Коли починаються бойові дії, не лише міста і села перетворюються на руїни, але й долі багатьох домашніх улюбленців, які раптом залишаються без захисту та піклування. Ці невинні створіння часто опиняються на вулиці, не розуміючи, що сталося і чому їхні господарі більше не можуть піклуватися про них.
Уявіть собі собаку, яка все життя провела в затишній квартирі або у дворі, де завжди була їжа, вода та любов. І раптом її світ руйнується – війна змушує господарів покинути домівку або, що ще гірше, внаслідок бойових дій її господарі гинуть. Ця тварина залишається одна, на вулиці, без жодного уявлення, як вижити у нових, суворих умовах.
Покинуті тварини не лише голодують, але й стикаються з безліччю інших небезпек. У містах, що стали зоною бойових дій, тварини ризикують потрапити під обстріл, бути пораненими або загинути. Вони часто потрапляють в пастки, не знаючи, як знайти безпечне місце. Без захисту та підтримки вони стають надзвичайно вразливими перед хворобами, а нестача їжі та чистої води призводить до виснаження та загибелі багатьох із них.
Злочини проти тварин під час війни
Війна, окрім жахливих людських жертв і руйнувань, приносить неймовірні страждання й тваринам. Їхні долі під час бойових дій часто залишаються на другому плані, хоча злочини проти них також мають важкі наслідки для суспільства та екосистеми загалом. Умовно ці злочини можна розділити на три категорії: проти домашніх тварин, сільськогосподарських і диких тварин, які утримуються в неволі, таких як зоопарки або притулки. Кожна з цих груп зазнає жахливих страждань і втрат, які матимуть наслідки як під час війни, так і після її завершення.
Україна тривалий час мала складну ситуацію з безпритульними тваринами. До початку повномасштабного вторгнення Росії, за оцінками експертів, на вулицях українських міст перебувало близько 50 тисяч тварин без господарів, однак зараз ця цифра значно зросла і перевищує 140 тисяч. Точних даних щодо кількості зараз немає, бо в країні досі відсутня єдина система реєстрації та ідентифікації власників тварин. Слід зазначити, що 84% безпритульних тварин були викинуті попередніми власниками, тобто це соціалізовані тварини, які звикли до людей.
Війна поглибила проблеми тварин. Жорстоке поводження з тваринами, їх експлуатація у сфері розваг та інші негаразди залишилися на порядку денному. Проте до них додалася ще одна загроза – пряма небезпека їхньому життю через обстріли та бомбардування, а також загибель від голоду та наслідків бойових дій. Додатково, заміновані території призводять до загибелі не лише людей, але й тварин, спричиняючи пожежі та руйнування природних осередків.
Однією з найбільш кричущих проблем є екоцид – винищення цілих груп тварин і рослинного світу. Масштаб цієї трагедії величезний: внаслідок військових дій вже загинуло щонайменше 50 тисяч дельфінів у Чорному морі та понад 6 мільйонів свійських тварин в українських господарствах.
Крім того, війна знищила 3,3 млн фермерських тварин, серед яких:
- 3,2 млн птиць;
- 81,900 свиней;
- 19,800 овець;
- 5,900 тварин великої рогатої худоби.
Найбільша птахофабрика у Європі, гордість Херсонщини, втратила 3 млн курей в перші дні повномасштабного вторгнення. РФ зруйнувала місцеву електростанцію, що підтримувала роботу автоматизованої системи годівлі. Бідолашні птахи просто померли довгою і болісною голодною смертю.
Також цинічно обстрілюються молочно-товарні ферми на Харківщині, Сумщині та Запоріжжі, знищуючи сотні тисяч корів, свиней та іншої худоби. Так, наприклад, 7500 свиней загинули голодною смертю на Сумщині, а на Житомирщині 1500 голів загинули від бомбардування.
В Гостомелі РФ влучила в конюшню, в якій заживо згоріли всі коні. А у Бородянському притулку для тварин після “візиту” ворога із 485 тварин вижили лиже 150, але вони перебували у тяжкому замордованому стані.
Екопарк Фельдмана, розташований неподалік Харкова, теж став однією з трагічних жертв війни в Україні. Починаючи з 24 лютого 2022 року, його територія неодноразово піддавалася артилерійським та ракетним обстрілам з боку російських військ. Це призвело до загибелі багатьох тварин, зокрема унікальних та рідкісних видів, що утримувалися у парку для збереження та відновлення популяцій. Однією з найбільш трагічних подій стало знищення слона, носорогів, левів та тигрів. Також внаслідок обстрілів загинули десятки приматів та інших дрібніших тварин.
Представники парку неодноразово намагалися евакуювати тварин, проте через постійні бойові дії це було вкрай складно здійснити. Загалом загинуло понад 100 тварин, і ця кількість продовжує зростати. Попри всі труднощі, співробітники парку, часто ризикуючи власними життями, намагаються доглядати за тваринами, що залишилися. Траплялися випадки, коли працівники отримували поранення або навіть гинули під час спроби врятувати тварин.
Крім того, нелегко приходиться притулкам для тварин, по всій Україні вони переповнені. До війни багато з них і так були на межі можливостей, а тепер у кожному із них вдвічі чи навіть втричі більше тварин. Особливо важко доводиться притулкам у зоні бойових дій. Багато з них майже повністю зруйновані. Деякі тварини загинули від голоду або були залишені на призволяще. Часто їх просто не вдалося евакуювати через активні бойові дії.
Тварини, які несуть службу на передовій, також зазнають поранень та загибелі. Тому організації, такі як UAnimals, щоденно працюють над евакуацією цих тварин з небезпечних зон, але забезпечення їм безпечного прихистку залишається складним завданням.
Трагічні історії домашніх тварин
Тамара з Київщини змушена була довгий час залишатися на території бойових дій, так як не було місця її улюбленцям у сховищі, а зрадити і покинути їх напризволяще жінка не могла.
“Вдома не було запасів їжі, бо всю напередодні віднесла людям в бомбосховище. Ні медикаментів, ні корму, я одна, навколо росіяни. Доводилося непомітно відпускати у двір тваринок зробити “їхні”справи, на саморобній печі готувати залишки каш та продуктів.
Намагалася якось зловити зв’язок, щоб мене евакуювали, але голова селищної громади казав, щоб я кидала своїх собак і бігла в центр, ніхто за мною їхати не буде. Я знову вирішила залишатися разом з ними. Аж через деякий час мене та тварин змогла евакуювати чужа мені людина, я безмежно їй вдячна”, – згадує ті жахливі моменти Тамара.
Ветеринарна лікарка Каріна Шустик вважає, що наші улюбленці не менше нашого здатні переживати стрес.
“Буквально через день після початку повномасштабної війни на фоні стресу мій пес почав сивіти. Стрес може впливати на здоров’я тварин, включаючи зміну кольору їхньої шерсті”.
“Наші кози, корови, кролі ні разу з моменту повномасштабного вторгнення не народжували живих тварин. Ми з батьками не знаємо причину. Односельці кажуть, що у них така сама ситуація з тваринами. Страшно. Моторошно”, – розповідає Вероніка з Херсонщини.
Ракетні обстріли, вибухи, сирени, постійні постріли – все це лякає бідолашних тваринок, змушуючи втрачати відчуття реальності, бігти світ за очі.
“Я шукала свого кота Чипа повсюди, вже думала, що десь загинув від стресів чи підірвався на міні. Понад місяць не могла його знайти. Але на другий день після звільнення селища він прийшов додому. Дуже схуд, став нервовий і злий. І досі на руки не йде”, – розповідає Марина з Харківщини.
Як волонтери рятують беззахисних тварин
З самого початку війни задля порятунку життя наших пухнастих друзів по всій Україні миттєво активізувалися різноманітні зоозахисні організації та волонтерські організації. Ці відважні та добрі люди сміливо кидалися в саме пекло бойових дій, щоб витягти з біди якомога більше постраждалих тварин та подарувати їм надію на нове життя. Внаслідок підриву Каховської ГЕС та затоплення людських домівок ставалися просто негуманні випадки, коли господарі кидали напризволяще своїх домашніх улюбленців. Волонтери миттєво почали опікуватися цією критичною ситуацією, відловлюючи та рятуючи голодних самотніх тваринок з метою їхнього подальшого влаштування до нових комфортних притулків.
Завдяки чуйності та небайдужості працівників зоозахисних організацій та волонтерів вже було врятовано понад 80% безпритульних тварин. Крім цього, діє благодійний проєкт стерилізації тварин відомий під назвою “12 вартових”. Команда волонтерів працювала на західних територіях України, де люди залишали своїх улюбленців напризволяще при перетині державного кордону. Через ці жорстокі дії безпритульних тварин ставало дедалі більше. Утворюючи голодні агресивні зграї, вони стали реальною загрозою для людей, несвідомо розносячи небезпечні хвороби. В цей же самий час по всій країні є чимала кількість героїчних людей, які не евакуюються якраз через бажання піклуватися про покинутих тварин. Стали утворюватися численні стихійні притулки, які забезпечували бідних тваринок їжею, дахом над головою, теплом та необхідною турботою.
Більшою мірою зараз порятунок залежить від діяльності самих волонтерів, котрі привертають увагу спільноти до порушень прав тварин, облаштовують для них тимчасове житло, вивозять із зони бойових дій та намагаються знайти нових відповідальних господарів. Виконуючи такий гідний обов’язок , волонтери часто ризикують власним життям. Під час місій по порятунку бідних домашніх тваринок членами організацій, окупанти здійснювали цинічні обстріли активістів й намагалися зашкодити не тільки їм, а й самим тваринам, що їх несли на руках рятувальники. Ворожі обстріли здатні тільки ускладнити евакуацію тварин, адже звірятка цілком природно відчувають страх від гучних звуків, тікають, ховаються, панікують та шукають спроби врятуватися. А в їхніх журливих великих очах читається німе питання:”Чому нас покинули господарі та що нам тепер робити?”.
Під час окупації Бородянки ніхто з людей не дбав про місцевих тварин, через що 222 з них загинули, а інші перебували в надто виснаженому та занедбаному стані. Організація “Хвостата Banda” миттєво виїхала на місце подій та почала гуляти з домашніми тваринами, привозила їм корм та допомагала знайти нову родину. Після звільнення Бородянки волонтерам вдалося евакуювати з неї 27 собак, котрі перебували в критичному стані. На жаль, чотири з них не витримали довгої дороги та померли. Згодом, активісти повернулися на місце подій разом із Службою Безпеки України та змогли завершити евакуацію тварин, врятувавши на цей раз вже 263 собак.
“Багато собак помирали не від спраги чи голоду, а від страху. Вони були несоціальні та налякані. Однак навіть попри відсутність їжі та води, тварини не піддалися інстинктам — не було жодної собаки, яку б спеціально розірвали, щоб зʼїсти”, — розповідає Ірина Ісаєва, волонтерка рятівної команди.
Загалом по всіх областях країни кількість котів та собак в притулках зросла на 20-30%, а у прифронтових зонах – на 60%, а в притулках в безпосередній близькості до фронту – на всі 100%. Більшість з цих тварин становлять колишні домашні улюбленці, покинуті напризволяще. В Харкові кількість таких тварин зросла майже втричі. Проте, на 50% збільшилась і кількість людей, що бажають прийняти до себе домашніх тварин. На ситуацію із зростанням кількості покинутих звіряток впливає більшою мірою і законодавство України. Раніше існувала заборона на допуск людей з домашніми улюбленцями до укриттів, що змушувало їх полишати тварин напризволяще.
Завдяки своєчасній роботі волонтерських організацій, котрі наголошували про порушення прав тварин, Міністерством внутрішніх справ України було скасовано норму про не допуск тварин в укриття. Тепер відповідно до нового законодавства, домашнім улюбленцям дозволено перебувати у сховищах разом з своїми господарями. Власники тварин в свою чергу зобов’язані забезпечити їм умови, що відповідають біологічним, видовим та індивідуальним потребам, постійно наглядати за своїми тваринками та гарантувати безпеку оточуючим та їх майну.
Наразі у столиці проводяться адаптаційні заходи під час яких ветеринари та кінологи надають безкоштовні тренінги, щоб допомогти всім бажаючим успішно адаптувати тварин у своїх домівках. Також ветеринари проводять безкоштовні стерилізації та вакцинації від сказу тварин внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців та їхніх сімей, людей з інвалідністю та пенсіонерів.
В народі говорять “ми відповідальні за тих, кого приручили”. Але в умовах війни, коли руйнуються будинки та розбиваються життя, часто забувають про тих, хто не може захистити себе — тварин. Кожен з нас може допомогти – підтримати волонтерів, допомогти притулкам або просто не проходити повз, коли бачимо на вулиці беззахисну тварину. Тільки разом ми можемо дати цим тваринам надію на виживання та знайти для них новий дім.
