Повномасштабна війна, яка вже кілька років визначає життя країни, зробила українських дітей однією з найбільш уразливих груп. Проте поряд з постійним відчуттям небезпеки, вимушеними переїздами та втратою звичного середовища вони ще стикаються з байдужістю й жорстокістю дорослих там, де мали б отримувати захист і допомогу. Як виявилося, медичний заклад може перетворитися на місце, де дитина залишається сам на сам з насильством, не маючи можливості захистити себе. Саме така ситуація стала предметом публічної уваги після повідомлення про події в одній з лікарень Житомира, де неповнолітня пацієнтка, за встановленими обставинами, зазнала жорстокого поводження.
Надзвичайна подія в житомирській лікарні
У центрі цієї історії — випадок, який стався в одній з лікарень Житомира, де неповнолітня пацієнтка зазнавала систематичного фізичного насильства з боку персоналу. Про подію публічно повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, зазначивши, що дівчину прив’язували до ліжка, били по обличчю та намагалися душити подушкою.
Першим свідком того, що відбувалося в палаті, став 15-річний хлопець, який чув крики та бачив побиття. Його звернення до поліції не дало негайного результату, і лише після відсутності реакції з боку правоохоронців підліток наважився повідомити про побачене омбудсмена, що й стало поворотним моментом у цій справі.
Перевірка, яка підтвердила найгірші побоювання
Після отримання звернення Офіс уповноваженого направив до Житомира моніторингову групу, завданням якої було перевірити викладені факти без припущень і емоційних оцінок. За словами Дмитра Лубінця, результати перевірки виявили, що інформація про насильство щодо дитини дійсно мала місце.
Особливе занепокоєння викликала практика фіксації дівчини до ліжка, адже в офіційних документах зазначалося, що вона тривала близько двох годин, тоді як фактична картина, встановлена працівниками Офісу омбудсмена, свідчила про застосування цього обмеження майже протягом усього часу перебування пацієнтки в лікарні, за винятком коротких перерв, що разом складало майже добу.
Окремого уваги потребує реакція правоохоронних органів, адже, за твердженням омбудсмена, поліція прибула на місце лише після втручання Офісу уповноважений Верховної Ради з прав людини. Лише тоді було розпочато слідчі дії, відбір доказів і документування злочину. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за статтею 127 ККУ (катування).
З огляду на ці обставини Дмитро Лубінець звернувся до Офісу Генерального прокурора та Національної поліції з вимогою взяти досудове розслідування під контроль і надати оцінку діям правоохоронців, які не відреагували на звернення дитини про катування та тілесні ушкодження.
Неповнолітня пацієнтка після пережитого була переведена до київської лікарні «Охматдит», де вона перебуває у відділенні інтенсивної терапії та проходить відновлення. Паралельно з цим омбудсмен звернувся до Міністерства охорони здоров’я з вимогою перевірити викладені обставини й забезпечити захист прав дитини в межах медичної системи.
Ця історія змушує замислитися над тим, наскільки вразливими залишаються діти в державних закладах і як легко порушення можуть роками маскуватися формальними звітами та мовчанням. Йдеться не лише про відповідальність конкретних осіб, а й про ефективність механізмів контролю, здатність державних структур чути голос дитини та реагувати на нього без зволікань.
Подія в житомирській лікарні стала нагадуванням про те, що захист прав дітей не обмежується деклараціями й нормативними актами, а вимагає постійної уваги, професійної відповідальності та людської чутливості, без яких навіть безпечні, на перший погляд, місця можуть перетворитися на простір страждання.
