Фінансовий щит України: роль золотовалютних запасів у боротьбі за стабільність

Золотовалютні резерви – це стратегічний фінансовий ресурс будь-якої держави, особливо в умовах, коли країна переживає нестабільність або веде боротьбу за своє існування. Для України золотовалютні резерви стали справжнім захисним механізмом, який допомагає утримувати на плаву економіку в умовах тривалого військового конфлікту, санкційного тиску та глобальної економічної турбулентності. Кожна гривня, кожен золотий злиток у цих резервах є важливим важелем впливу на зовнішні ринки, а також гарантією фінансової незалежності. Проте резерви не безмежні. Виникає резонне питання: скільки саме коштів Україна має у своїх золотовалютних запасах, на що вони витрачаються та як довго вони можуть слугувати стабілізатором?
Складові резервів Національного банку України
На 1 серпня 2024 року міжнародні резерви Національного банку України склали 37,232 мільярда доларів США. Протягом поточного року обсяг резервів коливався між 37 і 43,8 мільярдами доларів. Найнижчий показник зафіксовано в лютому, коли резерви зменшилися до 37,06 мільярда доларів, а найвищого значення вони досягли в березні, наблизившись до 43,8 мільярда доларів. Однак після березня спостерігається тенденція до поступового зниження резервів.
Основну частину золотовалютних резервів України становлять цінні папери, загальна сума яких становить 27,677 мільярда доларів. Крім того, резерви включають готівку, кошти на кореспондентських рахунках та депозити на загальну суму 7,486 мільярда доларів, а також монетарне золото, яке оцінюється в 2,068 мільярда доларів.
Щодо валютного складу резервів, найбільшу частку становить долар США, обсяг якого дорівнює 33,483 мільярда доларів. Інші валюти, такі як євро, британські фунти стерлінгів, японські єни та китайські юані, займають значно менші позиції в структурі резервів.

Інвестиційний портфель цінних паперів, що входить до складу резервів, переважно складається з активів з рейтингом AA, загальна сума яких становить 24,456 мільярда доларів. Менша частина портфеля складається з активів із найвищим рейтингом AAA, що дорівнюють 3,152 мільярда доларів, тоді як найменша частка представлена паперами з рейтингом A, обсяг яких складає 0,07 мільярда доларів. Така структура резервів відображає обережну стратегію управління, спрямовану на інвестування в високоцінні та ліквідні активи, як підкреслюють в НБУ.
Слід зазначити, що більшість міжнародних резервів НБУ інвестовані в боргові цінні папери надійних суверенних емітентів, таких як Сполучені Штати, або зберігаються на рахунках у міжнародних фінансових інституціях та в надійних банках. Майже всі вони представлені активами високої якості та ліквідності, що дозволяє оперативно використовувати їх для проведення валютних інтервенцій.
На що витрачаються державні резерви
Під час війни Національний банк України стикається з низкою складних викликів, серед яких найважливішим є забезпечення стабільності національної валюти — гривні. В умовах воєнного конфлікту, коли економіка перебуває під тиском, цей аспект стає критичним для збереження економічної стабільності держави. Золотовалютні резерви, накопичені протягом попередніх років, виступають ключовим інструментом у досягненні цієї мети.
Головним завданням НБУ під час війни є захист національної валюти від надмірної девальвації, яка може призвести до серйозних економічних та соціальних наслідків. При цьому війна значно знижує довіру до національної валюти, що створює додатковий тиск на її курс. Економічна активність в країні скорочується, зменшується обсяг експорту, а імпорт, навпаки, зростає через збільшення потреби в військових та гуманітарних товарах. Це все призводить до виникнення дефіциту валюти на внутрішньому ринку.
Для подолання цього дефіциту НБУ здійснює валютні інтервенції — продаж або купівлю іноземної валюти на міжбанківському ринку. Ці операції дозволяють банку згладжувати коливання валютного курсу, забезпечуючи стабільність гривні. Така стабілізація є критично важливою, оскільки різкі курсові коливання можуть призвести до зростання інфляції, зниження рівня життя населення та створення додаткових ризиків для економіки.
Також одним із важливих аспектів є те, що в нинішніх умовах золотовалютні резерви України практично не використовуються для обслуговування зовнішнього боргу. Значна частина зовнішніх боргів України була реструктуризована, що дозволило суттєво знизити тиск на резерви в частині їх використання для погашення боргових зобов’язань.
Реструктуризація боргів є надзвичайно важливою в умовах війни, оскільки вона дозволяє країні відкласти виплати за зовнішніми зобов’язаннями і спрямувати наявні ресурси на інші критично важливі потреби. Це рішення дало змогу НБУ зосередити свої зусилля на підтримці внутрішньої фінансової стабільності, а не на погашенні боргів, які були б важким тягарем в умовах воєнної економіки.
Оптимальний рівень резервів
Питання оптимального рівня золотовалютних резервів є одним із найскладніших і водночас найважливіших аспектів економічної політики України, особливо в умовах війни. Оцінка цього рівня залежить від безлічі факторів, серед яких найбільш важливими є обсяги експорту та імпорту, макроекономічна ситуація в країні, а також міжнародні економічні та політичні тенденції.
Золотовалютні резерви слугують своєрідним фінансовим щитом, який захищає країну від зовнішніх економічних шоків. В умовах воєнного конфлікту, коли експорт скорочується, а імпорт критично необхідних товарів зростає, цей щит стає особливо важливим. Поточний обсяг резервів України дозволяє покривати витрати на критичний імпорт протягом п’яти місяців, навіть за умов повної відсутності експорту. Це хоч і абстрактний показник, але він дає уявлення про потенційну стійкість економіки перед екстремальними сценаріями.
Зазвичай, оптимальним вважається рівень резервів, який дозволяє покривати імпорт країни на три місяці. Такий рівень забезпечує мінімально необхідний запас на випадок різкого зменшення надходжень від експорту або інших валютних джерел. У випадку України, нинішній рівень резервів перевищує цей мінімальний стандарт, що є позитивним сигналом для фінансових ринків і міжнародних партнерів.
Варто також врахувати, що питання оптимального рівня резервів є динамічним і змінюється в залежності від зовнішніх і внутрішніх чинників. Наприклад, різке зниження експорту через збройний конфлікт або економічні санкції може вимагати значного збільшення резервів для підтримки стабільності. Навпаки, стабільний економічний розвиток і зростання експорту дозволяють країні утримувати нижчий рівень резервів без втрати фінансової безпеки.
Крім того, існують й інші критерії, які впливають на визначення оптимального рівня резервів. Це можуть бути ризики, пов’язані з можливими фінансовими кризами, необхідність забезпечення стабільності національної валюти, а також здатність країни залучати міжнародні кредити. Усі ці фактори враховуються при плануванні та управлінні резервами.
Довгострокові ризики та стійкість резервів
Проте, збереження такого рівня резервів в умовах тривалого військового конфлікту та економічної нестабільності пов’язане з рядом ризиків. Один із них полягає в тому, що тривале використання резервів для підтримки валютного курсу може призвести до їх виснаження. Валютні інтервенції НБУ, хоч і допомагають стабілізувати гривню в короткостроковій перспективі, можуть негативно вплинути на фінансову стійкість країни в довгостроковій перспективі.
Крім того, якщо війна затягнеться, або макроекономічна ситуація погіршиться, резерви можуть зменшитися до критичного рівня, що ускладнить можливість підтримувати стабільний курс гривні. Це, у свою чергу, може призвести до зростання інфляції, що вкрай негативно позначиться на рівні життя населення та на загальному економічному розвитку країни.
Окрім ризику виснаження резервів, існують також інші загрози, пов’язані з їх використанням. Одним із них є ризик нестачі коштів для екстрених потреб, таких як імпорт критично важливих товарів, зокрема, енергоресурсів, медичних засобів або продовольства. Якщо резерви будуть витрачені на підтримку курсу національної валюти, це може обмежити можливості уряду швидко реагувати на такі потреби, що створює додатковий ризик для національної безпеки.
Ще одним важливим аспектом є здатність країни залучати міжнародну фінансову допомогу. Зменшення резервів може негативно вплинути на довіру міжнародних партнерів і кредиторів, що ускладнить доступ до нових кредитів або грантів. Це може поставити під загрозу стабільність державних фінансів у цілому. Тому Національний банк України має дуже обережно підходити до використання резервів, намагаючись знайти баланс між короткостроковою стабілізацією валютного курсу та довгостроковою фінансовою стійкістю. З одного боку, підтримка стабільності гривні є критично важливою для збереження економічної і соціальної стабільності в країні. З іншого боку, виснаження резервів може призвести до того, що країна опиниться в ще більш складній ситуації у випадку подальшого погіршення економічних умов або затяжного конфлікту.
Отже, золотовалютні резерви України сьогодні є не лише фінансовим щитом, але й останньою лінією оборони перед економічним хаосом, що може накрити країну в разі виснаження цих ресурсів. Тривале використання резервів для підтримки гривні – це гра з вогнем, де ставка – майбутнє економічної стабільності. У час, коли кожен мільярд у резервах стає на вагу золота, країна мусить обирати між поточною стабільністю та можливістю витримати довготривалу бурю. НБУ стоїть перед складним вибором: як втримати корабель на плаву, не втративши все пальне на півдорозі. І цей вибір може стати вирішальним у боротьбі за економічне виживання України.
Оксана Іщенко