ІА Факт вже наголошувало на тому, що запровадження 50% податку на прибуток банків другий рік поспіль суперечить принципам оподаткування. Видання посилалося на думку заступника голови місії МВФ Тревора Лессарда, який назвав повторне підвищення податку на прибутки банків неефективним. “Податки на непередбачувані доходи застосовуються тільки на один рік: ви платите політичну ціну за підвищення податків, ви отримуєте великий опір… Якщо ви запроваджуєте податок на надзвичайний прибуток більш ніж один раз, то люди починають реагувати, і ви почнете втрачати довіру до політики”, – заявив Лессард в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” у Вашингтоні. Він наголосив на важливості довгострокового зростання доходів замість разових рішень, які можуть змусити банки змінювати стратегії. НБУ також бачить ризики в такому податку й пропонує альтернативи для покриття бюджетного дефіциту.
Попри ці настанови, Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який вдвічі – до 50% – підвищує податок на прибуток для банків. Це рішення діятиме з результатів банківської діяльності 2024 року. Нацбанк України оцінив, що приватні банки мають додатково сплатити в бюджет приблизно 19 мільярдів гривень. Державні банки в розрахунках не враховано, бо їхній прибуток і без того спрямовується до бюджету. Це не перше подібне підвищення: ще у 2023 році податок для банків зріс з 18% до 50%, причому заднім числом – банки повинні були доплатити за всі попередні місяці року.
Чому підвищення податку для банків викликало багато критики
Виникають цілком правомочні запитання: чи не втратять банки довіру клієнтів, чи не підвищаться кредитні ставки і чи не призведе це до проблем у банківській системі? Також є побоювання, як це вплине на економіку загалом.
Нацбанк України вважає, що через підвищення податків банки змушені будуть витрачати більше грошей на сплату податків, замість того, щоб кредитувати бізнес та населення. Це може уповільнити розвиток економіки, адже можливість доступного кредитування надважлива для підприємств.
Раніше Нацбанк та Мінфін виступали проти ідеї підвищити податки до 50%, оскільки це зменшить прибутковість банків, вдарить по їх конкурентоспроможності і знизить інвестиційну привабливість української фінансової галузі. МВФ, у свою чергу, зазначає, що високі податки можуть завадити економічним реформам і спричинити відтік капіталу з країни.
Підвищення податку до 50% – наслідки для банків і економіки
Останніми роками українські банки добре заробляли завдяки кредитам, валютним операціям і державним облігаціям. Це посилило їх капіталізацію та забезпечило їм певну стійкість. Однак подвоєння податку зменшить їхні прибутки та можливість створювати “подушку безпеки” на випадок криз.
Щоб компенсувати втрати через високий фіскальний тягар, банки, скоріше за все, підвищать ставки на кредити. Спрацює ланцюгова реакція: для бізнесу й простих людей позики подорожчають, а отже, менше грошей буде йти на розвиток і покупки. Це уповільнює економічне зростання. Якщо держава часто змінює правила гри, клієнти можуть почати хвилюватися, що банки стають слабшими. Це може призвести до того, що люди заберуть свої депозити, і деякі менші банки можуть мати проблеми з грошима.
Державні банки від цього податку майже не страждають, бо їхній прибуток і так йде до бюджету. Але для приватних банків це створює нерівні умови, і їм буде важче конкурувати.
Чи призведе збільшення податку на доходи банків до чергового банкопаду?
Наразі говорити про “банкопад” зарано. Деякі експерти вважають, що підвищення податку на прибуток банків до 50% може негативно вплинути на їхню капіталізацію та здатність видавати кредити. Так, голова правління ОТП Банку Володимир Мудрий зазначив, що збільшення податкового навантаження може зменшити можливості банків для реінвестування прибутку в економіку України.
Фінансовий експерт Василь Невмержицький застеріг, що зростання податкового навантаження може стати вироком для деяких банків, особливо невеликих, які не можуть конкурувати з великими банками та мають високі витрати на ведення бізнесу. Однак, наразі серед експертів немає одностайної думки щодо негайного банкрутства банків через підвищення податку. Багато хто вважає, що масові банкрутства банків поки малоймовірні, але підкреслюють важливість уважно відслідковувати розвиток ситуації та оцінювати ризики для фінансової системи України.
Занепокоєння українців щодо ймовірного банкрутства банків має глибоке коріння, адже за останні три десятиліття наш народ не раз опинявся у вирі фінансових катастроф і підступних шахрайств. Кожен такий удар нищив заощадження, руйнував надії та випалював довіру до фінансових інституцій, залишаючи болючі сліди в економічній пам’яті громадян. І сьогодні ці гіркі уроки минулого нагадують про себе, наче привиди старих криз. Отже, казка – брехня, та в ній натяк…
Павлівська грошова реформа
…Павлівська грошова реформа 1991-го пам’ятна представникам генерації Х та бебі-бумерам як один із найболючіших епізодів економічної історії занепаду Радянського Союзу. Маючи на меті боротися з економічним хаосом, вона натомість знедолила мільйони людей.
Реформа передбачала вилучення з обігу купюр номіналом 50 і 100 рублів, яких було багато у грошовому обігу. Зменшення грошової маси в обігу потрібно було для стримування інфляції та позбавлення спекулянтів незаконно отриманих коштів. Уряд прагнув провести ці заходи блискавично, виділивши лише три дні на обмін старих купюр на нові.
Проте реальність виявилася жорстокою. Багато громадян, особливо у глибинці, фізично не встигли обміняти свої заощадження через брак інформації, технічні складності або черги в банках. Для пенсіонерів, сімей із дітьми та мешканців віддалених сільських районів це стало катастрофою. Гроші, на які вони покладалися для виживання, раптово перетворилися на марні папірці.
Соціальна напруга росла щогодини. Люди були обурені раптовістю та жорстокістю таких заходів. Втрата заощаджень підривала не лише матеріальну, а й психологічну стабільність. Довіра до уряду та фінансової системи була зруйнована. Багато хто зрозумів, що їхні гроші в небезпеці, і це створило прірву між громадянами та владою.
Економічні наслідки Павлівської реформи були катастрофічними. Зменшення готівки призвело до скорочення споживання, бізнеси відчували брак коштів, і це посилило економічний спад. Інфляція продовжувала зростати, а фінансова нестабільність поглиблювалася. Цей досвід показав небезпеку необдуманих рішень в економіці. Реформа зруйнувала заощадження мільйонів людей і сприяла фінансовій кризі.
Крах Ощадбанку СРСР
Однією з найболючіших сторінок розпаду СРСР стала втрата заощаджень, які українці довірили Ощадбанку СРСР. Коли у 1991-у Радянський Союз розпався, стала фінансова система раптово зникла. Ощадбанк виявився у правовій і економічній порожнечі. Нові незалежні держави, і Україна в тому числі, не були готові до розподілу фінансових зобов’язань. Це створило хаос, у якому громадяни залишилися самі зі своїми проблемами.
Гіперінфляція, що охопила пострадянський простір, перетворила заощадження на знецінені папірці. Гроші, які люди роками збирали на житло, освіту чи спокійну старість, втратили свою купівельну спроможність. Останнім ударом, що позбавив мільйони наших співгромадян навіть ілюзії фінансової безпеки, стало замороження вкладів.
Для багатьох співгромадян ця втрата мала катастрофічні наслідки, вони втратили не лише гроші, а й віру в банківську систему та державу. Соціальне обурення трансформувалося в тривалу недовіру до фінансових інституцій, що гальмувало розвиток економіки. Багато українців уникали банків і зберігали гроші вдома, що скоротило обсяг депозитів і обмежило доступ банків до ресурсів.
Ця ситуація мала і політичний вплив. Питання компенсації втрачених заощаджень було головним популістським гаслом передвиборчих кампаній, але ці обіцянки залишалися невиконаними. Спорадичні спроби компенсувати втрачені вклади не вирішили проблему повністю.
…Наступного разу ми продовжимо короткий історичний екскурс, згадавши прецеденти, через які у масовій свідомості цілком закономірно оселилися побоювання щодо хиткості вітчизняної фінансової системи. Зокрема, поговоримо про фінансові піраміди 1990-х, банкрутство банку “Україна” та масовий банкопад 2014-2016 років.
Тетяна Вікторова
