Довгі роки Україна експортувала кукурудзу, фактично віддаючи іншим країнам найприбутковіший етап – її переробку. Біоетанол має змінити цю модель. Уряд розраховує, що розвиток виробництва біопалива допоможе залишити додану вартість усередині країни, зміцнить аграрний сектор і зменшить залежність від імпортного бензину. Він хоче довести виробництво біоетанолу до 1 млн тонн на рік і оцінює можливий економічний ефект у $1,5 млрд.
Але поки що ринок виглядає доволі парадоксально. На початку року вітчизняні заводи продавали за кордон 97% біоетанолу, а паливні мережі завозили з ЄС готовий бензин із таким самим компонентом. Україна експортувала власний спирт, а потім купувала його аналог назад – уже в бензині.
Новий стандарт має змінити цю схему, проте українські автомобілі самі по собі мільйонну галузь не прогодують. Внутрішньому ринку знадобиться лише 200–300 тис. тонн етанолу на рік. Решті продукції доведеться шукати покупця в ЄС – витримуючи конкуренцію, мито, дорогу логістику й суворі екологічні вимоги.
Що зміниться для водія
Торік український ринок бензину становив близько 2,3 млн тонн – на 3,5% більше, ніж роком раніше. Залежно від фактичної частки домішки, винятків і густини компонентів, бензинам E7–E10 потрібно приблизно 165–250 тис. тонн біоетанолу на рік. Мінекономіки називає ширший діапазон – 200–300 тис. тонн. Для такого виробництва достатньо переробити близько 600–800 тис. тонн кукурудзи, або лише 2–3% нормального українського врожаю.
Для споживача, звичайно, головне питання у тому, наскільки E10 подорожчає на заправці. Відповіді поки різняться в кілька разів. Власник UPG припускав зростання приблизно на 4 грн за літр. Директор групи “А-95” Сергій Куюн оцінював різницю між E10 і бензином без етанолу у $15–30 за тонну, або близько 50–70 копійок на літрі. Мінекономіки заявляло, що споживач може взагалі не помітити зміни.
Це не три способи виміряти одну стабільну надбавку. А різні припущення про те, скільки коштуватиме етанол, де змішуватимуть пальне, якою буде логістика і чи вже окупилося обладнання. Самі 10% біокомпонента не дають універсальної ціни за літр.
Український етанол також не має гарантованої цінової переваги. Виробник порівнює внутрішній контракт із тим, скільки може отримати в Європі. У березні європейська ціна зернового етанолу з підтвердженим 75-відсотковим скороченням викидів піднялася з €682 до €754 за кубометр. Зростання пов’язували з дорожчим спеціалізованим фрахтом, закриттям трансатлантичного арбітражу й більшими виробничими витратами після воєнного загострення навколо Ірану.
Отже, обов’язковий E10 ще не гарантує українському заводу високої маржі, а водієві – дешевого бензину. Кукурудза й газ можуть подорожчати швидше, ніж готовий етанол.
Від спиртзаводу до бензобака
Виробничих можливостей для внутрішнього попиту достатньо. Вузьке місце розташоване між спиртзаводом і резервуаром АЗС. Закон визначає склад бензину, але не вимагає, щоб етанол був саме українським. Трейдер може купити в ЄС готовий E10 або завезти бензинову основу й додати біокомпонент на ліцензованій вітчизняній нафтобазі.
На старті мережі обрали простіший шлях. У квітні минулого року AMIC і WOG отримали перші партії E5 від румунської OMV Petrom і литовської Orlen Lietuva. ОККО закуповувала пальне з Литви й Румунії, а також на німецькому заводі PCK Schwedt. Заводська премія за додавання етанолу тоді становила $21–30 за тонну.
Етанол легко поглинає воду. Перед змішуванням резервуари й трубопроводи потрібно очистити та висушити, компоненти – точно дозувати, а готову партію – перевірити за вмістом спирту, води й кисню, тиском насичених парів та октановим числом.
Для трейдера це означає витрати на обладнання, лабораторний контроль і ще один стаціонарний промисловий об’єкт під час війни. Тому імпортувати готовий E10 може бути зручніше навіть тоді, коли українського етанолу достатньо. Паливо відповідатиме закону, але частина переробки й прибутку залишиться за кордоном.
Галузь, що працює не на повну
Держава досі не має єдиного відкритого реєстру, який показував би, скільки заводів реально працює і наскільки вони завантажені. Мінекономіки повідомляє про 10 працюючих майданчиків із 17, а ДПС – про десять юросіб із ліцензіями, з яких у січні–травні цього року продукцію фактично випускали шість.
Тут немає обов’язкової суперечності: відомства рахують різні періоди, підприємства й виробничі майданчики. Проте відкритого балансу з потужністю кожного заводу, фактичним випуском і рівнем завантаження держава не публікує.
Поки внутрішній попит залишався малим, підприємства працювали переважно на експорт. За даними “НафтоРинку”, торік Україна продала за кордон 111,2 тис. тонн біоетанолу – на 11,9% більше, ніж роком раніше. До ЄС надійшло 96,2% поставок, а майже 58% усього обсягу купила Литва. Експорт здійснювали дев’ять компаній, причому найбільша забезпечила третину поставок.
Найбільший новий проєкт будує ОККО на Тернопільщині. Комплекс Lan-Oil коштує €110 млн і має щороку переробляти 270 тис. тонн кукурудзи, виробляти 83 тис. тонн етанолу та близько 70 тис. тонн кормового продукту. ОККО вкладає €35 млн власних коштів, €60 млн на дев’ять років надав ЄБРР, ще €15 млн на сім років – Райффайзен Банк Україна.
Проєкт показує, чому нові потужності не виникають за півтора року. Спочатку повний запуск планували на третій квартал 2026-го, але через затримки з виготовленням декількох агрегатів перенесли на перший квартал 2027 року.
Від схвалення кредиту ЄБРР у червні 2024-го до запуску мине майже три роки. Новому комплексу потрібні проєктування, дозволи, підключення до мереж, монтаж і налагодження. Реконструювати старий спиртзавод можна швидше, але велике підприємство з нуля живе за іншим календарем.
Вже працює Westnol у Городку на Львівщині. За даними компанії, завод переробляє до 700 тонн кукурудзи й виробляє 280 кубометрів етанолу на добу. До 2027 року підприємство планує збільшити випуск до 700 кубометрів. Це значне розширення, але поки йдеться про корпоративний план, а не про введену в дію потужність.
Галузь говорить про будівництво підприємств загальною потужністю близько 1 млн тонн. Проте паспортна потужність і фактичний випуск – різні речі.
Щоб справді виробляти мільйон тонн за середнього завантаження 80%, Україні потрібно мати приблизно 1,25 млн тонн установленої потужності. Заводи на 700–800 тис. тонн за такого завантаження дадуть лише 560–640 тис. тонн продукції.
Тому рахувати потрібно не презентації, закладені фундаменти й оголошені наміри, а заводи, які завершили будівництво, вийшли на стабільний режим і знайшли покупця на весь річний випуск.
Закон, який має прожити довше за завод
Україна вже не вперше намагається створити ринок для біоетанолу. У 2012 році закон передбачив поступове збільшення його частки в бензині: спочатку до 5%, а з 2016 року — щонайменше до 7%. Але вже у 2015-му ці правила скасували. Для інвесторів це був поганий сигнал, що завод будують роками, а гарантія попиту може зникнути набагато швидше.
Нова спроба теж почалася хитко. Із 1 травня 2025 року бензин мав містити не менш як 5% біокомпонента, але штрафи за порушення цієї вимоги тимчасово відклали. Тобто правило формально діяло, але фактично його можна було не виконувати без покарання.
Із 1 липня цього року вимоги посилили: більшість бензинів мають містити понад 7% біоетанолу. Винятки залишили для бензину А-98 і вище, потреб Міноборони та держрезерву. Закон передбачає облік, контроль якості й штрафи. Але інвесторам важливо не те, наскільки суворо правило записане, а чи не змінять його знову після першої паливної кризи.
Дорога арифметика заводу
Будівництво біоетанольного заводу коштує дорого. Мінекономіки оцінює підприємство потужністю 100 тис. тонн у $50–100 млн. Комплекс Lan-Oil обійдеться у €110 млн, але це не лише виробнича лінія: до проєкту входять елеватор, резервуари, кормове виробництво, енергетична й транспортна інфраструктура.
Найбільше завод витрачатиме на кукурудзу. За ціни близько 9300 грн за тонну річний обсяг сировини для Lan-Oil коштував би приблизно 2,5 млрд грн, або понад €49 млн. Ще близько €10,5 млн на рік можуть забирати газ і електроенергія. Це авторські розрахунки за поточними цінами, а не бюджет ОККО.
Навіть невелика зміна цін сильно впливає на результат. Подорожчання кукурудзи на 1000 грн за тонну додає понад €5 млн витрат на рік, а зниження ціни етанолу на $0,10 за кілограм забирає близько $8,3 млн виторгу.
Отже, прибуток заводу залежить одразу від трьох речей: ціни зерна, вартості енергії та ціни самого етанолу. І всі три можуть змінитися не на користь виробника.
…Наступного разу ми розглянемо, хто виграє від переробки 3 млн тонн кукурудзи і куди Україна продаватиме етанол, якого її власний бензиновий ринок не потребує. Дефіциту зерна не буде, але навколо заводів посилиться боротьба між переробниками, експортерами й тваринницькими господарствами, а найкращі позиції отримають великі групи з власними полями, елеваторами, кормами, енергією та АЗС.
Мільйон тонн може стати основою нової експортної галузі – або ще однією великою цифрою, для якої не знайшлося достатньо покупців.
Тетяна Вікторова
