Скорочення частки домогосподарств з дітьми: в Держстаті назвали вражаючі результати дослідження впливу війни 

Повномасштабна війна змінила українське дитинство значно глибше, ніж це видно за щоденними повідомленнями про обстріли, евакуацію чи пошкоджені школи. Її наслідки простежуються в складі родин, базових умов життя, доступі до дошкільної освіти, умовах виховання та відчутті безпеки в різних регіонах країни. Нові дані Державної служби статистики, отримані в межах Мультиіндикаторного кластерного обстеження домогосподарств, показують вражаючу картину того, як війна впливає на дітей і сім’ї, у яких вони зростають.

Менше домогосподарств з дітьми

Дослідження, проведене за міжнародною методологією MICS за підтримки ЮНІСЕФ, стало найбільшим опитуванням домогосподарств в Україні під час війни та першим таким обстеженням за останні 14 років. У ньому взяли участь майже 16 200 домогосподарств і понад 32 600 осіб, що дозволило порівняти ситуацію з довоєнними даними та побачити, як змінилися умови життя дітей, підлітків, молоді та їхніх родин.

Одним з найпомітніших результатів стало скорочення частки домогосподарств з дітьми: якщо у 2012 році вони становили 31%, то тепер цей показник знизився до 22%. За цією цифрою стоїть не проста статистична зміна, а наслідок кількох процесів, які наклалися один на одного: зниження народжуваності, старіння населення, виїзд частини родин за кордон, розділення сімей через війну та переміщення людей усередині країни.

Особливо важливо, що скорочення частки сімей із дітьми відбувається одночасно зі зниженням сумарного коефіцієнта народжуваності — з 1,5 дитини на одну жінку у 2012 році до 1,13. Для країни, яка вже до повномасштабного вторгнення мала серйозні демографічні проблеми, така динаміка означає подальше звуження дитячої частини населення та посилення навантаження на майбутню соціальну систему.

Як війна змінила життя родин

За даними обстеження, 59% домогосподарств повідомили про безпосередній вплив війни за визначеними критеріями. Найчастіше родини говорили про економічні потрясіння, які зачепили 38% домогосподарств, а також про демографічні зміни, серед яких були переміщення, прийом переселенців, загибель або розділення членів сім’ї.

Для дітей такі зміни означають втрату звичного середовища, переїзд до іншого міста або області, зміну школи чи дитячого садка, життя без одного з батьків, адаптацію до нової громади та постійну залежність від рішень дорослих, які самі перебувають під тиском війни. Окремі показники особливо важкі: 10% домогосподарств повідомили про пошкодження або руйнування житла, а 5% — про смерть члена домогосподарства внаслідок війни.

Регіони, де дитинство проходить у різних умовах

Найсильніший вплив війни зафіксований на півдні та сході України, де про принаймні один випадок повідомили 74% і 70% домогосподарств відповідно. На заході країни такий показник становить 41%, що демонструє значний розрив між регіонами за рівнем безпекового, житлового та соціального навантаження.

Для дітей цей розрив означає різні стартові умови навіть у межах однієї країни. Дитина на сході може частіше стикатися з перерваним навчанням, небезпекою обстрілів, закритими закладами освіти або переїздом родини, тоді як дитина на заході частіше має доступ до стабільнішої інфраструктури, хоча й там війна впливає через переселення, економічний тиск та навантаження на школи й садки.

Дошкільна освіта як індикатор нерівності

Дані щодо відвідування дошкільних закладів показують один із найбільш різких регіональних контрастів. Серед дітей віком від 3 до 4 років частка тих, хто відвідував дитячі садки під час опитування, становила 69% на заході країни та лише 19% на сході.

Такий розрив пояснюється не лише кількістю відкритих закладів, а й безпековою ситуацією, пошкодженням інфраструктури, евакуацією населення, нестачею персоналу та рішеннями місцевої влади щодо очного навчання. Для дітей дошкільного віку садок є важливим простором розвитку мовлення, соціалізації та підготовки до школи, тому тривала відсутність доступу до нього впливає на подальше навчання.

Дослідження також показало, що діти матерів із вищою освітою частіше відвідують дошкільні заклади, ніж діти матерів із базовою середньою освітою. Така різниця свідчить про те, що війна посилює вже наявну соціальну нерівність, адже родини з більшими ресурсами мають більше можливостей знайти безпечний садок, переїхати до регіону з кращою інфраструктурою або організувати альтернативний догляд.

Вода, здоров’я і базові умови життя

Окремий блок обстеження стосувався доступу до питної води та санітарії. Більшість домогосподарств має доступ до базових послуг, однак якість води залишається проблемою: питна вода, яку використовує майже чверть населення України, містила кишкову паличку.

Для дітей така проблема особливо небезпечна, оскільки забруднена вода підвищує ризики кишкових інфекцій, зневоднення та ускладнень, які швидше розвиваються в дитячому організмі. Найвищий показник забруднення зафіксований у західних регіонах, де він сягав 45%, тоді як на сході про таку проблему повідомили 3% членів домогосподарств.

Медична допомога для матерів і немовлят

Попри тривале навантаження на систему охорони здоров’я, охоплення послугами для матерів і новонароджених залишається високим. За даними обстеження, 99% немовлят мали щонайменше два післяпологові огляди протягом перших 48 годин після народження.

Для дітей, народжених під час війни, такий показник має велике значення, оскільки перші години після пологів є критичними для виявлення ускладнень, оцінки стану новонародженого та підтримки матері. Високий рівень післяпологових оглядів свідчить, що базова медична допомога матерям і немовлятам продовжує працювати навіть за умов постійного навантаження на лікарні, персонал і логістику.

Менше насильницьких методів виховання

Серед позитивних змін дослідження зафіксувало скорочення частки насильницьких методів виховання дітей удома. Якщо у 2012 році цей показник становив 61%, то тепер він знизився до 32%.

Таке зменшення важливе для розуміння змін у сімейній культурі, адже навіть під тиском війни частина родин відмовляється від практик, які раніше сприймалися як звичні методи дисципліни. Водночас показник у 32% залишається високим, оскільки кожна третя дитина все ще може стикатися з жорсткими формами виховання в домашньому середовищі.

Значення цього обстеження полягає в тому, що воно показує ситуацію не лише на рівні середніх загальнонаціональних показників, які часто згладжують реальну різницю між регіонами та соціальними групами. Завдяки деталізації за віком, місцем проживання, освітою батьків, рівнем добробуту та регіонами держава отримує більш точну картину того, де діти потребують найбільшої підтримки.

Для планування політики у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та відновлення громад такі дані мають практичне значення. Вони дозволяють бачити не абстрактну «середню дитину», а різні групи дітей, які живуть у різних умовах: у прифронтових регіонах, у громадах із пошкодженою інфраструктурою, у родинах переселенців, у сім’ях із нижчим рівнем доходів або в домогосподарствах, які втратили житло чи близьких.