Участь молоді в терактах і мітингах: міркування військового аналітика Олексія Копитька про ризики та відповідальність

Зараз в Україні майже одночасно загострилися дві теми, які безпосередньо стосуються безпеки громадян: масові виступи молоді проти змін у антикорупційній архітектурі держави та нові повідомлення Служби безпеки України про запобігання терактам у мирних містах. Обидва процеси — вулична активність і протидія диверсіям — нагадують про вразливість українського тилу в умовах війни й викликають тривожне запитання: наскільки захищеними залишаються громадяни, зокрема молодь, у країні, де ворог намагається вбивати не лише на фронті.

Саме з таким розумінням до теми звертається військовий аналітик, колишній радник міністра оборони України Олексій Копитько, який публічно поділився міркуваннями щодо ризиків участі в акціях протесту під час війни. Він не став оцінювати зміст протестів, але зосередився на речах, які вважає життєво важливими для учасників — особливо для молоді, яка часто діє імпульсивно і недооцінює потенційні наслідки необачної поведінки.

Олексій Копитько висловлює стурбованість з приводу безпеки під час масових зібрань у період повномасштабної війни, коли ризик терактів залишається високим. Він також звертає увагу не лише на факти, які стали відомими в результаті діяльності Служби безпеки України, а й на загальну культуру поводження в умовах постійної загрози. За його словами, деякі очевидні речі чомусь ігноруються або оминаються в публічному просторі, хоча саме їх мають усвідомити передусім батьки, підлітки та учасники акцій протесту.

Експерт наголошує, що Служба безпеки України нещодавно запобігла щонайменше двом готованим терактам. Перший — подвійний вибух біля ТЦК у Миколаєві, який готували двоє громадян України: один — умовно проросійський мешканець Кіровоградської області, другий — вісімнадцятирічний хлопець з Київщини, який шукав легкого заробітку. За задумом виконавців, перший вибух мав викликати паніку та зібрати людей на допомогу, а другий — уразити рятувальників, поліцію й медиків. Інша операція СБУ стосувалася дівчини з Києва, яка 23 липня мала залишити в кафе в центрі столиці вибуховий пристрій потужністю півтора кілограма в тротиловому еквіваленті. Пристрій призначався для дистанційного підриву російськими операторами у вечірній час, коли заклад найбільш людний.

Аналітик зазначає, що це далеко не перші й, на жаль, не останні приклади роботи Служби безпеки. За його словами, подібні спроби диверсій тривають незалежно від того, відбуваються масові протести чи ні. Він підкреслює: це не «страшилки» і не пропагандистські вигадки, бо йдеться про реальні, зафіксовані загрози, які потребують уваги не тільки спецслужб, а й громадськості, передусім — батьків і політиків.

Олексій Копитько вважає, що сьогоднішні акції приваблюють передусім емоційно збуджену молодь, яка не завжди встигає включити критичне мислення й оцінити наслідки своїх дій. Він закликає донести до них низку простих, але життєво важливих правил поведінки. Насамперед — не брати нічого з рук незнайомців у місцях скупчення людей, навіть якщо йдеться про передачі для волонтерів, військових, родин захисників чи безпритульних тварин. Він наголошує, що не варто погоджуватись ані за гроші, ані безкоштовно — взагалі жодним чином.

Окрему увагу він приділяє питанням взаємодії з поліцією. Копитько зазначає: якщо поліція ввічливо просить перевірити ваші речі перед мітингом чи іншим публічним заходом — слід співпрацювати. Якщо просить неввічливо — то й відповідати можна відповідно, але співпрацювати все одно потрібно, оскільки всі учасники подій перебувають у стані напруги. Він акцентує, що подібні заходи безпеки не стосуються причин, які спонукають людей виходити на вулиці, — мова не про політику, а про збереження життя.

Копитько звертає увагу, що в теперішніх умовах неможливо гарантувати стовідсоткову безпеку під час акцій. Технічно нереально встановити рамки металошукачів у кожному місці чи провести тотальний огляд усіх учасників. Навпаки — подібні заходи можуть лише збільшити вразливість. Неможливо повністю подавити й усі ворожі дрони, однак зменшити ризики — реально. Він зауважує, що обережність не повинна залежати від конкретного приводу для зібрання — завтра може бути інший мітинг, інше питання, але принципи безпеки залишаються сталими.

Олексій Копитько підсумовує: навіть за найкращої роботи правоохоронних органів, питання особистої відповідальності ніхто не знімає. Умови війни вимагають не тільки мужності, а й холодної голови — передусім у публічному просторі. І ворог, який прагне посіяти хаос і страх, лишається тим самим, незалежно від політичного порядку денного.