Щороку Україна втрачає тисячі гектарів лісу, і ця реальність торкається кожної області. Карпатські схили, які ще нещодавно вражали суцільним зеленим масивом, тепер все частіше нагадують шахову дошку, де клаптики лісу чергуються з вирубками. Зникають багаторічні соснові бори і в інших регіонах, де кожне дерево на вагу золота. При чому рубають навіть ті насадження, які мали б бути під охороною. Масштаби проблеми давно вийшли за межі природоохоронних дискусій – йдеться не тільки про знищення дерев, а ерозію ґрунтів, зсуви, посухи, повені, втрату біорізноманіття. Ліси, які віками стримували кліматичні зміни, тепер самі стають їх жертвами. Вирубка зачіпає водний баланс, знижує родючість ґрунтів, позбавляє людей доступу до чистої води й повітря. Це означає не лише екологічні збитки для країни, а й соціальні та економічні втрати суспільства.
Масштаби незаконної вирубки лісів в Україні
Попри війну, обмеження доступу до деяких лісових масивів і масштабну реформу лісового господарства, проблема незаконних вирубок в Україні не зникла. Навпаки, в окремих регіонах вона лише загострилася. Дані за останні три роки дають змогу побачити, де масштаби найсерйозніші, хто «лідер» у тіньовій лісозаготівлі та як змінюється ситуація.
У 2022 році офіційно зафіксовано 24,3 тисячі кубометрів незаконно зрубаної деревини, переважно в регіонах, де лісове господарство має стратегічне значення. Найбільше у Дніпропетровській області (6840 м³), далі йдуть Харківська (3496 м³), Закарпатська (2343 м³) та Київська (1856 м³). Водночас через бойові дії чимало випадків вирубки залишилися поза увагою служб.
2023 рік став рекордним, бо тоді було зафіксовано 30,2 тисячі кубометрів нелегальної рубки. Найбільше порушень вказано у Харківській області, яка відзначилась 24,5 % усіх незаконних рубок у державних лісах. У лідерах також Житомирська (13,4 %), Львівська (10 %) і Дніпропетровська (9,5 %) області. Значні обсяги порушень були зафіксовані навіть у Запорізькій області, попри наближеність до зони бойових дій.
У 2024 році ситуація залишилась напруженою. Сумарні збитки, завдані незаконною вирубкою, сягнули 817 мільйонів гривень, що стало антирекордом за останні 5 років. Найбільше постраждала Житомирщина, де правоохоронці зафіксували близько 8 тисяч кубометрів зрубаної деревини. На другому місці знаходиться Харківська область (6800 м³), далі Дніпропетровська (4200 м³) і Донецька (2900 м³). У тилових регіонах масштаби менші, але там активізуються локальні злочинні групи.
Перша половина 2025 року демонструє нову тенденцію щодо часткової стабілізації та більшої прозорості. За шість місяців було виявлено 11,4 тис. кубометрів незаконно зрубаного лісу, збитки становлять понад 268 млн грн. Найбільше порушень знову на Житомирщині (2800 м³), Дніпропетровщині (2100 м³) та Харківщині (1900 м³).
Тут ситуація ускладнюється як через наближеність до зони бойових дій, так і через обмежений доступ лісоохоронних служб до частини територій. У Харківській області, зокрема, до складу «Лісів України» цьогоріч увійшли підприємства з деокупованих районів. На базі цих структур створено нове Ізюмське лісове господарство. Під час перевірок одразу виявили масштабні порушення, де тисячі кубометрів деревини було зрубано без належних документів. Усі матеріали передано правоохоронцям.
Схожа ситуація трапилася і в Дніпропетровській області. Через близькість до фронту охоронці лісу просто не мають можливості повноцінно контролювати великі площі, що сприяє діяльності нелегальних заготівельників.
Водночас до областей з найменшими обсягами незаконних вирубок потрапили Тернопільська, Хмельницька, Миколаївська та Одеська. Однак, у тилових регіонах з’являються інші виклики. Наприкінці минулого року в селі Ясіня на Рахівщині затримали організовану групу місцевих мешканців, які вивозили деревину на пилорами. За попередніми оцінками, збитки сягають 40 мільйонів гривень, що у кілька разів більше, ніж усі зафіксовані збитки по області за перше півріччя 2025-го року.
Загалом, за оцінками Держлісагентства, середньорічні обсяги незаконної вирубки в Україні залишаються на стабільному рівні і без суттєвих зростань. Але важливо, що цифри, які ми бачимо сьогодні, стали набагато точнішими. Після створення СФЕ «Ліси України» в системі з’явилась внутрішня служба безпеки, яка системно фіксує порушення, які раніше просто не доходили до офіційної статистики.
Як Карпати тануть не від дощу, а від бензопил
Ті, хто бодай раз бував у Карпатах, добре пам’ятають цей контраст, коли мальовничі гірські стежки раптово змінюються на оголені схили. Ліси, які мали б стояти століттями, зникають. На їхньому місці залишаються пеньки, технічні дороги і мовчання, яке вже не заповнюють пташині голоси.
За нормами чинного законодавства, за незаконну вирубку передбачено кримінальну відповідальність. Проте на практиці вона не зупиняє ані приватних заготівельників, ані чиновників. Щороку в Карпатах зникають тисячі гектарів лісу, і в багатьох випадках це відбувається за мовчазної згоди лісгоспів. Закон дозволяє санітарні рубки, коли дерева хворі, і саме цим активно користуються зловмисники. Чомусь часті випадки, коли ліс несподівано «хворіє» відбуваються саме там, де деревина має високу цінність.
Згідно з дослідженням Greenpeace, Карпати втрачають чотири гектари лісу щогодини. Це приблизно двадцять дерев за одну хвилину. За два десятиліття у регіоні вирубали понад 161 тисячу гектарів лісу, що дорівнює сумарній площі таких міст, як Київ, Львів, Харків, Одеса, Івано-Франківськ і Тернопіль. Якщо тенденція збережеться, до 2050 року Карпати можуть втратити ще п’яту частину свого лісового покриву.
У Верховинському лісгоспі, наприклад, за останні 23 роки площа лісів зменшилася на понад дві тисячі гектарів, тоді як приріст нових насаджень становить лише 1170 гектарів. Це означає, що втрачається більше, ніж відновлюється. Різницю видно не лише у звітах, а й в самому ландшафті. На маршрутах, де колись проходили туристичні стежки серед лісу, тепер подекуди відкривається вид на порожні ділянки з пеньками та слідами важкої техніки.
На превеликий жаль, Івано-Франківська область не є винятком. Подібна ситуація спостерігається в Рахівському, Ясінянському, Сколівському та Стрийському районах. У червні 2025 року правоохоронці затримали колишнього посадовця ДСНС, якого підозрюють у незаконних вирубках на території Ямницької громади. Збитки оцінили у понад сім мільйонів гривень. Такий випадок, на жаль, не поодинокий. Подібних справ у судах накопичується десятки, а рубки тривають.
Варто розуміти, що Карпатський регіон не є просто частиною України. Це частина унікальної екосистеми, яка простягається через сім країн і охоплює понад 200 тисяч квадратних кілометрів. Половина цієї території формально підлягає захисту в межах Карпатської конвенції. Однак Україна, на відміну від країн ЄС, не є частиною мережі Natura 2000. Через це рівень охорони природи залишається нижчим, а вимоги до збереження лісів – менш жорсткими.
Експерти зазначають, що наслідки вирубок проявляються не лише в ландшафті, а й у кліматі. Ліси виконують надзвичайно важливу функцію, стримуючи ерозію ґрунтів, зберігаючи вологу та регулюючи водний баланс. Там, де ліс вирубують, дощі більше не затримуються в ґрунті, а одразу стікають у річки, що спричиняє повені. За останні двадцять років Івано-Франківщина пережила кілька потужних паводків, зокрема у 2008, 2020 і 2023 роках. Причиною багатьох із них була саме відсутність лісу на гірських схилах.
Коли ліс зникає, природа не завжди встигає його відновити. Цей процес має назву знеліснення. Таке явище вказує не лише на факт вирубки дерев, а й на те, що на їхньому місці не з’являється новий ліс. Особливо це стосується стиглих і вікових насаджень. Їх неможливо відтворити швидко або автоматично, оскільки вони формуються століттями.
У 2019 році Верховна Рада ухвалила закон, який мав би заборонити суцільні рубки в гірських ялицево-букових лісах. Очікувалося, що це стане переломним моментом. Проте документ залишив кілька винятків, зокрема для санітарних рубок та поступової заготівлі стиглих дерев. Саме ці винятки й стали найзручнішим способом обійти законодавчу заборону. Деякі лісгоспи навмисно подають здоровий ліс як хворий, щоб мати підстави для санітарної вирубки. Такий підхід дозволяє легалізувати вирубки навіть у тих зонах, де формально їх бути не мало. Проте найбільш критичним залишається той факт, що на місці вирубаного лісу далеко не завжди з’являється новий. Ландшафт змінюється, екосистеми руйнуються, а клімат поступово стає нестабільнішим.
Отже, Карпати втрачають свої ліси поступово, гектар за гектаром, завдяки дозволам, що обходять закон. І разом з деревами зникає частина природного захисту, на який ми звикли покладатися.
Вирубка, яку не спинити: як процвітає лісова мафія
За останні роки незаконна вирубка лісів в Україні перетворилася на справжню епідемію, яка не тільки нищить природу, а й руйнує довіру до системи охорони лісів. При цьому злочинні схеми стають дедалі більш організованими, а масштаби збитків сягають мільйонів гривень.
В Івано-Франківській області, на території Національного парку «Гуцульщина», правоохоронці викрили посадовців, які видавали фальшиві лісорубні квитки під виглядом вибіркових рубок. Сума збитків сягнула понад 250 мільйонів гривень. Виявляється, що під прикриттям «законності» вирубують тисячі кубометрів деревини, не даючи шансів природі на відновлення.
В Ясінянському лісництві посадовець ДП «Ліси України» відповідальний за нелегальну рубку близько 3400 дерев, наніс збитків майже у 56 мільйонів гривень. А це означає не просто втрату лісу, а безповоротне нищення унікальних екосистем, які формувалися століттями.
Чернівецька область опинилася в центрі скандалу зі злочинним угрупованням лісників, що рубали ліс без жодних дозвільних документів. Шкода довкіллю становить 3,7 мільйона гривень. На Хмельниччині керівники лісгоспів також намагалися нажитися на природі, незаконно вирубавши ліс на 6,5 мільйонів гривень.
У Житомирській області суд виграв справу щодо незаконної вирубки понад 2500 дерев, завдані збитки становлять 14,6 мільйонів гривень. Чернігівщина ж бореться з вирубкою лісу на площі 16 гектарів, де сума збитків сягнула 32 мільйонів гривень. І це далеко не поодинокі випадки.
Навіть у Тернопільській області працівник лісгоспу підозрюється у незаконній рубці майже тисячі дерев, завдані збитки становлять близько 4 мільйонів гривень. Закарпаття не відстає, там майстра лісу підозрюють у недбалості, що спричинила втрату лісу з понад 5 мільйонами гривень збитків.
Черкащина відновлює справедливість через суд, примушуючи винуватців сплатити 1,6 мільйона гривень за вирубку у Національному парку «Білоозерський». А в зоні відчуження Чорнобильського заповідника викрили групу, яка рубала 100‑річні дуби. Такі дії вдаряють не лише по природі, а й по репутації України в цілому.
8 серпня стало відомо про черговий кричущий випадок незаконної вирубки лісу. На Харківщині співробітники Дергачівського лісництва державного підприємства “Харківська лісова науково-дослідна станція” перетворилися з охоронців природи на спільників “чорних лісорубів”. За даними ДБР, лише у 2024 році вони організували вирубку 1 077 дерев на суму майже 12 мільйонів гривень. Схема виглядала відпрацьовано: обирали ділянки подалі від людських очей, туди приїжджали цивільні виконавці, які спилювали дерева, а посадовці лісництва контролювали процес. Деревину вивозили на приховані склади й продавали місцевим мешканцям по 2 000 гривень за кубометр. Прибуток розподілявся між усіма учасниками схеми.
Цей випадок далеко не єдиний. У липні було викрито ще масштабнішу схему розкрадань у лісовій галузі — збитки перевищили 350 мільйонів гривень, з яких 167 мільйонів припадало на незаконні вирубки, а решта — на необґрунтовані активи. У розслідуванні фігурують посадовці “Лісів України” та “ЛІАЦ”.
Всі ці історії є свідченнями знищення лісів, які роками створювали унікальні природні середовища. За кожним випадком стоїть безжальний розрахунок і використання прогалин у законодавстві. Поки що масштаби збитків вимірюються сотнями мільйонів гривень, але справжня вартість стосується втрати майбутнього. І поки не буде системної зміни, ця катастрофа триватиме.
Як охороняють ліси в Європі і чому це працює
У той час як в Україні ліс часто «хворіє» дивним вибірковим чином, у Європі йому прописують зовсім інше лікування. Там ліс не сприймають як сировину з корою, яку можна спиляти, вивезти й забути, адже це ресурс, що має цінність не лише на біржі деревини, а в екосистемному, кліматичному та навіть культурному сенсі. І саме тому в багатьох європейських країнах ліс охороняють не з показухи, а по-справжньому, і це працює.
У таких країнах, як Німеччина, Австрія, Швейцарія чи Фінляндія, лісовий контроль побудований на цифрових технологіях. Майже всі ліси занесені в цифрові кадастри, а вирубка навіть одного дерева без погодження одразу стає автоматичним сигналом у систему.
У Фінляндії, наприклад, працює супутниковий моніторинг у реальному часі, що дозволяє фіксувати порушення без участі людини. Супутник бачить зміни покриву лісу, а система одразу сповіщає лісову службу.
У європейських країнах немає конфлікту інтересів, як в Україні, де лісгосп і вирубує, і охороняє. У тій же Німеччині ці функції виконують різні органи з чітко розмежованими повноваженнями. Якщо лісник підписав незаконну рубку, то нехай готується або потрапити до в’язниці, або заплатити штраф.
У Словаччині, за незаконну вирубку навіть невеликої ділянки, штраф може сягати до 35 тисяч євро, а в деяких випадках «світить» навіть кримінальна відповідальність без шансів на умовний термін.
ЄС давно розуміє, що зберегти ліс можна лише системно. Саме тому там створено Natura 2000 — найбільшу в світі мережу природоохоронних територій. Вона охоплює понад 18% суші ЄС, і будь-яка господарська діяльність там розглядається під мікроскопом.
У Польщі, яка має схожі ліси з Україною, великі площі Карпатського регіону входять до Natura 2000. Якщо чиновник підпише дозвіл на вирубку в охоронній зоні, то на нього чекає не тільки прокуратура, а й європейські інституції. Окрім того є всі шанси втратити гранти можуть.
Варто зазначити, що у Європі санітарна рубка дійсно застосовується саме до хворих дерев. Її призначають після висновків незалежних експертів, а не через «акти обстеження» своїх же працівників. Наприклад, у Румунії, створили спеціальний незалежний інститут оцінки санітарних вирубок. Ліс можна рубати лише після зовнішньої експертизи і лише за умови, що інші методи лікування не спрацюють. Водночас весь процес відбувається на очах громадськості, що забезпечує повну прозорість. У багатьох країнах ЄС громадськість має реальний доступ до інформації про плани вирубок, місцеві жителі не дізнаються постфактум, як у нас, коли вже стоять пеньки. Там є публічні консультації, інструменти для подання скарг, місцеві активісти сприймаються як партнери, а не «заважаючі істерики».
У Словенії діє система «дерево в онлайн», коли мешканець може подивитись на карту, що рубають, де, коли і чому. Побачив порушення, можна натиснути кнопку, і ця інформація одразу потрапляє у лісову поліцію.
Попри заявлену реформу і часткове покращення прозорості у сфері лісового господарства, системна проблема незаконних вирубок в Україні залишається невирішеною. Зміни у структурі управління, створення державної компанії «Ліси України» та внутрішньої служби безпеки дозволили краще фіксувати порушення, однак це радше виявлення проблем, ніж їх подолання.
Як показує практика європейських країн, ефективна охорона лісів можлива лише за умов інституційної незалежності контролюючих органів, суворої відповідальності за порушення та повної цифровізації процесів. В Україні ж досі зберігається конфлікт інтересів, коли одна структура одночасно і вирубує, і охороняє ліс.
Крім того, залишається відкритим питання прозорості планів лісозаготівлі для громадськості та незалежної екологічної експертизи, зокрема щодо санітарних рубок, які часто використовуються для легалізації незаконної вирубки. У воєнний час ці проблеми лише загострились, особливо в прикордонних і прифронтових регіонах, де контроль ослаблений, а спокуса швидкого зиску посилена.
Майбутнє українських лісів не можна виміряти лише у кубометрах деревини чи розмірі накладених штрафів. Те, що сьогодні називають боротьбою з «чорними лісорубами», занадто часто зводиться до гучних викриттів і кримінальних проваджень, які не приводять до справедливого покарання. Більшість справ закінчується судами, де винні знаходять спосіб відкупитися і повернутися до свого звичного «бізнесу». Такий підхід прирікає країну на повторення одних і тих самих історій, в яких змінюються лише прізвища, але не сам механізм знищення природи.
Справжній виклик полягає в іншому: українські чиновники й керівники державних підприємств повинні почати мислити не категоріями швидкого прибутку, а довготривалої відповідальності. Європейський досвід доводить, що успіх приходить лише тоді, коли охорона природи стає невід’ємною частиною державної політики, а не рядком у річному звіті. Для України це означає, що без системного підходу ліс залишатиметься джерелом швидкого збагачення для обраних, а не спільним надбанням нації. Ось де проходить справжня межа між порожніми деклараціями та реальним патріотизмом. Він має проявлятися не в гучних гаслах чи показових рейдах, а реальних рішеннях, які забезпечать дітям і внукам право дихати чистим повітрям і жити в країні, де зелений масив не перетворений на пустелю.
