16–17 червня у Кананаскісі (Альберта, Канада) відбувся самміт G7 — 51-й за рахунком. Серед шести основних тем, за якими були підписані спільні заяви — штучний інтелект, критичні мінерали, боротьба з міграційною контрабандою, придушення транснаціонального репресивного тиску, пожежі у лісах та квантові технології. Про ці документи повідомляє агенція Reuters. Разом з тим, спільної декларації великої сімки щодо України підписано не було. Спроба Канади спільно з іншими країнами сформувати чіткий документ про підтримку нашої країни не була реалізована через спротив США. Як ми вчора зазначали у нашому аналітичному матеріалі, Дональд Трамп покинув саміт достроково, посилаючись на кризи в Ізраїлі та Ірані, і скасував заплановану особисту зустріч із Зеленським.
Що означає відсутність спільної заяви щодо України
Саміт G7 у канадському Кананаскісі засвідчив нову політичну реальність: навіть найтісніші західні альянси не здатні гарантувати єдиної позиції щодо ключових питань глобальної безпеки. Попри заявлену підтримку України зустріч завершилася без спільної декларації на її підтримку — це сигнал не лише про дипломатичні труднощі, а й про трансформацію підходу лідерів G7 до взаємодії зі США, де нині домінує курс Дональда Трампа.
Як повідомляє видання Politico, ключовою причиною відсутності декларації стало небажання Трампа погоджуватися на жорсткі формулювання проти Росії. Лідери G7 вирішили не ризикувати громадським розколом і дозволили прем’єр-міністру Канади Марку Карні оприлюднити окрему заяву як головуючого. У ній є посилання на «підтримку зусиль президента Трампа досягти справедливого та тривалого світу», але це компромісне формулювання, яке уникає прямого тиску на Москву.
По суті, партнери по G7 вибрали курс на “реальну політику” – уникнення конфронтації із Вашингтоном заради збереження мінімального рівня єдності. Європейські лідери поводилися стримано: від м’якості в реакціях на заяви Трампа – до мовчазного прийняття його дострокового від’їзду. Це частина нової тактики – не провокувати ізоляціонізм США, який міг би призвести до ще глибших стратегічних розривів у рамках G7.
“Спільно, але не разом” — новий формат санкцій
Оскільки США не підтримали нові санкційні формулювання, інші країни G6 заявили про готовність діяти самостійно. Сформувався асиметричний режим санкцій, де кожна країна діє в межах власних пріоритетів, а не узгодженого механізму. У цьому головна втрата єдності G7.
Сьогодні увага світової преси прикута до відсутності спільної заяви про Україну. Але глибше занурення в підсумкову комунікацію саміту дозволяє побачити парадокс: “Україна залишилася у фокусі дискусій, але не в епіцентрі рішень”. Після того як Трамп достроково залишив саміт, а зустріч із Зеленським так і не відбулася, дипломатичні сигнали зводилися до визнання українського припинення вогню та заклику до Росії зробити те саме.
Втім, за лаштунками “мовчання” західна допомога не зникає. Канада пообіцяла $5 млрд через механізм G7, нові пакети підтримки готуються в ЄС. Але стратегічно важливий момент — питання України більше не є інтегральною частиною глобальної agenda setting, як це було у 2022–2023 роках. Тепер це складова ширшої гри, де вирішальними стають технології, Іран, Китай, енергетична безпека та внутрішня політика США.
Людиноцентричний штучний інтелект
У своїй підсумковій заяві лідери G7 пообіцяли впроваджувати штучний інтелект з орієнтацією на інтереси людини, підкреслюючи його потенціал для підвищення добробуту, сприяння вирішенню глобальних викликів та посиленню національної безпеки. Вони вважають, що штучний інтелект може стати важливим інструментом для підвищення ефективності як у держсекторі, так і в бізнесі, зокрема через масштабування операцій.
Незважаючи на це, у заяві також визнається, що ШІ несе ризики для робочих місць, бізнес-моделей та енергетичної стабільності. Однак конкретні механізми запобігання масовому безробіттю внаслідок автоматизації не прописані. Замість цього запропоновано створення “дорожньої карти” для впровадження ШІ, яка має будуватися на вже досягнутих домовленостях щодо його застосування у трудовій сфері. Водночас обіцяють розробити добровільний набір найкращих практик і зосередитись на перекваліфікації працівників, яких зачіплюють ці трансформації.
G7 також звертає увагу на те, що розвиток штучного інтелекту потребує значних енергоресурсів, і попереджає про можливі наслідки для енергобезпеки та стабільності енергосистем. Але водночас наголошується, що сам ШІ може стати інструментом для підвищення ефективності та стійкості цих самих систем, зокрема через оптимізацію енергоспоживання та розвиток енергоінновацій.
Особливу увагу у заяві приділено викликам для країн, що розвиваються. Вони можуть опинитися за межами нової технологічної хвилі через відсутність ресурсів, інфраструктури чи політичного впливу. Лідери G7 наголосили, що ці країни не повинні бути виключені з процесу ШІ-революції.
Як країна, що головує у G7 цього року, Канада ініціює серію “лабораторій швидких рішень”, що мають напрацювати інноваційні та масштабовані підходи до подолання ключових бар’єрів у застосуванні штучного інтелекту, насамперед у державному управлінні.
Безпека нового покоління: G7 проти пожеж, міграційної контрабанди та цифрових репресій
На цьогорічному саміті G7 у Кананаскісі було також приділено окрему увагу питанням кліматичної безпеки, міграційної політики та захисту прав людини у транснаціональному вимірі.
“Хартія лісових пожеж Кананаскіса”, прийнята спільно з п’ятьма країнами-партнерами, стала першим конкретним документом, який деталізує наміри G7 щодо запобігання та реагування на лісові пожежі. Документ окреслює заходи щодо координації наукових досліджень, зміцнення систем раннього попередження та підтримки місцевих громад у відновленні після пожеж. Таким чином, лідери зробили крок уперед порівняно з минулорічною декларацією, яка хоч і містила зобов’язання зупинити вирубку лісів до 2030 року, проте залишилася декларативною за змістом. Цьогорічна ініціатива пролунала на тлі нового хвилювання щодо зміни клімату та після чергового драматичного сезону лісових пожеж у Канаді, зокрема поблизу міста Джаспер в Альберті — лише за кілька сотень кілометрів від місця проведення саміту.
У сфері міграційної безпеки лідери G7 вперше публічно висловили готовність застосовувати санкційні інструменти проти організаторів контрабанди людей. У заяві наголошується, що кожна країна вивчатиме можливість введення санкцій проти злочинців і угруповань, які займаються незаконним перевезенням мігрантів і торгівлею людьми, — залежно від власного законодавства. Це відображає поступовий перехід країн G7 до більш жорсткої, системної відповіді на нелегальну міграцію, яка нині дедалі частіше поєднується з транснаціональною злочинністю.
Окремий сигнал пролунав і в царині захисту громадян від транснаціональних репресій — нової форми загроз, яка включає як фізичне насильство за кордоном, так і цифрове переслідування чи тиск на політичних опонентів за межами країн-авторитарних режимів. Лідери G7 заявили про “глибоку стурбованість” через зростання таких випадків і закликали публічно документувати ці дії в рамках Механізму швидкого реагування G7, а також активізувати міжнародну співпрацю для протидії таким методам залякування.
Таким чином, саміт у Канаді чітко зафіксував нові пріоритети G7 у сфері безпеки — від екологічної до цифрової, демонструючи, що клуб провідних демократій прагне адаптуватися до багатовимірних викликів сучасного світу.
Висновок: холодна підтримка на фоні гарячої фази війни
Підсумки саміту у Кананаскісі чітко демонструють: група семи входить до етапу геополітичного мінімалізму, де збереження єдності зовні — важливіше, ніж ухвалення реальних, зобов’язальних рішень. Формальні жести солідарності, обтічні формулювання та відсутність спільної декларації щодо України підкреслюють прагнення уникнути конфронтацій всередині блоку, навіть ціною розмиття спільної позиції.
У цьому новому балансі стримування і компромісів Україна виявляється у все більш уразливому становищі. Незважаючи на загальне визнання важливості підтримки, війна в Україні дедалі більше витісняється з фокусу уваги, поступаючись місцем ближчим і більш терміновим викликам, серед яких: загострення кризи на Близькому Сході, або глобальним темам — клімату, штучному інтелекту, ланцюгам постачання.
Підтримка України більше не є цементом єдності Заходу, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Вона поступово перетворюється на одне з питань порядку денного — тема важлива, але вже не домінуюча. І, незважаючи на обіцянки санкцій, кредитів і заяви про “безумовне припинення вогню”, реальна готовність колективного Заходу діяти жорстко і погоджено — особливо в умовах розбіжностей із Вашингтоном — залишається під великим знаком питання.
Немає навіть згадок про клімат чи західні цінності, які раніше об’єднували країни великої сімки. G7 фактично перетворилася з єдиної групи однодумців на майданчик для окремих двосторонніх домовленостей — як, скажімо, нові торгові угоди США зі Великою Британією та Канадою. Важливо розуміти: тепер це швидше “розмовний клуб”, ніж об’єднання, яке формує спільну глобальну політику.
Справжнє випробування полягає не в оприлюднених текстах, а в здатності союзників мобілізуватися й утримати стратегічний курс, навіть коли один із ключових гравців знижує рівень залученості або змінює пріоритети. Після Кананаскіса це питання, незважаючи на весь дипломатичний антураж, так і лишилося без відповіді.
