“Вивезти сина у 17 років є нераціональною панікою”: Винницький про вступну кампанію та зловживання освітою для уникнення мобілізації

На тлі загострення дискусій про мобілізацію та необхідність забезпечити армію людським ресурсом, в Україні є ще одне чутливе питання — гарантії доступу до освіти. Попри війну, у країні щороку тисячі молодих людей намагаються вступити до університетів, і цей процес вимагає стабільності, передбачуваності та державної підтримки. Кампанія 2025 року не стала винятком: вже завершено реєстрацію на Національний мультипредметний тест (НМТ), і, як наголошує заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький, система, попри воєнні умови, демонструє ознаки стабілізації.

З його слів, цьогоріч успішно зареєструвалися 312 тисяч учасників, з них майже 21 тисяча — це ті, хто складатиме тестування за кордоном. Таким чином, Винницький вважає, що побоювання щодо різкого зменшення кількості вступників виявилися безпідставними. Порівняно з минулим роком, кількісні показники збереглися на тому ж рівні, а отже — паніка була передчасною. За словами чиновника, досягти стабільності в умовах війни — це вже значний здобуток.

Четвертий предмет НМТ — вибір учасника — цього року обрали 115 тисяч для англійської мови, 73 тисячі — для географії, 62 тисячі — для біології та 46,5 тисячі — для української літератури. Водночас Винницький висловив глибоке занепокоєння низькою популярністю фізики та хімії — ці предмети обрали лише дев’ять і три тисячі осіб відповідно. Він підкреслив, що це загрожує природничій та інженерній галузям і потребує термінового втручання.

У зв’язку з цим у Порядок прийому на навчання 2025 року було внесено інновацію: вступникам, які обирають фізику або хімію як четвертий предмет, надається перевага при формуванні конкурсного балу. За його словами, така перевага буде різною залежно від спеціальності — найбільшою для природничих напрямів, меншою — для інженерних, ще меншою — для соціально-економічних. Винницький наголосив, що ця норма залишиться чинною й на наступні роки, а отже, вже нині учні 9–10 класів мають серйозно замислитися над вибором профілю навчання.

Ще одним важливим механізмом підтримки стали гранти. У 2025 році система стає доступнішою: тепер, за словами заступника міністра, для отримання гранту першого рівня (на окремі спеціальності) достатньо скласти два предмети НМТ на 140 балів, а не 150, як раніше. Це стосується спеціальностей із особливою підтримкою держави — природничих, інженерних, медичних, освітніх, а також пов’язаних із відбудовою інфраструктури. Також передбачено індексацію: грант першого рівня становитиме 16,8 тисячі гривень, другого — 28 тисяч.

Говорячи про географічні пріоритети вступників, Винницький визнає, що ситуація кардинально змінилася порівняно з довоєнним часом. Львів упевнено посідає друге місце після Києва, а Харків утрачає позиції через загрози безпеці. Водночас зростає популярність Дніпра, що свідчить: вступники орієнтуються не лише на безпеку, а й на якість освіти. Особливої уваги потребує ситуація в Сумах, де, попри високий потенціал СумДУ, через обстріли кількість охочих вступити туди суттєво зменшується.

Звертає увагу Винницький і на зростання ролі менших університетських міст — Ужгорода, Івано-Франківська, Чернівців. Їхні університети демонструють не лише академічне зростання, а й дедалі більшу привабливість серед абітурієнтів. Він наводить приклади: Прикарпатський національний університет, технічний університет нафти і газу, Ужгородський національний університет, Чернівецький університет імені Федьковича — всі вони зміцнюють свої позиції на освітній мапі країни.

Одеса, за його словами, давно є містом-експортером вступників. Причина — надмірна кількість роздрібнених університетів і втрата конкурентоспроможності. МОН працює над об’єднанням ЗВО, щоби укрупнити заклади та зосередити ресурси. Прикладом він наводить об’єднання юридичної академії та екологічного університету з Одеським університетом імені Мечникова. Студенти та викладачі, запевнив він, тільки виграли від інвестицій у науково-навчальну базу.

Окрему увагу Винницький приділив державному замовленню. Поки постанова перебуває в стадії погодження, однак уже зрозуміло, що пріоритет надаватиметься спеціальностям, пов’язаним із відбудовою інфраструктури, людським капіталом, медициною, освітою, фундаментальними науками. Психологія, що була в топі 2024 року, цього разу потрапляє до переліку “кон’юнктурних” спеціальностей, де кількість охочих перевищує потреби ринку.

Винницький також звернув увагу на дилему щодо грантів і держзамовлення. Якщо здібний вступник обирає непотрібну ринку спеціальність, постає питання: чи варто це фінансувати коштом платників податків? Саме тому було запроваджено механізм співфінансування: держава частково покриває навчання, решту — сплачує студент або його родина.

Підвищення вартості контрактного навчання — це не лише наслідок інфляції. Як підкреслив заступник міністра освіти і науки, проблема криється також у низькому рівні оплати праці викладачів. Їхні зарплати залежать не лише від ставок, а й від кількості студентів і суми, яку ті сплачують за навчання. Якщо ще торік середня вартість контракту в закладах вищої освіти становила 35–38 тисяч гривень на рік, то цього року очікується підвищення до рівня близько 50 тисяч. Це, за словами Винницького, відповідає тій сумі, яку держава витрачає на навчання одного студента-бюджетника.

Водночас він визнає, що такий фінансовий тягар є непідйомним для багатьох родин. Саме для таких випадків запроваджуються державні гранти, які дозволяють знизити особисте фінансове навантаження. Як пояснив Винницький, за новою схемою, якщо студент сплачує 35 тисяч гривень, то ще 15–16 тисяч може бути компенсовано через грант. Таким чином, з одного боку, контрактна освіта стає дорожчою, з іншого — держава бере на себе частину витрат за умови високих результатів НМТ.

Окремо він зупинився на новій ідеї, яка наразі очікує на ухвалення парламентом. Йдеться про зміну концепції державного замовлення, яка передбачає не лише фінансування, а й зобов’язання з боку студента. Якщо майбутній фахівець навчався на бюджеті, держава матиме право очікувати від нього певного внеску — відпрацювання за фахом після отримання диплома. Ця вимога стосуватиметься медиків, учителів та інших важливих для країни спеціальностей. За словами Винницького, це буде не нав’язаний розподіл, а конкурсне призначення першого робочого місця, організоване Державною службою зайнятості із залученням реальних роботодавців.

Не менш чутливою залишається тема пільгових категорій. Кількість вступників із пільгами зростає, і, як визнав заступник міністра, це може впливати на доступ до безоплатної освіти для інших абітурієнтів. Щоб уникнути цього конфлікту, в МОН розробили законопроєкт №10399, який пропонує новий механізм — спеціальні гранти для пільговиків. Якщо така особа не проходить за конкурсом на бюджет або не отримує стандартного державного гранта, її навчання все одно може бути профінансоване — вже не через загальну систему держзамовлення, а за окремою спеціальною програмою. Це дозволить уникнути конкуренції за місця з іншими абітурієнтами й водночас гарантувати доступ до освіти для ветеранів, дітей військовослужбовців та інших категорій.

Зміни торкнуться також і магістратури. Винницький повідомив, що відтепер усі вступники складатимуть Єдиний вступний іспит (ЄВІ), незалежно від спеціальності. Для деяких напрямів буде запроваджено також Єдине фахове вступне випробування — своєрідний державний фаховий іспит. Це дозволить уніфікувати систему та зробити її прозорішою.

Щодо вступу до аспірантури, то цього року вперше буде впроваджено централізований вступ через електронні кабінети та окремий вступний іспит у формі ЗНО з методології наукових досліджень. Цей новий підхід, за словами заступника міністра, не є абсолютною гарантією від корупції, адже остаточне рішення все ще приймають заклади. Проте система однозначно стала жорсткішою й об’єктивнішою. Також, як уточнив Винницький, денна форма навчання в аспірантурі буде виключно бюджетною, а контракт — лише заочною. Розподіл місць залежатиме від наукових публікацій, потенціалу викладачів та результатів попередніх захистів дисертацій.

Говорячи про головну відмінність цьогорічної кампанії, Винницький назвав акцент на запобіганні зловживанню освітою як інструментом для уникнення мобілізації. За його словами, нині понад сотню закладів освіти перевіряють на предмет реального навчання чоловіків віком від 25 років, які були зараховані на денну форму. Перевірки проходять фізично — в аудиторіях. І хоча деякі з цих студентів будуть відраховані, Винницький наголосив, що значна частина таких чоловіків насправді серйозно ставиться до навчання й часто демонструє приклад свідомого, вмотивованого здобуття освіти. Саме такі студенти, на його думку, і є тим майбутнім людським капіталом, який потрібен країні.

Ще однією важливою зміною він назвав індикативну собівартість — мінімальну планку вартості навчання на контракті, яку заклади не мають права знижувати. Це викликає спротив серед ЗВО у прифронтових зонах, де є ризик втрати вступників. Проте Винницький переконаний: зниження цін — це шлях до знецінення якості освіти. Тому ключовим завданням МОН є пошук балансу між доступністю навчання й його якістю. Вирішальну роль у цьому має відіграти розширення системи грантів і впровадження прозорих механізмів підтримки для студентів з обмеженими фінансовими можливостями.

Загалом Винницький висловив стриманий оптимізм щодо вступної кампанії-2025: система витримує виклики війни, але потребує подальшого розвитку, особливо в контексті прогнозування потреб ринку праці, інформування вступників і трансформації освітньої географії.

У суспільстві дедалі частіше шириться занепокоєння з приводу масового виїзду старшокласників за кордон, особливо хлопців, через побоювання мобілізації. Багато хто вважає, що така тенденція може суттєво вдарити по системі вищої освіти в Україні. Однак, за словами заступника міністра освіти і науки Михайла Винницького, реальна ситуація значно менш драматична, ніж її часто подають у соціальних мережах.

Він навів офіційні цифри: минулого року для участі у національному мультипредметному тесті (НМТ) зареєструвалися 312 508 осіб. Цього року — 312 490. Різниця становить усього 18 осіб, що, з погляду загального масштабу, є статистичною похибкою. Як підкреслив Винницький, ця динаміка свідчить про стабільність процесу, а не про втечу потенційних студентів. З тих понад 312 тисяч цьогорічних учасників, близько 20 тисяч складатимуть НМТ за кордоном — практично стільки ж, як і минулого року, коли цей показник становив 21 тисячу.

Він особливо наголосив: немає сенсу проходити НМТ, якщо людина не планує вступати до українського вищого навчального закладу. Отже, сам факт реєстрації є свідченням наміру залишатися в українському освітньому просторі — принаймні у плані здобуття вищої освіти. Більше того, багато з тих, хто певний час мешкав за кордоном, на власному досвіді переконалися в обмеженості освітніх перспектив у деяких європейських країнах, і повертаються до українських університетів. За словами Винницького, це — ознака привабливості національної освітньої системи.

При цьому він визнав, що певна втрата справді відбулася — йдеться про іноземних студентів. Якщо до повномасштабного вторгнення їх було 83 тисячі, то тепер — лише 8 тисяч. Це, за його словами, серйозна фінансова втрата для системи вищої освіти. Але якщо зосереджуватись не лише на грошах, а на місії освіти — формуванні освіченої української нації — то статистика свідчить: українці продовжують обирати власну систему освіти.

Ще один реальний виклик — скорочення кількості учнів у 10–11 класах. Цей спад Винницький підтвердив. Проте, за його словами, багато з тих, хто зараз перебуває за кордоном у шкільному віці, згодом повертаються до української системи вже на рівні вступу до університетів. Він окреслив цей процес як природний демографічний рух, що має двосторонній характер: виїзд за межі країни — і повернення назад.

Водночас Винницький визнав: звісно, є люди, які бояться мобілізації. Але закликав не піддаватися паніці. Він навів особистий приклад, зазначивши, що страхи часто бувають ірраціональними — як-от клаустрофобія в його дружини. На його думку, подібною ірраціональністю є й побоювання мобілізації для хлопців, яким ще немає 18. Він нагадав, що мобілізаційну межу в Україні встановлено на рівні 25 років, і наразі немає жодних офіційних планів її зниження. Тому рішення «вивозити сина в 17 років, бо його мобілізують», за його словами, є не лише необґрунтованим, а й дезорієнтуючим.

У підсумку Винницький наполягає: статистика не підтверджує страхів, що Україна втрачає своїх найкращих вступників через побоювання мобілізації. Навпаки, цифри свідчать про стабільність і навіть — у деяких аспектах — про довіру до української системи вищої освіти.