Віцеканцлер Німеччини відкинув заклик про скасування соціальної допомоги українським біженцям

У Німеччині питання соціальних виплат для біженців з України періодично опиняється в центрі політичних суперечок. Його порушували неодноразово на рівні федерального уряду, окремих земель і партійних об’єднань. Протягом двох років йшли дискусії про доцільність виплат у форматі Bürgergeld — так званої «громадянської допомоги», яка зазвичай призначена для німців, що опинилися в скруті, а також для інших легальних отримувачів безробітного статусу. Від початку повномасштабної війни в Україні біженці з цієї країни були винятком: їм надавали цей вид підтримки автоматично. Водночас голоси про те, що така практика повинна бути переглянута, звучали дедалі наполегливіше.

Остання така ініціатива пролунала від прем’єр-міністра Баварії та лідера Християнсько-соціального союзу Маркуса Зедера. У своїй заяві він фактично поставив під сумнів обґрунтованість виплат українським біженцям у нинішньому обсязі, вказуючи на те, що нібито «жодна інша країна у світі не діє так щедро», і саме через це, мовляв, українці не мають належного стимулу до працевлаштування, незважаючи на достатньо високий рівень освіти. Ця заява знову активізувала дебати, у яких були задіяні найвищі посадовці федерального уряду.

Проте віцеканцлер і міністр фінансів Німеччини Ларс Клінґбайль не підтримав заклик скасувати для біженців з України виплату так званої «громадянської допомоги» (Bürgergeld), яку в Німеччині отримують безробітні та люди, що не здатні забезпечити себе самостійно. При цьому Ларс Клінґбайль вважає, що заклики на кшталт тих, які озвучив Зедер, не сприяють просуванню коаліції в досягненні компромісу. Про це пише Spiegel.

Політик нагадав, що коаліційна угода вже передбачає зміну підходу — з 1 квітня 2025 року новоприбулі біженці з України не отримуватимуть Bürgergeld. Цей крок вже погоджено в урядовій більшості, тож дебати навколо скасування допомоги для тих, хто вже перебуває в країні, Клінґбайль вважає непродуктивними.

До критики пропозиції приєднався і парламентський секретар фракції Соціал-демократичної партії Німеччини Дірк Візе. Він наголосив, що гіпотетична економія, яку пропонують прихильники скорочення виплат, буде перекреслена значними адміністративними витратами на рівні місцевих органів влади. Тобто, економічно цей сценарій неефективний. Крім того, йдеться про систему, до якої вже інтегровані тисячі українців, з урахуванням правового статусу, який вони мають з моменту прибуття.

Слід нагадати, що українці в Німеччині не проходять процедуру притулку — з початку війни їм надається статус тимчасового захисту, який автоматично гарантує дозвіл на проживання та право на соціальну підтримку. Тому вони отримують Bürgergeld, а не допомогу за законом про притулок. Ця соціальна модель забезпечила відносно швидку інтеграцію в німецьке суспільство, але водночас спричинила хвилю критики, зокрема з боку консервативних політиків.

За даними Федерального агентства з працевлаштування, станом на травень 2025 року рівень зайнятості серед українських біженців становив 34,9%. Тобто трохи більше третини мають офіційну роботу. У перспективі десяти років, як вважають у Німецькому інституті дослідження ринку праці та професій, ця цифра навряд чи перевищить 55%. Основна причина — гендерний і віковий склад біженців: серед прибулих переважають жінки з дітьми, які не можуть повноцінно включитися в ринок праці, особливо без достатньої підтримки з боку дитсадків, шкіл і соціальних служб.

У фінансовому вимірі масштаби підтримки вражають. У 2024 році «громадянську допомогу» в Німеччині отримували близько 5,5 мільйона людей, включно з дітьми. З них 47,4% — особи без німецького громадянства. Частка українців у цьому контексті склала 6,3 мільярда євро за рік. Різниця в обсягах виплат помітна: стандартна допомога для самотнього шукача притулку — 460 євро на місяць, тоді як Bürgergeld для людини без роботи — 563 євро.

Питання соціальної допомоги українцям у Німеччині вже не зводиться до цифр. Це також маркер того, як німецьке суспільство бачить інтеграцію, відповідальність держави та межі солідарності. На тлі зростання соціальної напруги та передвиборчих настроїв дискусія може повертатися ще не раз. Але позиція віцеканцлера Клінґбайля та низки впливових політиків свідчить: перегляд чинної системи для тих, хто вже перебуває в країні, поки не на часі. А питання про обмеження допомоги для новоприбулих уже врегульовано — без зайвих закликів, ультиматумів і винесення на публічну трибуну.