них є результатом залишених мін, касетних боєприпасів, снарядів на деокупованих територіях. Інша частина — це трагедії в цілком мирних районах, у приватних будинках, де гранати чи запали виявляються у шухлядах, коморах, на горищах за вини батьків.

Після початку повномасштабного вторгнення значна кількість зброї опинилася в цивільному секторі — не завжди легально, не завжди з розумінням, як її зберігати. У багатьох родинах дорослі, які пройшли службу або з інших причин мали доступ до зброї, не вжили жодних заходів, щоб убезпечити своїх дітей. І діти, які ніколи не мали б бачити віч-на-віч гранати, сьогодні з ними граються.

Крім того, психологи, які працюють з родинами військових, фіксують окрему проблему — втрату відчуття ризику в побуті. Людина, яка тривалий час перебувала в зоні бойових дій, може сприймати гранати чи запали як звичний предмет. Особливо якщо боєприпаси не заряджені або не вважаються «бойовими». Але дитина не здатна самостійно відрізнити макет від справжнього корпусу, запал від заглушки. У таких умовах будь-який залишений предмет є серйозною загрозою. І відповідальність за це лежить саме на дорослих, які ці предмети зберігають.

Українське законодавство однозначне: зберігання боєприпасів і вибухівки без дозволу є кримінальним злочином. Проте справа не лише у кримінальному аспекті. Подібні інциденти свідчать про ще одну лінію фронту — внутрішню. У сім’ях, у будинках, у стосунках між дорослими й дітьми. Дитина з Клавдієво-Тарасового не зробила нічого, що виходило б за межі її віку. Вона знайшла предмет і захотіла дослідити його. Те, що цей предмет виявився гранатою, не є відповідальністю дитини. Це результат недбалості батька, який не просто не захистив сина, а поставив його в ситуацію, де життя обірватися могло миттєво.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Кожен 5 завербований – неповнолітній: правоохоронці розповіли про вербування українських дітей Росією

Проблема, яку оголює ця історія, є значно ширшою. Українські діти, які живуть у країні, де йде війна, часто опиняються в ситуаціях, в яких дорослі не контролюють базову безпеку. Відсутність навичок з розпізнавання вибухівки, необережне поводження із залишками зброї, нехтування правилами зберігання — все це створює вибухонебезпечне середовище. Не десь у полі чи на фронті, а в звичайних українських дворах.

Якщо суспільство не відреагує системно, подібні випадки повторюватимуться. Діти, які пережили бомбардування, евакуацію, розлуку з рідними, можуть загинути або бути скаліченими вдома — через безвідповідальність дорослих.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку