Питання вшанування загиблих військових завжди виходить далеко за межі архітектури, матеріалів чи зовнішнього вигляду поховань. В таких рішеннях поєднуються пам’ять, відповідальність влади, суспільна чутливість і право родин на повагу без приниження та маніпуляцій. В Одесі ця тема перетворилася на публічний конфлікт після того, як дискусія про меморіальний простір супроводилася звинуваченнями тиску на учасників обговорення та просуванні інтересів похоронних монополій.
Поштовхом до нового загострення стала суперечка про майбутній вигляд простору пам’яті та надгробків для загиблих українських військових. Обговорення, яке мало стати розмовою про концепцію меморіалу, швидко переросло у публічний конфлікт, де в центрі опинилися не лише матеріали, кольори й архітектурні рішення, а також спосіб, у який міська влада проводить діалог з родинами полеглих.
Після обговорень цього питання в медіа з’явилися публікації, в яких Квасницьку звинуватили у висловлюваннях про нібито “совок” і “російський некрополь” щодо поховань українських воїнів. У відповідь в своєму дописі у Facebook вона заявила, що її слова були перекручені, а сама дискусія свідомо спрямована у бік скандалу. За її словами, така подача спотворює зміст її позиції і розпалює додатковий конфлікт довкола надзвичайно чутливої теми.
Депутатка назвала ситуацію “черговим дном інформаційних маніпуляцій” і заявила, що проти неї ведеться кампанія цькування. За її словами, автори цієї кампанії “вирішили використати горе матерів та дружин полеглих Героїв, вирвавши мої слова з контексту”.
Окремо вона звернулася до родин загиблих і наголосила, що не дозволяла собі образ на їхню адресу. У дописі депутатка написала:
“Я ніколи не ображала і не ображу вас чи пам’ять ваших рідних. Мій єдиний намір — захистити цю пам’ять”.
Квасницька стверджує, що її критика стосувалася підходу до меморіалізації, який просувають посадовці та представники похоронного бізнесу. Вона пояснила, що, говорячи про загрозу відтворення радянського стилю, мала на увазі не могили полеглих і не вибір родин, а рішення, які міські чиновники пропонують як безальтернативні.
“Це вони підсовують вам як безальтернативний варіант чорний і сірий граніт”, пов’язуючи таке рішення з застарілою траурною естетикою. Посадовці “тягнуть нас назад у радянську культуру” замість створення “світлого Пантеону за українською козацькою військовою традицією нашого краю”, – наголосила депутатка.
Окремий блок заяви Квасницька присвятила критиці дій одеської влади. Вона поклала відповідальність за загострення конфлікту на чиновників і директора профільного департаменту Одеської міської ради Єрмакова, заявивши:
“Я прямо звинувачую міську владу та директора профільного департаменту ОМР Єрмакова в умисному розколі між родинами загиблих”.
У своїй заяві вона стверджує, що замість цілісного рішення для простору пам’яті посадовці допустили ситуацію, за якої родини опинилися по різні боки конфлікту. Громадське обговорення депутатка назвала “ганебним”, а його організацію — маніпулятивною. На її переконання, міська влада мала забезпечити фахову і спокійну розмову про меморіал, проте цього не сталося.
Крім того, Квасницька пише, що після скандалу опинилася під хвилею публічного тиску, а медійна кампанія, за її оцінкою, покликана відвести увагу від рішень влади та інтересів ритуального ринку. У дописі вона згадує “ляльководів”, які, на її думку, стоять за інформаційною атакою, і пов’язує цю історію з боротьбою за “мільйонні прибутки похоронних монополістів”.
При цьому вона окремо підкреслила, що співчуває кожній родині, яка пережила втрату, проте наголосила на межах публічної поведінки під час конфлікту. У дописі вона зазначила, що люди, які скандували “Ганьба!” на її адресу, “перейшли межу етики”.
У фінальній частині своєї заяви Квасницька сформулювала власну позицію щодо майбутнього меморіалу. Вона пише, що не підтримує просування дорогого граніту і вимагає відкритого тендеру на світлий матеріал, зокрема згадує тераццо як один із можливих варіантів. Такий підхід, за її словами, дозволив би зламати монополію на ритуальному ринку і водночас наблизити майбутній простір пам’яті до сучасного українського бачення вшанування загиблих.
Крім того, Квасницька наголосила, що фінансові й організаційні питання має закрити місто, оскільки перекладати цей тягар на родини полеглих вона вважає неприпустимим. У підсумку вона окреслила бажаний формат меморіалу як “простір пам’яті наших захисників”, який має бути “гідним і живим на покоління”, а також підкреслила: “Пантеону Героїв в Одесі — бути”.
