Причини війни на Близькому Сході виходять далеко за межі виключно військових амбіцій, сформувавши ланцюгову реакцію в світовій економіці, піднімаючи ціни на нафту і газ, створюючи хаос у логістичних мережах та підсилюючи інфляційний тиск у багатьох країнах. Ормузька протока, через яку проходить п’ята частина світового експорту нафти, опинилася під загрозою блокади, і будь-яке загострення миттєво відбивається на цінах, логістиці та платіжних балансах у десятках країн. Україна, яка імпортує значну частину енергоресурсів і одночасно експортує зерно та олійні культури, теж опинилася під економічним тиском: зростання світових цін підвищує витрати на виробництво, загрожує інфляцією та ускладнює валютну стабільність. Вже зараз події на Близькому Сході здатні змінити не лише глобальну економіку, а й фінансову й продовольчу стабільність України, і кожен день затягування конфлікту додає нові ризики.
Як війна на Близькому Сході впливає на світову економіку
Аналіз нападів США та Ізраїлю на об’єкти в Ірані демонструє, що причини цих дій виходять далеко за межі виключно військових амбіцій. Попри заяви минулого року про «повне знищення» іранської ядерної програми, Тегеран продовжує збагачувати уран до рівня, що не має цивільного застосування, створюючи враження про потенційну можливість виробництва ядерної зброї. Хоча прямих доказів того, що бомба може бути створена найближчим часом, не оприлюднено, навіть сама перспектива цього сценарію залишається вагомим аргументом для США та Ізраїлю у підтримці військового тиску.
Слід зазначити, що окрім політичного, важливим економічним фактором є контроль над нафтовим ринком. Іран, бувши одним з найбільших експортерів нафти, безпосередньо впливає на світові котирування, а обмеження доходів від експорту слугує засобом стримування фінансування проксі-груп на Близькому Сході. Стратегічне значення Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світового споживання нафти, додає ще одну складову до цього тиску: будь-яка загроза перекриття цього маршруту здатна спровокувати глобальну енергетичну нестабільність. Водночас військовий та економічний тиск обмежує розвиток іранського газового сектору, що вигідно конкурентам, зокрема постачальникам зрідженого газу з США.
Крім того, не менш вагомим чинником є стратегічне значення іранських корисних копалин. Країна володіє одними з найбільших у світі запасів нафти і природного газу, а також важливими металевими рудними ресурсами: цинком, міддю, залізною рудою, хромом, свинцем, марганцем і золотом. Крім того, значні поклади рідкісноземельних металів, включно з літієм, мають критичне значення для виробництва акумуляторів, високотехнологічної продукції та оборонної промисловості. До нерудних корисних копалин Ірану належать гіпс, барит, целестин, флюорит та кам’яна сіль, а також дорогоцінне та виробне каміння, зокрема бірюза. Загалом на території країни зосереджено близько 68 видів корисних копалин зі сумарними запасами понад 40 млрд тонн, що відповідає приблизно 7% світових мінеральних ресурсів.
Стратегічна сировина для США та союзників стає не лише економічним, а й політичним інструментом. Військовий тиск і санкції дозволяють обмежувати експорт іранських ресурсів, знижувати глобальну присутність Ірану на ринках нафти та газу, а також послаблювати вплив країни на ключових споживачів, зокрема Китай. Разом з тим контроль над критично важливими мінералами розглядається як питання національної безпеки, оскільки вони необхідні для оборонної промисловості та технологічного виробництва. Попередні плани щодо майбутніх угод у видобутку ресурсів з «новим режимом» в Ірані свідчать про те, що США розглядають стратегічне використання цих надр як інструмент геополітичного впливу.
Економічні наслідки війни на Близькому Сході охопила Іран, Ліван, Ізраїль та США, а також зачепила ракетними ударами Ірак, Катар, Бахрейн, ОАЕ, Йорданію та Саудівську Аравію. Її наслідки почали проявлятися практично одразу: в перші дні Brent crude — головний міжнародний барельний еталон — піднявся на 10–13 %, перетнувши позначку $80–83 за барель, а в окремі моменти торгів підходив до рівнів, яких не бачили з 2024 року. West Texas Intermediate також демонстрував щоденну волатильність у межах +12–13 % від попереднього рівня торгів.
У США, де бензин прив’язаний до ринку нафти, ціна за галон бензину піднялася до найвищих рівнів за три місяці, перевищивши $3 за галон у деяких регіонах після зростання вартості нафти. Це означає, що кінцевий споживач — власник автомобіля чи вантажівки — вже відчув вплив війни на власному гаманці. Іран теж має великі збитки —до війни він виробляв близько 3,3 млн барелів нафти на добу і була четвертим найбільшим членом ОПЕК за цим показником. В умовах бойових дій валюта ріал падає, інфляція в країні вже перевищує 40 % щорічно, а ВВП, який прогнозувався на рівні близько +1,1 % у 2026 році, ризикує обвалитися в негативну зону, якщо економічні блокади й витрати на війну зростуть.
Більш глибоке розуміння масштабу впливу дають оцінки світових аналітичних центрів: якщо енергетичні шоки триватимуть, інфляцію в єврозоні можуть підвищити на 0,3–0,5 процентного пункту вище цільових рівнів, а реальний ВВП ЄС може стримуватися, втративши 0,1–0,2 процентного пункту росту у 2026 році порівняно з попередніми прогнозами. В окремих «гірших сценаріях» (тривале зростання цін на нафту до $90–100 за барель і газ до €70–€100 за МВт·годину) інфляція може зрости на кілька відсотків вище очікуваного рівня, що потенційно примусить ЄЦБ підвищувати ставки ще двічі або більше. Це означає, що вартість кредитів для бізнесів і домогосподарств може зрости, а інвестиційні плани компаній доведеться переглядати у бік більш обережних капіталовкладень.
Ще більш драматичним є те, що дорожчає не лише нафта. Ціни на авіаційне пальне у Північній Європі підскочили до $1 416 за тонну, що стало максимумом за кілька років і приблизно на 12 % вище сезонних стандартів. У короткі проміжки премія на Jet fuel сягала $200 за барель понад Brent, а це означає, що авіакомпанії, які працюють у режимі тонких прибуткових марж, вже фіксують мільйонні втрати. Наприклад, одна з великих європейських бюджетних авіакомпаній заявила про щонайменше €50 млн втрат прибутку лише через здорожчання пального.
Світовий газовий ринок також зараз перебуває у стані колапсу: ціни в Європі злетіли на 400-500% через повну зупинку експорту з Ірану та фактичне перекриття Ормузької протоки, через яку проходило понад 20% світового зрідженого газу (LNG). Причому найбільших збитків зазнають країни Південно-Східної Азії та ЄС, які втратили стабільні поставки катарського газу, тоді як енергетична інфраструктура самого Ірану зазнала масштабних руйнувань внаслідок авіаударів, що вивело з ладу найбільше у світі родовище Південний Парс.
Приклад прямого глобального ефекту є Катар, який зараз призупинив виробництво скрапленого газу — приблизно 20 % світового LNG‑експорту — через безпекові ризики. Якщо це триватиме, аналітики не виключають, що енергетичні ціни можуть піднятися до $150 за барель нафти і $40 за MMBtu на газ, що спричинить нові шоки для імпортерів енергії, зокрема в Азії та ЄС.
Важливо розуміти, що енергетичні ринки є лише початком. Війна вже перевантажила глобальні логістичні мережі. Частина судноплавних компаній призупинила рейси до гаваней Перської затоки, що змушує вантажі шукати довші маршрути навколо Африки, збільшуючи транспортні витрати та затримки для глобальних ланцюгів поставок.
Фінансові ринки також різко реагують на війну, бо інвестори в умовах невизначеності відмовляються від ризикових активів, таких як акції в економічно чутливих секторах, і переміщують капітал у «безпечніші» інструменти — золото, деякі державні облігації, дорогоцінні метали. Валютні курси демонструють підвищену волатильність, а долар США отримує додатковий апетит, оскільки у періоди глобального стресу інвестори традиційно шукають більш стабільні резервні валюти.
Одним з ключових прикладів комплексного ефекту є те, що війна в Ірані зробила менш передбачуваними не лише нафтові поставки, але і продовольчу систему: ціна на добрива, вироблені з використанням природного газу і нафти (наприклад, сечовина), у минулих регіонах війни вже зростала на до 16 % за тонну, що автоматично переносить тиск на аграрні витрати і може підняти ціну на харчі у країнах‑імпортерах.
Особливо занепокоєними залишаються країни, які знаходяться на кінцях ланцюгів постачання, включно з економіками тихоокеанських островів, які повністю залежать від імпорту нафти, а також країни з низьким рівнем доходів і великим державним боргом. До них належать тихоокеанські острови, такі як Фіджі, Тонга, Самоа та Вануату, а також економіки з низьким доходом і великим державним боргом, зокрема Ємен, Судан, Лесото, Малаві, Нікарагуа, Гаїті та Бангладеш. Для їхніх економік навіть короткочасний шок на ринку енергоносіїв здатний спричинити дефіцит платіжного балансу, зростання цін на товари першої необхідності та потребу у зовнішній фінансовій підтримці.
Наслідки війни для ЄС, Китаю і РФ
Залежність від близькосхідної нафти та газу робить європейську економіку найбільш уразливою до наслідків війни. Якщо конфлікт буде короткочасним, а ціни на енергоносії зростуть лише на короткий час, збитки будуть обмеженими. Однак затяжна війна, яка призведе до збереження високих цін на нафту і газ, може змусити уряди витрачати більше коштів, щоб захистити виборців від зростання цін, і чинити тиск на діючих лідерів. Цей сценарій означає, що урядам ЄС доведеться балансувати між стабілізацією споживчих цін та підтримкою економічного зростання, одночасно обмежуючи інвестиційні програми та соціальні проекти.
Зараз ситуація в Європі виглядала обнадійливою: збільшення державних витрат у Німеччині та інших країнах мало підтримати помірне економічне зростання та інфляцію, що відповідає меті Європейського центрального банку у 2 %. Незважаючи на зовнішні ризики, поки що немає підстав для паніки з приводу того, що єврозона збилася з курсу. Постійний шок на ринку нафти у розмірі 10 доларів за барель, за оцінками Morgan Stanley, призведе до зростання інфляції в єврозоні на 0,4 процентного пункту, водночас економічне зростання знизиться на 0,15 процентного пункту, що підкреслює чутливість європейських економік до енергетичних потрясінь.
Згідно з останніми прогнозами ЄЦБ, споживчі ціни залишатимуться нижчими за цільовий рівень до 2028 року, а зростання прискориться до 1,4 % наступного року з 1,2 % у 2026 році. Однак навіть помірне підвищення енергетичних цін може поставити під питання виконання цих прогнозів, особливо якщо конфлікт затягнеться, оскільки високі ціни на нафту і газ відразу позначаються на витратах бізнесу та домогосподарств.
Слід зазначити, що Міжнародний валютний фонд звернув увагу на глобальні наслідки війни в Ірані. Зростання цін на енергоносії на 10 % може призвести до збільшення глобальної інфляції на 40 базисних пунктів і сповільнення економічного зростання на 0,1–0,2 %. Голова МВФ Кристаліна Георгієва зазначила, що наразі глобальне зростання ВВП становить 3,3 %, і політики повинні ретельно стежити за динамікою цін та валют, одночасно відновлюючи фіскальні резерви у періоди економічного підйому. МВФ вже веде переговори з деякими країнами про допомогу у випадку дефіциту платіжного балансу на тлі нестабільності, що є прямим сигналом про серйозність ризиків для держав із високим державним боргом або залежністю від імпорту енергії.
У МВФ застерігають, що багато країн підходять до нової кризи з вичерпаними резервами, що обмежує їхню здатність стримувати негативні наслідки шоків. Водночас низка економік Азії, завдяки довгостроковій політиці накопичення резервів і зміцненню бюджетних позицій протягом останніх двадцяти років, мають кращі фінансові подушки, які дозволяють гнучкіше реагувати на зовнішні потрясіння.
Вплив на Європу вже проявляється через підвищення витрат на енергію, затримки у постачанні ресурсів і зростання цін на транспортні послуги. Авіаперевізники відчувають підвищену вартість авіаційного пального, яка зросла на 12 % вище сезонних середніх показників, що скорочує прибутковість і змушує відкладати розширення маршрутів. Разом з цим підприємства промислового сектору змушені оптимізувати виробництво через подорожчання електроенергії та газу, що безпосередньо позначається на темпах економічного зростання.
За оцінками аналітиків, подорожчання енергоносіїв може скоротити валовий внутрішній продукт єврозони майже на 0,6%, а економіку Великої Британії – приблизно на 0,5%. Причому особливо чутливою залишається Європа щодо коливань цін на природний газ, що визначає темпи виробництва та рівень споживчих витрат.
Китай, який входить до числа найбільших світових імпортерів нафти, опиняється під додатковим економічним тиском через сучасну енергетичну нестабільність. Раніше Іран і Венесуела постачали країні значні обсяги нафти за пільговими цінами, що дозволяло стабілізувати витрати промисловості та транспортного сектору. Зараз, якщо вартість бареля сягне сто восьми доларів, це здатне додати майже один процентний пункт до рівня інфляції в китайській економіці, посилюючи вже існуючі виклики.
Водночас у глобальному розподілі вигід від енергетичного шоку з’являються нові гравці. Росія, завдяки різкому підвищенню світових цін на нафту, може значно збільшити доходи державного бюджету, практично ліквідувати його дефіцит і отримати додаткові ресурси для фінансування своїх військових програм. Основна причина полягає в структурі економіки: близько 40% доходів федерального бюджету Росії формуються за рахунок експорту нафти та газу, тому будь-яке підвищення світових цін миттєво збільшує надходження до державної скарбниці.
Крім того, обсяг видобутку та експорту Росії дозволяє монетизувати цей ефект без додаткових інвестицій, а контроль над державними компаніями, такими як «Роснефть» і «Газпром», гарантує, що прибутки залишаються всередині країни. У той же час більшість інших держав, які є чистими імпортерами енергоносіїв, змушені витрачати більше на паливо, стикаються з дефіцитом платіжного балансу та інфляційним тиском, через що вигоди від зростання цін для них відсутні.
Додатково, високі ціни на нафту зміцнюють валютний резерв та стабільність рубля, зменшуючи ризики зовнішньої фінансової вразливості, особливо під час санкцій. Росія також може розширювати вплив на світовий енергетичний ринок, спрямовуючи поставки на тих споживачів, які залежать від імпорту нафти та газу, і отримуючи премії за геополітичні ризики.
Парадоксально, війна та глобальні потрясіння, які завдають шкоди більшості економік, для Росії перетворюються на джерело додаткових ресурсів: доходи від експорту дозволяють фінансувати військові операції, підтримувати внутрішню економічну стабільність і одночасно посилювати позиції на стратегічних ринках енергоносіїв. Це ілюструє нерівномірність економічних наслідків енергетичних шоків: країни-імпортери страждають від дефіциту та інфляції, тоді як країни-експортери, такі як Росія, отримують вигоду від зростання цін і зміцнюють свій геополітичний вплив.
Можливі сценарії розвитку війни на Близькому Сході та їхній вплив на глобальну економіку
Війна на Близькому Сході наразі перебуває у критичній фазі, і подальший розвиток подій визначатиме стан світового енергетичного ринку та економічну стабільність. Якщо протистояння залишатиметься локальним і не зачепить ключові нафтопроводи та порти, основні поставки залишаться доступними, що дозволить утримати ціни на нафту на рівні близько 80 доларів за барель. У цьому сценарії ризики для світової економіки будуть обмеженими, проте напруженість на ринку енергоносіїв спричинить короткострокове зростання витрат на виробництво та транспорт, а фінансові ринки продовжуватимуть демонструвати підвищену волатильність.
Крім того, регіональні економіки, які залежать від стабільного постачання енергоресурсів, можуть зіткнутися з обмеженими можливостями для розвитку інфраструктури та інвестицій.
Якщо вдасться досягти дипломатичного врегулювання та припинення вогню, економічний ефект буде більш помітним. Зниження напруженості зменшить ризики перебоїв у поставках нафти та газу, що потенційно дозволить цінам на нафту опуститися до 65–70 доларів за барель. Це, у свою чергу, зменшить тиск на виробництво, транспортну логістику та споживчий сектор у країнах-імпортерах енергоносіїв. Водночас зниження напруженості створить сприятливі умови для відновлення міжнародних торгових потоків, стабілізації валютних ринків та відновлення інвестиційної активності у регіоні. Політична стабільність зменшить ризики терористичних актів і дозволить урядам країн Близького Сходу сконцентрувати ресурси на економічному розвитку, а не на підтриманні військових операцій.
Найгірший сценарій передбачає повномасштабну ескалацію конфлікту з ударами по нафтовій інфраструктурі та тривалою блокадою Ормузької протоки. У цьому випадку світові постачання нафти будуть обмежені, а ціни можуть стрімко перевищити 100 доларів за барель, що одразу позначиться на глобальній економіці. Високі ціни на енергоносії спровокують прискорення інфляції, підвищать витрати на виробництво та логістику, а країни з обмеженими ресурсами опиняться під загрозою економічного спаду. Тривала нестабільність негативно вплине на фінансові ринки, змусить інвесторів уникати ризикових активів і підвищить вартість страхових та кредитних продуктів. Також політична напруга посилить міграційні потоки, що створить додаткове навантаження на сусідні регіони і країни Європи. Масштабна ескалація також може змінити баланс сил у регіоні, посилюючи вплив держав, які мають військову присутність, і знижуючи вплив країн, що раніше виступали як посередники у мирних переговорах.
Таким чином, розвиток конфлікту на Близькому Сході має мультифакторний характер, і його наслідки виходять далеко за межі енергетичних ринків. Стабільність економіки, фінансових потоків, міжнародної торгівлі та політичної безпеки регіону залежить від того, чи вдасться сторонам знайти компромісні рішення і запобігти повномасштабній ескалації, а також від того, як швидко міжнародне співтовариство відновить логістику та забезпечить стабільність ключових маршрутів постачання.
Вплив війни на економіку України: ризики, логістика та аграрний сектор
Війна в Ірані і загострення конфлікту на Близькому Сході створюють для України комплекс економічних викликів, пов’язаних насамперед із зростанням цін на енергоносії та ризиками для аграрного сектора. Основна проблема полягає у загрозі судноплавству через Ормузьку протоку, яка забезпечує транзит значної частини світових обсягів нафти та газу. Вже зараз нестабільність на маршруті призвела до підвищення світових цін на нафту, що безпосередньо відбивається на вартості імпорту енергоресурсів в Україну.
Дорогий імпорт означає додаткове навантаження на валютні резерви країни, збільшення витрат підприємств та зростання собівартості продукції. У разі затягування конфлікту ціни на нафту і газ в Європі можуть істотно підвищитися і для нашої країни, що створить подальший тиск на внутрішню інфляцію та здорожчання виробничих ресурсів.
Це безпосередньо впливає на аграрний сектор, де енергоносії і добрива формують значну частину собівартості. Подорожчання газу та аміаку автоматично підвищує вартість азотних добрив, критичних для вирощування кукурудзи та соняшнику. У структурі собівартості цих культур добрива та пальне складають близько 25–30%, а подальше зростання цін може збільшити цю частку понад третину, що значно позначиться на рентабельності аграрних підприємств.
Кукурудза та соняшникова олія є ключовими позиціями українського агроекспорту, і навіть незначні коливання собівартості здатні вплинути на конкурентоспроможність продукції на міжнародних ринках. При цьому лише частина експорту, приблизно 10%, орієнтована на країни Близького Сходу, тому скорочення поставок до окремих імпортерів створить локальне напруження, але не призведе до системного колапсу експорту. Україна має можливість переорієнтувати ці поставки на Туреччину, країни Північної Африки, частково на регіон Субсахарської Африки та азійські ринки, що дозволяє зберегти обсяги експорту й уникнути критичного дефіциту доходів у валюті.
Крім того, вже зараз спостерігається балансування ринку зерна та олійних культур. Геополітичні ризики підтримують ціни на певні види продукції, тоді як обмеження попиту з боку окремих імпортерів зменшує тиск на зростання котирувань. Це відображається на соєвій олії, що використовується для виробництва біопалива, і яка відреагувала на подорожчання енергоносіїв зростанням цін, тоді як соняшникова олія, орієнтована на харчовий ринок, залишилася відносно стабільною. У сезоні 2026 українські аграрії стикаються з поєднанням кількох негативних факторів: підвищенням витрат на добрива й енергоносії, впливом глобального профіциту на світові ціни, здорожчанням залізничних тарифів і ризиками для портової інфраструктури, що збільшує складність планування виробництва та експорту.
В енергетичній сфері ризики зростають через поєднання внутрішніх ударів по інфраструктурі та нестабільності світових ринків. Україна значно залежить від імпорту газу, нафти і нафтопродуктів, і навіть часткові перебої у постачанні через Ормузьку протоку спричиняють затримки суден, зростання витрат на страхування та логістику, роблячи ринок енергоресурсів непередбачуваним. Високі ціни на імпортоване пальне збільшують виробничі витрати підприємств, підвищують тарифну базу для транспорту та формують додатковий інфляційний тиск на внутрішній ринок, що загострює фінансові обмеження для бізнесу та населення.
Однак вплив конфлікту на Близькому Сході не затьмарює основного фактора ризику для вітчизняної економіки – війни РФ проти України. Втім, ескалація на Близькому Сході може змінити глобальні цінові сигнали, збільшити витрати на логістику і страхування, а також підсилити тиск на міжнародні фінансові потоки. В результаті економіка України опиняється під подвійним впливом: з одного боку, прямий тиск війни на власній території стримує виробництво, руйнує інфраструктуру та виснажує бюджетні ресурси, а з іншого — глобальні потрясіння на енергетичних ринках підвищують витрати на імпорт енергоносіїв, транспорт і страхування, ускладнюють доступ до зовнішніх фінансових потоків і збільшують ризики дефіциту платіжного балансу. Така комбінація внутрішніх і зовнішніх шоків створює нестабільність, яка вимагає від уряду оперативної макроекономічної реакції та стратегічного перерозподілу ресурсів, щоб підтримати виробництво, соціальні витрати та енергетичну безпеку водночас.
