Нещодавно прем’єр – міністр Великої Британії Ріші Сунак поділився із суспільством своїми емоціями, які йому довелося пережити від расистських образ під час виборчої кампанії. Здавалося б, невже таку впевнену в собі та успішну людину можуть турбувати якісь коментарі від незнайомих людей. Вчені із Нідерландів довели, що проблема набагато глибша, ніж здається на перший погляд.
У своєму дослідженні вчені охарактеризували короткі словесні образи, як лексичні міні-ляпаси. Під час вимірювання фізичних реакцій організму на міні-ляпаси за допомогою електроенцифалографії було встановлено, що мозок реагує на образи рівно так, як би тілу спричиняли фізичного болю. Хоча ці реакції і короткочасні, та завдати вони можуть значної шкоди.
Кандидат психологічних наук та тренерка Олена Любченко розповідає, як побутова сварка з абсолютно незнайомою людиною стала причиною серцевого нападу та смерті батька її знайомого. Звісно, що до цього могли бути і інші причини для поганого самопочуття, але саме ці неприємні слова незнайомця призвели до фатального наслідку. Недарма австрійський психолог та психоаналітик Зігмунд Фройд писав:
“За допомогою слів одна людина може благословити іншу або змусити її зневірятися… Слова є універсальним засобом впливу на людей. Тому давайте не будемо недооцінювати використання слів у психотерапії”.
У своїй книзі “7 ½ уроків про мозок” доктор наук Ліза Фельдман Барретт описала силу слова таким чином:
“Підвищивши голос або просто піднявши брову, ви можете вплинути на те, що відбувається в тілах інших людей, наприклад, на частоту серцевих скорочень або хімічні речовини, які потрапляють у кровотік.”
Існує міцний зв’язок між фізичним болем та словами, і вчені це довели за допомогою простого експерименту. Учасників однієї групи попросили опустити в крижану воду руку і при цьому зойкнути, в той час як іншу групу попрохали бути мовчазною під час цієї ж процедури. Як виявилося, група, що кричала, змогла протримати руку довше, ніж мовчуни. А коли піддослідних попрохали ще й лаятися, то час їх витримки значно підвищився. Тепер стає цілком виправданим зрозуміле використання міцного слівця для полегшення раптового болю.
Цікаві експерименти, що підтверджують могутню силу слова доводив і Масару Емото, хоча його дослідження все ще викликають багато сумнівів та дискусій. Він проводив експерименти, під час яких здійснював словесний вплив на воду, а потім спостерігав під мікроскопом, як змінюється її структура. Вчений виявив, що інформація здатна змінювати молекули води та її якість.
Масару для більшої наглядності взяв три контейнери з рисом, наповнивши їх водою з однакового джерела. Впродовж тридцяти днів дослідник здійснював різноманітний енергетичний вплив на дані зразки – перед першим контейнером вчений постійно лаявся, другий, навпаки, повністю ігнорував, а над третім контейнером промовляв лагідні слова. Через тридцять днів пан Емото перевірив стан води і записав результати, які вийшли неймовірними. Рис із першого контейнера, який зазнавав жорстоких принижень, почав псуватися та гнити. Зерна з другої ємності, що лежали в повній тиші, просто почорніли і лише останній зразок, котрий отримував позитивний заряд любові й ніжності, забродив і став розповсюджувати приємний аромат.
Результати цього експерименту напряму підтверджують вплив енергетики слів на фізичний стан живого організму. Те ж саме може статися і з людиною, адже наше тіло теж складається на 70% з води. Тому, кожен, хто говорить нам грубі й зневажливі слова, здатен впливати на наш загальний стан, погіршуючи його. В той час, як добрі слова сприяють гарному самопочуттю. Отже, слова здатні змінювати структуру на молекулярному рівні.
Як зазначають фахівці, слова запускають механізм самонавіювання, що теж впливає на психофізіологічний стан організму. Головне використовувати короткі та чіткі фрази позитивного характеру, уникаючи заперечної частки “не”.
Серед способів самонавіювання виділяють:
- самонакази – короткі вказівки, що допомагають вмотивувати себе або стримати свої емоції;
- самопрограмування – пригадування минулих успіхів та налаштування на досягнення цілей;
- самозаохочення – не дарма говорять, сам себе не похвалиш – ніхто не похвалить. Тому треба завжди знаходити слова заохочення для себе, щоб уникнути розчарування та роздратування.
Отже, слова, дійсно, наче ляпаси, здатні завдати нам фізичного болю, або навпаки змусити почуватися на сьомому небі від щастя. Метафоричне порівняння з ляпасами, яке вчені використали для образливих слів, неймовірно влучне.
Техніку використання метафор широко застосовують у своїх промовах політики. Доведено, що такі порівняння можуть сильно вплинути на сприйняття аудиторії. Так, свого часу Дональд Трамп порівняв вірус COVID із звичайним грипом, і люди повірили йому та стали менш обережними у повсякденному житті.
Однак повернемося до історії британського прем’єра. Пан Сунак народився у сім’ї індоарійців, а тому, зростаючи серед британців, потерпав від проявів расизму ще з дитинства. Абсолютні незнайомці дозволяли собі робити неприємні зауваження в адресу Ріші Сунака стосовно його акценту та неанглійської зовнішності.
“Очевидно, що я відчував расизм в дитинстві. Я був зі своїм молодшим братом і сестрою в місті в ресторані швидкого харчування, а люди говорили якісь жахливі речі. Справа расизму полягає в тому, що він зачіпає так, як мало що інше, правда?”, – розповів Сунак у спецпроєкті “Rishi Sunak: Up Close” для телеканалу ITV.
Згодом прем’єр-міністр Британії навчився не сприймати на свій рахунок дискримінацію з боку нападників.
Cитуація з расизмом та проявами насильства на ґрунті ненависті в Україні
За даними дослідження Freedom House в Україні станом на 2024 рік зафіксовано 18 інцидентів пов’язаних з насильством на ґрунті ненависті. Проте до поліції було подано лише 7 заяв. Жертви часто відмовляються подавати заяви, побоюючись дискримінації з боку правоохоронних органів. Недостатнє реагування, або взагалі, ігнорування таких випадків і спричинює недовіру. Жертвами нападів та дискримінації, як правило, стають представники ЛГБТ – 50% та національні меншини – 17%.
“Я неодноразово бився в громадському транспорті. Тому що культура деяких наших людей така, що вони дозволяли собі образливі висловлювання про мене прямо за моєю спиною в діалозі з іншою людиною”, – говорив український борець греко-римського стиля, нардеп Жан Беленюк.
Часто з проявами агресії щодо своєї етнічної приналежності потерпає ромська спільнота. Багато ромських родин з півдня України переселилися до прифронтового Запоріжжя і відмовляються евакуюватися у більш спокійні місця через страх бути дискримінованими.
Спостерігається значна кількість злочинів на ґрунті ненависті, що вчиняють солдати РФ на ТОТ. Начальник департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу генпрокурора Олексій Бонюк пояснює це викликаними проявами ненависті росіян до українців.
“Поширення у пропагандистських медіа дезінформації про те, що українці не є національною групою, може розцінюватися як пряме публічне підбурювання до вчинення геноциду українців. Дії росіян на окупованій території часто свідчать саме про те, що вони мають чіткий намір знищувати українську національну ідентичність”, – пояснив Бонюк.
Крім того, соцмережі майорять образливими коментарями росіян, які принижують українців, радіють обстрілам наших населених пунктів та смертям людей. Звідки в них стільки ненависті до нас? Що відбувається з людьми?
Расистські образи особливо негативно впливають на особистість, так як торкаються найболючішого питання – ідентичності та співвідношення себе із суспільством. І, навіть, звичайні слова, кинуті в обличчя людині, чи залишені на просторах інтернету, можуть болюче вразити та стати причиною зниження самооцінки, виникнення відчуття другосортності та посттравматичного стресового розладу.
Що каже статистика
За даними Американської психологічної асоціації, люди, які постійно піддаються вербальному насильству, мають на 50% вищий ризик розвитку серцевих захворювань порівняно з тими, хто живе у позитивному середовищі. Дослідження, опубліковане в журналі “Psychosomatic Medicine”, показало, що 30% людей, які піддаються постійному вербальному насильству, розвивають психосоматичні симптоми, такі як хронічний біль, розлади травлення і мігрені.
У дослідженні Гарвардського університету було виявлено, що рівень кортизолу у людей, які піддаються вербальному насильству, в середньому на 30% вищий, ніж у тих, хто отримує позитивну соціальну підтримку.
За даними Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) 20% дітей, які регулярно піддаються вербальному насильству, мають підвищений ризик розвитку тривожних розладів та депресії у дорослому віці.
Дослідження, опубліковане в журналі “Health Psychology”, показало, що 60% пацієнтів, які отримували позитивні афірмації під час лікування, повідомили про зменшення болю і поліпшення загального стану здоров’я.
Статистика, наведена в журналі “Journal of Clinical Psychology”, вказує, що пацієнти, які отримували соціальну підтримку і позитивні слова від родичів і друзів, одужували після операцій на 25% швидше.
Вчені Університету Мічигану довели, що у 40% людей, які зазнавали вербального насильства, розвиваються симптоми депресії.
За даними дослідження, опублікованого в журналі “Brain, Behavior, and Immunity у людей, які піддаються вербальному насильству, знижується активність імунних клітин на 25%.
Дослідження вчених Університету Каліфорнії свідчать, що у 30% людей, які очікують негативних результатів через негативні слова, дійсно погіршується стан здоров’я. Водночас дослідники Пенсільванського університету, довели, що 70% людей, які регулярно чують позитивні слова та підтримку, мають нижчий рівень стресу та кращі показники фізичного здоров’я.
