Україна, що тане: за підрахунками експертів щомісяця країна фактично втрачає до 150 тисяч громадян

Щомісяця Україна втрачає десятки тисяч громадян, і мова йде не лише про загиблих на фронті чи жертв ворожих обстрілів. Поряд з бойовими втратами поступово, але не менш відчутно країна зменшується через масштабний відтік населення за кордон. Частина цих людей виїжджає з наміром повернутися, інша — приймає усвідомлене рішення залишитися назавжди. Це не тимчасове явище, не виняткова хвиля, а нова, тривала і вже системна реальність. Масовий виїзд українців за кордон став процесом, який не супроводжується гучними заголовками, але має руйнівні наслідки для держави

За словами генерального директора Київського міжнародного інституту соціології Володимира Паніотто, щомісяця Україна фактично втрачає від 100 до 150 тисяч осіб. Половина з них — це ті, хто тимчасово виїжджає, а інша половина — ті, хто свідомо приймає рішення залишитися за кордоном на постійній основі. Ідеться не про міграційні хвилі в класичному сенсі, а про поступову втрату людського капіталу — освічених, працездатних, активних.

Паніотто прямо заявив: ці цифри перевищують бойові втрати. У той час, як війна забирає десятки тисяч життів щороку, від’їзд — сотні тисяч. І поки з війною хоч якось намагаються боротися, масштабне зникнення населення через виїзд за кордон і свідоме рішення не повертатися проходить у публічному дискурсі майже непомітно.

Серед тих, хто залишається в Європі, переважають жінки з дітьми, молодь, фахівці. У перші місяці повномасштабного вторгнення спрацьовувала логіка тимчасового рятунку. Але зараз все частіше рішення не повертатись стає остаточним — через невизначеність, страх, втрату житла, відсутність перспектив.

Як підкреслює Паніотто, ключовим питанням є не тільки “коли закінчиться війна”, а й “скільки людей ще залишиться до цього моменту”. Якщо бойові дії припиняться найближчим часом, за оптимістичними прогнозами, в Україні залишиться близько 25 мільйонів жителів. Це означає, що країна вже втратила майже третину довоєнного населення. І ці втрати є не абстрактною демографічною статистикою, а нестачею робочої сили, освітян, лікарів, підприємців, науковців.

Водночас доктор економічних наук Андрій Гайдуцький вважає, що навіть ті, хто повертається з-за кордону, часто знову виїжджають. Умови в Україні нестабільні: відновити житло, знайти роботу, оформити дітей у школу — все це вимагає не лише часу, а й віри в майбутнє. І багато хто цієї віри не знаходить.

Цифри виглядають абстрактно, доки не починаєш уявляти їх у реальному вимірі. І все це відбувається без пострілів та сирен, а системно й непомітно. І поки рішення лишаються персональними, відповідальність за це залишається політичною. Бо якщо держава не запропонує майбутнього, люди продовжать шукатимуть його за кордоном.