Ще кілька місяців тому європейські лідери намагалися знайти в риториці Дональда Трампа логіку, хоча б у стилі “Америка понад усе”. Сьогодні вони шукають план Б. Три місяці другого терміну Трампа змінили дипломатичні карти світу: союзники США вперше за десятиліття почали ставити питання не лише про те, як співпрацювати, а й чи варто взагалі.
Видання Politico підбиває підсумки перших трьох місяців другого президентського терміну Дональда Трампа. У матеріалі йдеться про те, що Трамп продовжує впроваджувати свою лінію на міжнародній арені, намагаючись нав’язати свою волю союзникам і заявляючи, що ті “не мають козирів”. Утім, зауважує Politico, в столицях європейських країн і не тільки — киплять дискусії: чи справді їхні руки настільки слабкі, як стверджує Вашингтон, і які карти ще можна зіграти у великій геополітичній грі.
Європа шукає шлях без Вашингтона
Видання Politico аналізує, як світ реагує на нову зовнішню політику Дональда Трампа, яка протягом перших трьох місяців його другого президентського терміну перетворилася на справжнє випробування для трансатлантичної єдності. Уряди європейських країн і Канади сьогодні змушені розглядати не лише символічні жести, а й кроки, здатні докорінно змінити архітектуру західного партнерства, що вибудовувалася майже століття.
У спектрі цих можливих рішень — пошук альтернатив американським виробникам озброєнь, запровадження дзеркальних тарифів, обмеження інтелектуальної власності американських компаній і зменшення залежності від технологічних гігантів США. Про ці плани Politico дізналося зі слів понад двох десятків урядовців з Європи та Канади, багато з яких погодилися говорити лише на умовах анонімності — обговорення ведуться на найвищому рівні, проте офіційно їх ніхто не підтверджує.
“Мислення змінилося. Час спокус минув — починається стратегія“, — цитує видання одного з дипломатів ЄС. За його словами, тепер Європа мусить захищати себе самотужки і шукати шлях, що не залежатиме від Вашингтона.
І справді, менше ніж за три місяці Трамп зумів приголомшити світ — його зовнішня політика, що дедалі більше нагадує гру на полі імперських амбіцій, економічного націоналізму й цинічного прагматизму, викликає все більшу тривогу. Від гучних заяв про можливість анексії Канади та Гренландії до готовності завершити війну в Україні майже на умовах Росії — ці меседжі, разом із в’їдливими випадами віцепрезидента Джей Ді Венса в бік Європи, яку той назвав «нахлібниками», не залишили союзникам ілюзій. Як писало The Guardian, Венс у березні 2025 року на саміті в Братиславі заявив: “Америка мусить припинити годувати тих, хто навіть не знає, як воювати”.
А кульмінацією став економічний удар: запровадження масових мит майже проти всіх торговельних партнерів США. І хоча обґрунтування цього кроку викликало подив у провідних економістів, саме він остаточно переконав союзників, що час сподіватися на нового-старого президента США минув. У своєму розгорнутому матеріалі Politico розповідає, як лідери країн Європи — від Лондона до Варшави, від Гельсінкі до Рима — балансують між зусиллями збереження продуктивних відносин зі США та необхідністю убезпечитися від непередбачуваних дій Дональда Трампа. Йдеться не лише про дипломатичну стриманість, а й про стратегічне “страхування” — обережні кроки, які можуть стати першими тріщинами в дамбі трансатлантичної єдності. І якщо ця дамба таки прорветься, світ може побачити лавину взаємних санкцій, політичних ревізій і остаточний розрив союзу, який протягом восьми десятиліть пов’язував Америку з Європою.
У Білому домі намагаються применшити масштаб можливого розколу. Там наполягають, що Трамп діє задля безпеки Європи, зокрема у справі припинення війни в Україні, хоч і без особливої координації з союзниками по НАТО. На думку адміністрації, його ініціативи, включно з відновленням безпечного судноплавства в Червоному морі, принесуть вигоду і європейським ринкам.
“Президент очолює зусилля з мирного врегулювання найбільшого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни, і працює над відновленням міжнародних торговельних шляхів, що принесуть вигоду європейській економіці” — заявив речник Ради нацбезпеки США Браян Г’юз. За його словами, США й надалі підтримуватимуть європейських союзників — через продаж озброєнь, заклики до підвищення оборонних бюджетів та тиск на спільних ворогів, таких як хусити.
Втім, внутрішні обговорення у команді Трампа свідчать про інше. У повідомленнях у Signal, які з’явилися під час американських атак на хуситів, високопосадовці зневажливо відгукуються про Європу як про «нахлібника». Віцепрезидент Джей Ді Венс навіть зізнався, що “ненавидить” постійно її рятувати. У Трамповій адміністрації, за словами експертки з Центру європейської політики Мінни Оландер, панує уявлення, що Європа — це вмираючий континент без майбутнього, а справжня сила — за Росією.
“Можливо, вони дуже скоро переконаються, що все якраз навпаки“, — додає вона.
Польща як лакмусовий папірець: навіть найвірніші партнери США починають озиратись у пошуках альтернатив
Польща — одна з найвідданіших союзниць США в Європі та найбільший імпортер американської зброї у світі — починає переглядати свою співпрацю з Вашингтоном. На вулицях Варшави з’являються плакати із силуетами, що поєднують образи Путіна і Трампа — тривожний сигнал того, як змінилася атмосфера у відносинах між європейськими столицями та Білим домом усього за кілька тижнів нової адміністрації.
Зі своїми ультимативними закликами до збільшення витрат на оборону — не до 2% ВВП, як того вимагає стандарт НАТО, а аж до 5% — Трамп хотів змусити європейців вкладатися в безпеку. Але замість посилення співпраці з американськими оборонними компаніями, союзники починають шукати альтернативи. Польща, яка наразі витрачає рекордні 4,7% ВВП на оборону й планує виділити $47,1 млрд у 2025 році, переосмислює подальші закупівлі в США.
“Довіра до США серйозно підірвана“, — визнає Павел Коваль, спецпредставник Польщі з питань України. Він наголошує: попри те, що вже укладені контракти з американськими виробниками виконуватимуться, про нові домовленості наразі не йдеться. «Ми маємо диверсифікувати наші закупівлі озброєнь — купувати більше в Європі або розвивати власне виробництво».
Цезарий Томчик, заступник міністра оборони Польщі, визнає: сильні зв’язки з США залишаються стратегічно важливими, однак він також застерігає Вашингтон: відштовхування Варшави не піде на користь самим Сполученим Штатам. “У США є конкретні інтереси в Польщі. І якщо Америка ізолює Польщу — це не буде добре для самої Америки”.
Європейські лідери ще донедавна сподівалися, що можуть утримати Трампа в НАТО, пообіцявши більше витрачати на оборону і направляти значну частину коштів на американські контракти. Сьогодні ця стратегія тріщить по швах. І рух іде в протилежному напрямку.
“Європа більше не хоче купувати без довіри”
Європа, дійсно, збільшує оборонні бюджети, але дедалі частіше вирішує витрачати ці гроші вдома, а не в США. Причина — не лише прагнення зміцнити власну промисловість, а й політична недовіра, що зросла після того, як Дональд Трамп несподівано припинив військову допомогу Україні та обмін розвідувальними даними у березні.
“Якщо ви щось купуєте, ви маєте бути впевнені, що зможете це використовувати“, — сказав міністр закордонних справ Естонії Марґус Цахкна, підкреслюючи, що довіра — це ключовий компонент безпекових угод.
Країни, які раніше охоче закуповували американські винищувачі F-35, комплекси Patriot та інше обладнання, нині починають сумніватися. Канада, Португалія, Данія і навіть Німеччина висловили занепокоєння: що станеться, якщо в разі політичного конфлікту Трамп заблокує доступ до програмного забезпечення чи запасних частин, зробивши озброєння непридатним?
“Ми більше не можемо просто заспокоювати Трампа шопінгом, — каже Петер Байєр, депутат Бундестагу від ХДС, — як це працювало під час його першої каденції. Це вже не працює“.
Хоча міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що Берлін не розриватиме наявні контракти на F-35, він визнав: це радше вимушене рішення, бо альтернативи для модернізації флоту наразі небагато. І навіть якщо сумніви щодо “kill switch” для F-35 не мають технічного підґрунтя, покладатися на США надалі — “це нерозумно”, — зазначив Байєр.
Попри те, що Європа десятиліттями будувала свою безпеку на американській зброї, і різко відмовитися від цієї залежності непросто, альтернатива вже формується, і вона досить переконлива. Навіть знамениті американські системи Patriot більше не здаються незамінними. Їм на п’яти наступає європейський конкурент — SAMP/T, створений Францією та Італією. Його модернізують, і вже незабаром він зможе досягти такого ж радіусу дії, як і “Патріот”.
Та головне — довіра. SAMP/T отримав бойове хрещення в Україні, де ефективність системи не теоретизують у звітах, а перевіряють у реальних боях. І ця практика переконує: Європа має ресурси, щоб бути не лише споживачем безпеки, а й повноцінним гравцем на ринку оборонних технологій.
Таким чином, поняття політичного “kill switch” перетворюється з абстрактної загрози на реальний фактор ухвалення рішень. Європа усвідомлює: будь-яка закупівля в США тепер супроводжується не лише інвойсом, а й запитанням — чи не стане ця покупка заручником чергової президентської заяви або обурення в Signal-групі Білого дому.
Європа готова витрачати мільярди на оборону, але все менше готова вкладати ці кошти в американський військово-промисловий комплекс, якщо немає політичної впевненості, що це озброєння не стане важелем тиску.
