Від фрагментації до консолідації: що відбувається з небанківським сектором в умовах війни

У 2025 році український ринок небанківських фінансових послуг демонструє структурні зміни, які охоплюють як саму конфігурацію сектору, так і логіку його функціонування. Попри скорочення кількості ліцензованих учасників, загальні обсяги активів, фінансових зобов’язань та прибутковості галузі зростають. Це не парадокс, а наслідок глибокої концентрації: невеликі, недостатньо капіталізовані компанії поступово зникають з ринку, а їхню нішу займають великі фінансові групи, вертикально інтегровані структури або компанії, що працюють під спільним брендом чи з підтримкою інвестиційних холдингів.

Ринок поступово втрачає ознаки фрагментованого поля з великою кількістю незалежних гравців. Йдеться не лише про скорочення в кількісному вимірі, зміни стосуються глибших процесів. Конкуренція у сфері мікрокредитування, страхування чи факторингу більше не визначається ціновими умовами чи швидкістю обслуговування. Виживають не ті, хто пропонує дешевше, а ті, хто здатен адаптуватися до вимог регулятора, акумулювати ресурс і забезпечити юридичну та інфраструктурну стійкість. Для багатьох сегментів небанківського сектору це означає не просто трансформацію, а завершення певного етапу розвитку — перехід від ринку з низьким бар’єром входу до ринку з високим порогом виживання.

Стан справ у сфері небанківських фінансових послуг в Україні

Перший квартал 2025 року продемонстрував, що ринок небанківських фінансових послуг в Україні не йде єдиним курсом. У той час як частина сектору, зокрема страхові компанії та ломбарди, демонструвала зростання та стійкість, інші гравці, як-от кредитні спілки, втрачали темп і капітал. Загальна картина склалася дуже строкато, з діаметрально протилежними тенденціями в різних підсегментах і з посиленим тиском регулятора.

Упродовж січня–березня з Реєстру було виключено рекордно малу кількість установ за період повномасштабної війни — 37 організацій, серед яких 28 фінансових компаній, 6 кредитних спілок, 2 страховики і 1 ломбард. Проте за спокійною статистикою стоїть жорсткий регуляторний відбір. Ліцензії були анульовані через недотримання ліцензійних умов. Ми спостерігаємо, як ринок очищується від ненадійних учасників. НБУ також обмежив діяльність 21 компанії, дозволивши їм працювати лише в окремих напрямах. Сектор адаптується до нових вимог прозорості й звітності. Зокрема, від 1 квітня фінкомпанії та ломбарди повинні щомісяця звітувати про регуляторні баланси, а з липня — подавати повний обсяг звітності. Загальний обсяг активів у секторі зріс на скромні 0,2% за квартал (4,6% у річному вимірі). Частка небанківських фінустанов у фінансовій системі країни зросла до 10,3%.

Страхування: зростання попри тиск і сезонність

Сегмент страхування в І кварталі вкотре підтвердив свою роль “якоря” сектору: активи страховиків зросли на 8% у ризиковому страхуванні та 3% у страхуванні життя. Проте й тут не обійшлося без втрат, адже  ринок залишили одразу два гравці.

Премії за ризиковими страховими продуктами додали 7% за квартал і 36% за рік. Виплати зростали помірно (+1% кв/кв), завдяки чому рівень виплат знизився до 39%, що становить найнижчого рівня за майже два роки. Головним драйвером став ринок ОСЦПВ: підвищення вартості полісів через перехід до вільного ціноутворення дало +28% премій за квартал. У страхуванні життя ситуація протилежна: премії впали на 16%, виплати — на 11%. Проте рівень виплат залишився високим і навіть зріс до 28%.

В результаті  маємо чистий прибуток ризикових страховиків, що  склав майже 1 млрд грн, а страховиків життя — 0,25 млрд грн. Рентабельність капіталу зросла, а комбінований коефіцієнт ефективності покращився до 95%. Втім, не всі змогли лишитися на плаву: троє страховиків порушували нормативи платоспроможності. Частка таких у загальних активах становить поки лише 1%, але тенденція викликає занепокоєння.

Кредитні спілки: мінус активи, мінус прибуток, плюс резерви

Цей сегмент виглядає дедалі менш життєздатним. Активи кредитних спілок знову знизилися, кількість гравців зменшилася. Основна причина полягає у виході з ринку спілок, що працювали на додаткових пайових внесках. Обсяг нових кредитів зменшився на 3%, кредитний портфель — на 2%. Але є і світлий бік: частка прострочених кредитів (90+ днів) знизилася на 4 в.п., до 27%.

Втім, операційна діяльність залишається збитковою. Адміністративні витрати ростуть швидше за дохід — +11% р/р проти +7% з чистого процентного доходу. Особливо тиснуть витрати на формування резервів. Нові вимоги МСФЗ виявили слабкість підходів до резервування у більшості спілок. Як бачимо, квартал завершився чистим збитком, а обсяг нерозподіленого прибутку зменшився на 12%. Депозити скоротилися на 2%, а поворотні внески — на 11%. Активи фінансових компаній просіли на 1,2% через припинення роботи кількох великих установ. Зниження обсягів фінансових послуг (- 11% за квартал) стало прямим наслідком цієї динаміки. Кредитування домогосподарств падає другий квартал поспіль, хоча в річному вимірі ще тримається на плаву (+7,4%). Кредитний портфель домогосподарств продовжує зростати (+22,5% кв/кв), тоді як нові кредити бізнесу знизилися майже вдвічі. Портфель корпорацій зростав завдяки довшим позикам.

Лізинг пригальмував, маючи показник мінус 4,5% за квартал. Водночас обсяг переданих об’єктів лізингу продовжує рости. Яскравий виняток становить факторинг: плюс 9,6% за квартал, 29,2% — у річному вимірі. Попри складнощі, більшість компаній залишилися прибутковими. 80% фінкомпаній зафіксували прибуток, значну частку якого сформувала державна установа “Укрфінжитло”. Показники рентабельності — трохи гірші, ніж торік, але не критично. Кількість компаній, що порушують вимоги до мінімального капіталу, скоротилася вчетверо (з 32 до 7). Але НБУ пильно стежить за джерелами приросту капіталу і маніпуляції не проходять.

Ломбарди у воєнній економіці

Ломбарди продовжують грати за своїми правилами. У першому кварталі обсяг їхніх активів зріс на 5,7%, кредитування — на 2%, прибуток залишився стабільним. Навіть попри зростання витрат, сектор демонструє позитивну рентабельність. Обсяг власного капіталу за квартал зріс на 2,3%.

На перший погляд, ринок ломбардів в Україні виглядає стабільним. Обсяг активів зберігся на рівні останніх п’яти років, а доходи впевнено ростуть. Але за цією стабільністю  ховається стрімке скорочення кількості гравців, шалена конкуренція за клієнта, концентрація бізнесу в руках кількох гігантів і жорсткий нагляд з боку Національного банку. Ті, хто не витримав, одразу вибули. Ті, хто залишився, намагаються укрупнитися та наростити мережі,  адаптуючись до нових реалій.

У лютому 2025 року в Державному реєстрі фінансових установ значилися 108 ломбардів. Із них 102 мали чинну ліцензію НБУ, тобто реально працювали. Для порівняння: у 2020-му таких компаній було 302. Таким чином, сектор скоротився майже утричі за п’ять років. Проте загальна сума активів практично не змінилася — 3,98 млрд грн у листопаді 2024 року проти 3,85 млрд грн у 2020-му. Завдяки меншій кількості компаній ломбардний сектор намагається згенерувати  стільки ж ресурсів, скільки раніше, лише більш ефективно.

Левова частка ломбардного бізнесу географічно сконцентрована  у столиці (32) та Дніпропетровській області (22). Проте вражає не лише кількість юридичних осіб, а й розгалуженість їхніх мереж. З-поміж 108 компаній, 99 мають зареєстровані філії, причому часто йдеться не про кілька точок, а про сотні. Найбільше таких відділень працює у Дніпропетровській області (500), Києві (457), Одеській (306) та Харківській (243) областях. Справжні гравці-важковаговики давно вийшли за межі звичайного ломбардного бізнесу. Візьмемо, наприклад, ПТ Ломбард “Перший” ТОВ “Мікрофінанс і Компанія”, що входить до “Групи родини Петренко”. Ця структура володіє ювелірним брендом “Золотий вік” і має 286 філій по країні. Бренд “Перший” охоплює ще одну компанію — ПТ “Ломбард № 1” ТОВ “Контракт-Груп і Компанія” із 228 філіями. Її бенефіціар Тарас Петренко — син бізнесмена Романа Петренка. Хоча бізнес – сімейний, але масштаби зовсім не домашні.

Не менш агресивно розвивається й бренд “Скарбниця”, що оперує 417 філіями по країні. Така концентрація є очевидною ознакою олігополії: десяток найбільших операторів фактично контролюють увесь ринок. Фінансова статистика за 2024 рік демонструє парадокс: кількість ломбардів зменшується, але доходи зростають. 101 ломбард, який подав звітність до НБУ, задекларував понад 3 млрд грн доходу. Для порівняння, 136 ломбардів у 2023 році за аналогічний період отримали лише 2,6 млрд грн.

У січні–вересні 2024 року ломбарди видали понад 1 млн позик на суму 3,13 млрд грн, тоді як за аналогічний період 2023 року — 4,7 млн кредитів на 10,2 млрд грн. Це свідчить не стільки про зниження попиту, скільки про трансформацію бізнес-моделі, коли менший обсяг кредитів означає вищу їхню вартість. Із кожного кредиту компанії витискають більше прибутку, змінюючи підхід до оцінки ризику і управління портфелем.

Як бачимо, НБУ продовжує посилювати контроль над ринком. Підвищено вимоги до капіталу, джерел походження коштів, структури власності. Нещодавнє оновлення підходів до звітності є ще одним кроком у бік жорсткішого нагляду. Для ломбардів це означає одне: дрібним гравцям залишилося мало шансів. Виживають лише ті, хто вміє масштабуватись, централізувати операції, автоматизувати бізнес-процеси й витримувати регуляторний пресинг. Усім іншим світить дорога на вихід.

Ломбардний сектор в Україні вже давно не асоціюється лише з віконцем, де позичають “під золото”. Сьогодні це бізнес, який працює з мільярдами, має сотні точок, пов’язаний із великим роздрібом, ювелірним ринком і фактично є фрагментом фінансово-промислових груп. І хоча учасників стало менше та саме зараз, у цій концентрації, зароджується нова якість. Це вже не дрібна фінансова послуга, а серйозний інструмент кредитування населення зі своїми ризиками, своєю рентабельністю і своїми правилами гри.

Зростання доходів ломбардів в Україні під час повномасштабної війни є економічним і соціальним маркером, який свідчить не лише про адаптацію фінансового сектору до умов нестабільності, а й про загострення проблем платоспроможності серед населення. У мирний час ломбарди виконують функцію короткострокового кредитування під заставу, забезпечуючи фінансову «подушку» для домогосподарств у ситуаціях непередбачених витрат. Але під час затяжної війни вони стають індикатором системної потреби українців у негайному доступі до грошей, коли традиційні джерела вичерпано.

Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року багато українців втратили джерела стабільного доходу. За офіційними оцінками, рівень безробіття в перший рік війни сягнув 30%. Одночасно спостерігалося скорочення кредитної активності банків, особливо у сфері необезпеченого споживчого кредитування. Банківські установи зосередилися на мінімізації ризиків і переорієнтували свої ресурси на підтримку обороноздатності та великого бізнесу. Внаслідок цього мільйони українських сімей опинилися у фінансовій порожнечі — без доступу до звичних інструментів позики, без накопичень і з постійною потребою в готівці.

У цих умовах саме ломбарди стали майже єдиною ланкою фінансової системи, здатною надати швидкий кредит у готівковій формі без тривалої перевірки кредитної історії, без банківських рахунків і без офіційного працевлаштування. Суть ломбардної діяльності — забезпечити невеликий кредит під заставу речі: золота, техніки, інструментів, іноді навіть одягу. Для людини, яка потребує коштів на сьогодні, це може бути єдиною реальною можливістю вижити.

Згідно з даними Національного банку України, вже у 2023 році обсяги нових договорів ломбардів перевищили довоєнні показники. Водночас зросли середні суми позик, що свідчить не лише про збільшення кількості клієнтів, а й про глибше проникнення ломбардів у тканину повсякденного життя. У багатьох містах ці установи перетворилися на постійне джерело обігових коштів для дрібних підприємців, переселенців, безробітних і пенсіонерів. Чимало людей почали сприймати ломбарди не як разовий інструмент, а як звичний спосіб підтримки особистої ліквідності.

Фактором, що додатково стимулює попит на послуги ломбардів, є особливості внутрішнього переміщення населення. Мільйони людей, які залишили свої домівки на окупованих або прифронтових територіях, часто не мали доступу до банківських рахунків, не могли швидко підтвердити свою платоспроможність або працевлаштування. Для них звернення до ломбарду з особистими речами стало найпростішим способом отримати необхідну суму. У таких випадках ці установи виконують роль неформального банку в кризовій економіці.

Певну роль у зростанні доходів ломбардів відіграє й психологічний аспект. У нестабільні часи люди охочіше розлучаються з коштовними речами, якщо це дозволяє покрити нагальні витрати. Вартість золота як застави зростає на тлі глобальної турбулентності, що робить його привабливим як актив і для самих ломбардистів. Паралельно із цим зменшується довіра до довготривалих фінансових інструментів — в умовах воєнної непередбачуваності людям потрібно розв’язати проблему «сьогодні», а не інвестувати в «завтра».

Ще один важливий чинник — лібералізація цифрових сервісів ломбардів. У 2023–2024 роках кількість онлайн-операцій із оформлення застав зросла майже вдвічі. Деякі великі мережі запропонували мобільні додатки для продовження договорів, переказу коштів і навіть відеоідентифікації клієнтів. Це значно розширило їхню аудиторію, зменшило бар’єри для співпраці й перетворило ломбарди на майже повноцінних гравців ринку мікрофінансування.

Втім, зростання прибутковості ломбардів не є ознакою стабільності чи добробуту. Навпаки, це симптом — маркер того, що рівень фінансової вразливості населення зростає, а традиційні інститути не забезпечують достатньої підтримки. Коли все більше людей закладає останню техніку, ювелірні вироби чи родинні реліквії заради декількох тисяч гривень — це не успіх ринку, а дзеркало кризи, яке демонструє хибність і нерівність розподілу ресурсів у час війни.

Таким чином, ломбарди в Україні виконують функцію екстреної адаптації суспільства до економічної дестабілізації. Вони задовольняють попит на готівку там, де банки не ризикують, і закривають потребу в ресурсах там, де держава не встигає. Але це також свідчення глибокої соціальної напруги. Зростання прибутків ломбардів — не економічне досягнення, а побічний продукт виживання. У цій формулі тимчасова ліквідність здобувається ціною довготривалого обмеження. І поки ця динаміка триває, суспільство ризикує залишити на заставі не тільки золото чи смартфон, а й довіру до інституцій, що мали би бути першими у скруті.

Отже, сектор небанківських фінансових послуг в Україні швидко втрачає риси вільного ринку й перетворюється на територію контрольованої гри з високим порогом входу. Усі, хто залишився, грають по-крупному: масштаби, автоматизація, вертикальна інтеграція, глибока адаптація до вимог регулятора. Дрібні гравці або вже зникли, або рахують дні до виходу. Ринок більше не толерує слабкість, а фільтрує її. І хоча цифри зростання виглядають помірними, головний процес відбувається не в показниках, а в структурі: формуються нові центри сили, переписується баланс, і все це відбувається  під суворим наглядом НБУ. Такі зміни вже не схожі на звичайні коливання ринку, це глибока перебудова з новими правилами гри.