Виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків: що важливо знати українським родинам

Виїзд українських дітей за кордон під час воєнного стану для багатьох українських родин став вимушеним кроком, пов’язаним з безпекою, евакуацією та пошуком тимчасового прихистку. Для батьків, які опинилися в різних країнах або втратили можливість щоденного контакту з дитиною, особливо гострим стало питання збереження батьківських прав після такого виїзду, адже спрощений порядок перетину кордону не усуває суперечок щодо спілкування, виховання та участі в житті дитини.

Зміни у правилах виїзду під час воєнного стану

На час воєнного стану дитина до 16 років може перетинати державний кордон у супроводі одного з батьків або опікуна без нотаріально посвідченої згоди другого. Такий порядок закріплений у постанові Кабінету Міністрів України №57 і діятиме до завершення правового режиму воєнного стану. Для сімей, які виїжджали в умовах небезпеки, ця норма стала практичним рішенням, оскільки давала змогу не витрачати час на додаткові формальності у момент, коли головним було вивезти дитину в безпечніше місце.

Через цю зміну сам факт перетину кордону з дитиною без письмового дозволу другого з батьків не тягне відповідальності лише через відсутність такої згоди. При цьому згода батька не потрібна, проте він зберігає можливість оскаржити виїзд дитини за межі України без його згоди, якщо після цього виникає спір щодо його участі в житті дитини.

Конфлікт після виїзду дитини

Найгостріші спори починаються вже після від’їзду, оскільки розмова переходить від перетину кордону до щоденного життя дитини за межами України. Для одного з батьків виїзд може бути рішенням, пов’язаним з безпекою, житлом і пошуком стабільних умов, для іншого — втратою звичного контакту, невизначеністю щодо строку перебування дитини за кордоном і відчуттям, що його усунули від виховання.

У таких справах значення має не стільки сам факт виїзду, скільки його наслідки для другого з батьків. Якщо після переїзду виникають перешкоди у спілкуванні, немає доступу до дитини або один з батьків повністю контролює зв’язок з нею, конфлікт переходить у правову площину. Через це звернення по допомогу зазвичай стосується вже ширшого кола обставин, ніж поїздка без нотаріальної згоди.

Обставини, без яких неможливо оцінити ситуацію

Необхідно спочатку з’ясувати зміст претензії і мету звернення, оскільки без цього неможливо визначити, який спосіб захисту буде доречним. У таких випадках мають значення кілька обставин: чи справді є проблеми у спілкуванні з дитиною, чи брав один із батьків участь у її вихованні до виїзду, чи сплачувалися аліменти, на який строк дитину вивезли за кордон і чи намагалася людина владнати конфлікт через звернення або через суд.

Такий підхід потрібен для того, щоб відокремити реальне порушення прав від емоційного заперечення самого виїзду. Для українських біженців це особливо важливо, бо в одній справі може поєднуватися кілька різних ліній конфлікту: місце перебування дитини, порядок спілкування, участь у вихованні та небажання одного з батьків миритися з довгим перебуванням дитини за межами України.

Спілкування з дитиною після переїзду за кордон

У випадках, де повернення дитини в Україну не дає результату, правова допомога може стосуватися  відновлення постійного зв’язку між дитиною і тим з батьків, хто залишився окремо. Адвокати в таких ситуаціях працюють над тим, щоб людина отримала можливість регулярно спілкуватися з дитиною телефоном або через інтернет, оскільки для родин, розділених війною і кордоном, такий контакт часто стає єдиною реальною формою участі в житті дитини.

Проте це не єдине можливе рішення, адже спосіб дій залежить від потреб конкретного клієнта. Якщо проблема має ширший і системний характер, її розв’язання потребує часу, а грамотні дії одного з батьків разом з фаховим правовим супроводом можуть суттєво вплинути на подальший перебіг спору.

До суду справа може дійти в тому разі, якщо один із батьків узагалі не дає іншому спілкуватися з дитиною або не виконує рішення органу опіки. У такій ситуації предметом розгляду стають вже конкретні умови участі у вихованні: графік і форма спілкування, місця зустрічей, можливість відпочинку разом та інші питання, пов’язані з особистим контактом дитини з тим із батьків, хто живе окремо.

Під час визначення такого порядку враховуються інтереси дитини, її вік, стан здоров’я, ставлення до обох батьків та інші важливі обставини. Для українських родин, які після евакуації опинилися в різних країнах, така процедура часто стає способом закріпити бодай зрозумілі правила спілкування, якщо домовленість між дорослими не склалася.

Документи для виїзду дитини за кордон

Для перетину кордону з дитиною під час воєнного стану потрібен закордонний паспорт дитини, а також документи особи, яка її супроводжує. У матеріалі зазначено, що для виїзду фактично потрібен паспорт дитини і документ, який дозволяє вивезення за кордон, зокрема свідоцтво про народження чи довіреність від батьків.

Діти до 16 років можуть виїжджати з одним з батьків або з родичами. Якщо дитину супроводжує інша особа, потрібна письмова довіреність. Для виїзду у складі групи дітей необхідний також наказ про призначення дорослого керівника. Вимоги можуть залежати від ситуації та країни призначення, тому перед поїздкою потрібно перевіряти правила тієї держави, до якої прямує дитина.

Для українських біженців ця тема має важливе значення, оскільки від правильного розуміння правил залежать і законність виїзду, і подальші дії у випадку конфлікту між батьками. Воєнний стан дозволив одному з батьків вивозити дитину за кордон без нотаріальної згоди другого, проте після переїзду зберігається можливість оскаржувати порушення у сфері спілкування, участі у вихованні та доступу до дитини. Тому для родин, розділених війною, важливо бачити в такій ситуації весь комплекс наслідків, які виникають в цій ситуації.