Війна та демографічна криза в Україні: чи подолають проблему абсурдні пропозиції нардепів

Продовження бойових дій в Україні має серйозні наслідки для демографічної ситуації, бо призводить до значного зменшення населення через великі втрати на фронті та обстріли мирного населення, а також суттєву хвилю еміграції. Молоді люди, які можуть стати батьками, залишають країну в пошуках безпечнішого місця для життя, що додатково знижує рівень народжуваності.

Окрім якнайшвидшого завершення війни, одним із ключових питань є повернення українських біженців із Європи. Враховуючи досвід інших країн, які переживали тривалі конфлікти, можна передбачити, що частина біженців залишиться за кордоном, бо вже знайшла там новий дім і роботу. Проте, для заохочення громадян до повернення, необхідні значні зусилля з боку уряду, включаючи створення сприятливих умов для життя і праці, відновлення інфраструктури та забезпечення гідного існування.

Державні органи реагують на ситуацію по-різному: з одного боку, є спроби впровадити заходи для підтримки сімей, які залишаються в країні, з іншого боку, реалізація можливостей для стабілізації демографічної ситуації та сприяння поверненню біженців, страждає та вимагає особливої уваги.

У ЗМІ та на офіційних сайтах майже відсутня інформація щодо відношення нашої влади до проблем, пов’язаних з демографічною ситуацією в країні. Однак нещодавно народний депутат та голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев висловився про результати дослідження КМІС серед українських переселенців за кордоном та коментарів про демографічну ситуацію. Він відзначив, що прогнози на найближче майбутнє є досить тривожними і були такими ще до 2022 року, але повномасштабна війна їх ще більше загострила.

Гетьманцев підкреслив, що найбільша втрата для України – це люди, які не повернуться після закінчення війни. Невідомо, коли саме закінчиться війна, але прогнозується, що населення України може скоротитися до 25-30 мільйонів. Щомісяця кількість тих, хто не повернеться, збільшується на 100-150 тисяч.

Депутат також наголосив, що ситуація є доволі складною: можна скільки завгодно домовлятися про залучення інвестицій та технологій, але без людей, які зможуть їх реалізувати, це не матиме сенсу. Він зазначив, що демографічні та структурні проблеми безробіття не вирішити за 5 чи 10 років. Якщо почати працювати в цьому напрямку вже зараз, не чекаючи закінчення війни, результати будуть видимі лише у 2040-х роках.

На думку Гетьманцева, вирішити проблему можуть такі кроки:

1. Ефективне стимулювання народжуваності та створення необхідної інфраструктури для розвитку дітей, зокрема житло та робота для молодих сімей, дитячі садки, школи, система підтримки розвитку особистості та талантів (позашкільна освіта, гуртки, секції).
2. Подолання бідності та зменшення розриву у доходах з країнами ЄС.
3. Зменшення різниці у доступності та якості надання послуг у сферах, орієнтованих на людей, особливо в освіті (усіх рівнів) та охороні здоров’я.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль також вважає, що для вирішення проблеми демографічної кризи в кожній українській сім’ї має бути щонайменше троє дітей. Однак він не врахував, наскільки це реально в сучасних умовах.

Отже, на третій рік війни влада поступово починає озвучувати демографічну проблему. Однак висловлюються загальні фрази, а також нічим не підкріплені пропозиції.

Крім того, деякі народні депутати пропонують обмежувати доступ до контрацептивів або закликають молодих жінок “народжувати на благо держави”. Так, нещодавно серед депутатів України гостро постало питання щодо можливості ухвалення закону в другому читанні, спрямованого на боротьбу з низькою народжуваністю в Україні. Згідно з цим законопроєктом, особам старше 30 років, які не мають дітей, пропонується заборонити продавати засоби контрацепції. Відповідно до проєкту закону, засоби контрацепції в аптеках або інших точках продажу можуть бути продані лише при пред’явленні відповідних документів (вік особи (паспорт) та свідоцтво про народження дитини).

Цей законопроєкт викликав значний резонанс у суспільстві та серед експертів. Критики зазначають, що такі заходи є надмірними та порушують права людини. Вони підкреслюють, що проблема низької народжуваності не може бути вирішена обмеженням доступу до контрацепції, адже це не вплине на економічні та соціальні чинники, які є основними причинами демографічної кризи.

Поряд з цим народні депутати Мар’яна Безугла та Юлія Клименко висловили свої позиції щодо українців за кордоном, які не бажають ставати на військовий облік. Юлія Клименко заявила, що  українці, які не оновлять дані та не приїдуть до України, будуть оголошені в розшук і проти них відкриють кримінальні справи.

Мар’яна Безугла закликала таких громадян “здавати паспорти”, тобто відмовлятися від українського громадянства.

На запитання, чи готова вона втратити 11 млн громадян, депутат запитала: “А вони наші? Вони зробили свій вибір!”.

Клименко відповіла, що “наші”, бо 30 років пересилали в Україну по 18 млрд. доларів щорічно.

Як бачимо, депутати намагаються знайти рішення демографічної проблеми, проте їхні пропозиції виглядають настільки непрофесійно та абсурдно архаїчно, що викликають у громадян лише обурення та розчарування. Замість того, щоб зосередитися на покращенні економічної ситуації та системи охорони здоров’я, створити належні умови для утримання і виховання дітей,  забезпечити рівні можливості для жінок на ринку праці та підтримка молодих сімей на всіх етапах їхнього життя, влада проводить заходи, які тільки поглиблюють проблему. Нові закони та постанови уряду змушують українців і надалі перебувати за кордоном і відбивають будь-яке бажання повертатися додому. Люди не бачать для себе ніякої перспективи на своїй Батьківщині, і це жахливо!

Демографічні проблеми, з якими зіштовхується Україна, не  є новими. Ще у 2021 році країна зіткнулася зі значним погіршенням ситуації: на 100 народжень припадала 261 зареєстрована смерть. У 2022 році на 100 народжених – 263 зареєстрованих смерті, а у 2023 році – вже 265. Таким чином, показники смертності залишаються стабільно високими, тоді як рівень народжуваності падає.

Втім, ці дані не враховують території, що перебувають під окупацією, адже ми не знаємо і досі точну кількість померлих і загиблих у таких містах, як Маріупіль, Бахмут, чи в інших населених пунктах, які зазнали значних руйнувань. Також слід враховувати 1,2 мільйона українців, які зараз перебувають на території РФ.

Продовження війни матиме катастрофічні наслідки для демографічної ситуації в Україні. Кількість загиблих зростатиме, народжуваність знижуватиметься, а значна частина населення може залишитися за кордоном назавжди. Це створює замкнуте коло, в якому демографічні зміни залежать від тривалості війни, а її тривалість – від воєнних факторів та міжнародної підтримки.

За даними міжнародних медіа, Організація Об’єднаних Націй визнала Україну однією з країн, де населення скорочується найшвидшими темпами у світі. У аналітичній довідці ООН “Демографічні процеси” вказано, що до 2050 року чисельність населення України може зменшитися до 35 мільйонів осіб.

Основними причинами такого стрімкого скорочення є низький коефіцієнт народжуваності, високий рівень смертності та постійне збільшення масштабів міграції. За даними ООН, близько третини українців помирають у віці до 65 років, причому більш ніж половини цих смертей можна було б запобігти.

Окрім цього, приблизно 3 мільйони українців постійно працюють за межами країни, і ця чисельність, як очікується, лише зростатиме. Високий рівень бідності, труднощі з працевлаштуванням і гідною оплатою праці погіршуються політичними, соціальними та безпековими факторами, що стимулюють міграційний відтік. Майже половина українських мігрантів займаються некваліфікованою працею, маючи при цьому високу кваліфікацію, здобуту в Україні. Приблизно третина мігрантів – це громадяни віком до 35 років.

Для вирішення демографічної ситуації фахівці ООН рекомендують офіційно інвестувати в людський капітал, зокрема, завдяки політичним заходам з акцентом на охорону здоров’я, освіту, зниження рівня бідності, гідну оплату праці, соціальний захист і охорону довкілля. Також наголошується на необхідності регулярного проведення перепису населення, оскільки точні дані дозволять владі сформувати бюджет для відповідних реформ. В даному питанні слід нагадати, що останній офіційний перепис населення в Україні проходив у 2001 році, тоді чисельність населення становила 48,2 мільйони осіб.

Саме до цих розумних рекомендацій слід прислухатися нашим керманичам та законодавцям, інакше не залишиться ні людей, ні самої країни.