Проблема примусового вивезення українських дітей та цивільних осіб на територію Російської Федерації стала однією з ключових гуманітарних тем, яка впливає на переговори щодо мирного врегулювання конфлікту. Велика кількість неповнолітніх була депортована з окупованих територій, а міжнародна спільнота наголошує на необхідності їхнього повернення. У зв’язку з цим Україна вживає заходів для залучення авторитетних міжнародних інституцій до процесу репатріації дітей, прагнучи забезпечити їхню безпеку, законність та прозорість переговорів. Одним з ключових партнерів у цьому процесі виступає Ватикан, який у минулому вже демонстрував готовність виступати посередником у гуманітарних питаннях.
Формалізація ролі Ватикану та очікуваний ефект
Україна офіційно звернулася до Ватикану з проханням формалізувати роль Святого Престолу в сприянні переговорам щодо повернення українських дітей та цивільних осіб, яких примусово вивезла Російська Федерація.
За словами заступниці глави Офісу Президента України Ірини Верещук, це звернення відображає необхідність закріпити на офіційному рівні домовленість, яка вже була започаткована Папою Франциском, коли кардинал Маттео Дзуппі виконував функції його особистого посланця з гуманітарних питань. Президент України Володимир Зеленський направив листа до Папи Лева XIV напередодні аудієнції, під час якої делегація українських дітей та цивільних осіб, повернутих з Росії, мала зустрітися зі Святішим Отцем.
Верещук підкреслила, що формалізація процесу необхідна для належної комунікації між Україною та Росією. Вона пояснила, що після офіційного закріплення ролі Ватикану як посередника або «платформи», Україна зможе направляти листи та запити через цей канал, на які російська сторона буде змушена реагувати. Таким чином, формалізація дозволяє надати процесу повернення дітей офіційний статус, що підсилює дипломатичні механізми, забезпечує прозорість взаємодії та створює правові підстави для вимог української сторони.
Проблема українських дітей, яких вивезли до Росії, є предметом активних дипломатичних обговорень. У заявах політиків та дипломатів наводяться різні оцінки кількості вивезених дітей. Українська влада посилається на цифру 19 546 дітей, які були депортовані та переміщені на територію Російської Федерації, і урядова ініціатива Bring Kids Back стверджує, що встановила всіх їх поіменно, хоча перевірити достовірність цього списку складно.
Формалізація ролі Ватикану як офіційного посередника дозволить встановити більш структуровані та юридично обґрунтовані механізми комунікації з Росією щодо повернення дітей. Такий крок може надати Україні інструменти, за допомогою яких запити та листи будуть обов’язковими для реагування з боку російської сторони, а також створити умови для документування процесу та контролю виконання домовленостей. Цей підхід, на думку українських посадовців, є необхідним для того, щоб питання репатріації неповнолітніх залишалося у фокусі міжнародної спільноти та мало реальний результат, який враховує інтереси українських дітей.
Міжнародна коаліція та дипломатичний тиск
Дипломатичний тиск на Росію з боку міжнародного співтовариства зростає. Спеціальна міжнародна коаліція, яка об’єднує сорок дві країни, Раду Європи та Європейський Союз, закликала негайно повернути українських дітей, надати достовірну інформацію про їхнє місцезнаходження та припинити зміну їхньої ідентичності. До процесу долучилися американські сенатори та Меланія Трамп, які підтвердили свою готовність підтримувати Київ у технічних і дипломатичних аспектах репатріації.
Міжнародна підтримка проблеми повернення дітей також відображається у попередніх зверненнях релігійних лідерів. У квітні 2025 року сорок представників релігійних організацій надіслали листа президенту США Дональду Трампу та держсекретарю Марко Рубіо, закликаючи зробити повернення українських дітей пріоритетним питанням міжнародної політики. У червні того ж року республіканці та демократи подали спільний законопроєкт до Сенату США, який передбачає надання Києву технічної допомоги для репатріації неповнолітніх.
Водночас у Кремлі відкидають факт депортації дітей і заявляють, що українська сторона «робить шоу» з цієї теми. Зокрема, у червні головний перемовник від Росії Володимир Мединський стверджував, що дітей нібито «врятували наші солдати», заперечуючи будь-яке незаконне переміщення неповнолітніх. Цей підхід демонструє глибокі розбіжності у трактуванні подій та ускладнює дипломатичні зусилля щодо репатріації дітей
Ситуація з поверненням українських дітей, депортованих Росією, демонструє складність поєднання гуманітарних, дипломатичних та правових аспектів міжнародних відносин. Формалізація ролі Ватикану може слугувати не лише ефективним каналом для переговорів, але і засобом підвищення відповідальності сторін за виконання домовленостей. Українська влада продовжує наполягати на поверненні дітей як на передумові для будь-яких мирних домовленостей, тоді як міжнародна спільнота демонструє готовність підтримати Україну у здійсненні репатріації та захисті прав неповнолітніх.
