Вчені розповіли, як Instagram і TikTok змінюють нашу психіку, реальність та самооцінку

Популярність соціальних мереж, зокрема Instagram і TikTok, суттєво вплинула на щоденні практики мільйонів людей у всьому світі. Ці платформи стали не лише джерелом інформації та розваг, а й простором, у якому формуються уявлення про норми поведінки, успіх, зовнішність, соціальний статус. Водночас зростає кількість досліджень, які фіксують негативний вплив соціальних мереж на психологічний стан, самооцінку та загальне відчуття благополуччя користувачів.

Серед основних ризиків — підвищена тривожність, зниження настрою, порушення сну, депресивні симптоми, незадоволення власною зовнішністю та соціальною реалізацією. Особливо вразливими до впливу цифрового контенту є підлітки, молоді люди, а також користувачі, які не мають чітко сформованої системи цінностей або навичок інформаційної гігієни. В цьому контексті постає логічне запитання: чи варто видалити Instagram і TikTok? Доктор філософії, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Грисюк дослідив цю тему на перетині особистого досвіду, наукового аналізу та спостережень за поведінкою користувачів.

«Одного разу я наважився на експеримент. Протягом доби уважно стежив, який контент у соціальних мережах найбільше привертає мою увагу. Я вирішив не просто механічно гортати стрічку, як зазвичай, а фіксувати все, що викликає емоцію — цікавість, заздрість, радість, роздратування — й зберігати це у відкладених. Пізніше я переглянув усе, щоб розібратися, чим саме цей контент мене зачепив», — розповідає Володимир Грисюк.

Картина виявилася строкатою й нібито невинною. Одна колега народила дитину. Інша — видала книгу. Близька подруга подорожувала в Ірландії з братом. Товариш з Грузії на День святого Валентина зробив пропозицію своїй дівчині. А ще якийсь хлопець, якого я навіть не знаю особисто, виклав селфі зі спортзалу, демонструючи рельєфний прес.

«Я щиро порадів за кожного з них. Але водночас у мені з’явилося гнітюче відчуття, що зі мною щось не так. Де моє кохання? Де моя книга? Де моя подорож? Де мій прес? Здається, щось пішло не так», – продовжує Грисюк.

Цей дисонанс був неочевидний. На перший погляд — все гаразд. Ще вчора можна було списати зниження настрою на зовнішні причини: війну, труднощі на роботі, нестачу вітаміну D, дефіцит магнію B6, чи навіть на глобальну геополітичну нестабільність. Але справа була не в тривожності, це був інший тип переживання — тихий, глибокий сум, відчуття власної недостатності. Відчуття, що ти — невдаха. Без підстав. Без логіки. Але з виразною емоцією, яку важко заглушити.

«Чи треба видаляти Instagram і TikTok? Мабуть, ні», – вважає вчений.

Однак додатково пояснює: справа не в самих платформах, це лише інструменти. Їх можна використати собі на благо, але можна й нашкодити собі, якщо не розуміти принципу їхньої дії.

Більшість людей не дотримуються базових правил інформаційної гігієни. Вони буквально «з’їдають» все, що потрапляє в стрічку, незалежно від джерела, якості чи користі. Як наслідок — свідомість отруюється цифровим шумом. У ній осідають не лише кумедні відео, а й фальшиві уявлення про норму, успіх, зовнішність, досягнення.

Замість того, щоб використовувати соцмережі для розширення контактів, глибокого спілкування чи обміну думками, більшість користувачів просто залипають на безкінечні ролики. Блогери питають перехожих: «Скільки ви витрачаєте на життя у Києві?» або «Скільки коштує ваш look?». Теми, звісно, не нові, але суми у відповідях часто шокують. І тут виникає запитання: чи мають ці цифри щось спільне з реальною економікою?

Інший приклад: знайомий Грисюка, надивившись подібних відео, дійшов висновку, що йому платять занадто мало. У нього зникла мотивація до роботи. Він став пасивним, байдужим. Згодом його звільнили. Але чи усвідомлює блогер, що його контент спричинив ланцюг подій у чужому житті? Навряд чи. Його завдання — «актив у коментарях», лайки, репости, охоплення.

Погляньмо на ситуацію з наукової точки зору. Проблема в тому, що досі немає способу точно ізолювати вплив соціальних мереж на людину. Для ідеального досліду треба було б помістити людей у стерильне середовище, де на них не впливають інші чинники — родина, школа, телебачення, загальний стан суспільства. Але це нереально.

Саме тому, коли у когось формуються комплекси щодо зовнішності, інтелекту, соціального статусу, часто неможливо точно виявити джерело цих уявлень. Але з великою ймовірністю вони мають зв’язок із медіа — зокрема, соціальними мережами. Це особливо стосується молодих людей, підлітків, користувачів із нестійкою ідентичністю, слабко сформованою системою цінностей.

Крім того, дослідниця М. Джонс із Технологічного університету Сіднея ініціювала у наукових колах обговорення теми використання Photoshop і його ролі у формуванні штучних, недосяжних образів. Вона стверджувала, що тіло, яке показують у медіа, і реальне тіло — не існують окремо. Медіа буквально колонізують наше уявлення про фізичну норму.

«Поки що нас оточують медіатіла», — написала вона.

Американські вчені Е. Стайс (Стенфорд) і С. Бірман (Техаський університет в Остіні) підтвердили: перегляд ідеалізованих тіл сприяє депресивним симптомам.

Дослідники з Великої Британії та Австралії виявили, що активна взаємодія з соціальними мережами може спричинити:

— порушення сну;
— зниження самооцінки;
— підвищення тривожності й депресії;
— зростання незадоволеності зовнішнім виглядом та загального пригнічення настрою;
— розвиток одержимості худорлявістю та тілесною трансформацією.

Крім того, було доведено, що застосування фільтрів у Instagram змушує користувачів сприймати зображення як реальні, і це сприяє формуванню ідеалізованих уявлень про інших. А чим більше часу проводимо в соцмережах, тим сильнішими стають ці ефекти.

Все це не означає, що потрібно повністю закриватися від світу й жити в інформаційній ізоляції, але варто свідомо ставитись до часу, який ми проводимо в цифровому середовищі.