Час залучати тил до ППО: Мар’ян Заблоцький про децентралізацію захисту від “шахедів”

Повітряна війна, яку веде Росія проти України, змінює свої форми: поряд з ракетними обстрілами дедалі більш масованими стають атаки іранськими дронами-камікадзе типу Shahed. Вони дешеві у виробництві, швидко адаптуються до українських систем ППО й здатні завдавати руйнівних ударів по тиловій інфраструктурі — енергетиці, логістиці, підприємствах, складах, навіть медичних об’єктах. Щоб ефективно протистояти цій загрозі, Україна мусить створити нову архітектуру протиповітряного захисту — не тільки потужну, а й гнучку, адаптивну, масову.

В умовах постійної загрози з боку дронів-камікадзе типу Shahed, Україна повинна переглянути свою модель протиповітряної оборони, переконаний народний депутат, економіст Мар’ян Заблоцький. За його словами, держава має ресурси та потенціал, щоб у короткий термін побудувати ефективну систему знищення безпілотників, але для цього потрібно змінити підхід. Головне — залучити громади, приватний сектор і добровольців до реальної участі в ППО. Заблоцький наголосив, що майбутнє — за децентралізацією відповідальності в тилу й створенням умов для масової участі у захисті критичної інфраструктури.

Він розповів, що провів тривалі обговорення з виробниками дронів, представниками шкіл пілотів та Всеукраїнської асоціації громад. На його думку, Україна вже має доступ до ефективних і недорогих засобів ураження “шахедів”. Як приклад він навів дрон-перехоплювач, створення якого він особисто профінансував ще понад рік тому — $30 000 гранту з донорських коштів США було спрямовано на розробку для команди «Дикі шершні». Цей дрон розганяється до 350 км/год, спокійно наздоганяє ціль і збиває її, а його виробництво коштує близько 90 тис. грн — це в 50 разів дешевше за вартість самого “шахеда”. Хоча для такої системи потрібні радари, Заблоцький зазначив, що з часом з’являться і пасивні детектори, які дозволять обходитися без дорогого обладнання.

Він підкреслив, що подібних технологій в Україні вже достатньо і вони довели свою ефективність. Але наразі Росія нарощує виробництво “шахедів”, а Україна продовжує перекидати мобільні групи територіальної оборони на фронт, не впроваджуючи масово нові системи перехоплення. Основну проблему він вбачає в нестачі операторів дронів у тилу, адже ці спеціалісти критично необхідні на передовій. Тому депутат привітав ухвалену Кабінетом Міністрів постанову про експериментальну можливість для добровольців, які не підлягають мобілізації (зокрема, молодь до 25 років), служити операторами ППО в тилу.

Водночас нардеп переконаний, що цього недостатньо. Ключовим залишається питання відповідальності. Найбільше в захисті зацікавлені самі громади, адже саме вони найбільше ризикують. Якщо йдеться про комерційний об’єкт, склад чи трансформатор — відповідальність має нести власник. Громади, як зазначив депутат, уже мають фінансові можливості: їм надано право донатити на армію, і вони це активно роблять. Багато хто з них міг би організувати власні підрозділи ППО і профінансувати їхню діяльність, але для цього потрібно надати більше повноважень.

Заблоцький висунув кілька конкретних ідей. Зокрема, запропонував дозволити бронювання частини пілотів ППО, які працюватимуть у тилу за принципом добровільних пожежних дружин. Також він вважає за необхідне забезпечити спрощений доступ до вибухівки для знищення цілей, спростити бюрократичні процедури — тендери, сертифікацію, випробування — оскільки, за його словами, “шахеди” та їхні перехоплювачі модернізуються швидше, ніж ці процедури проходять. Не менш важливо, вважає депутат, вирішити питання юридичної відповідальності: бували випадки, коли збитий дрон спричиняв шкоду, і оператор потрапляв під кримінальне переслідування. Це демотивує діяти в складних умовах, тож потрібен збалансований юридичний механізм.

Депутат наголосив, що аналогічну систему могли б упроваджувати і великі приватні гравці — власники об’єктів критичної інфраструктури. Паливні компанії, енергетичні підприємства, поштові оператори тощо здатні утримувати власні перехоплювачі. Це не лише полегшило б роботу Збройних Сил, а й дозволило б заощадити кошти з державного бюджету. Він підкреслив, що план Росії очевидний — штампувати до 500 “шахедів” на добу, щоби завалити Україну дронами. Натомість завдання України — знищувати їх, витрачаючи менше коштів і зберігаючи життя. Це, на переконання депутата, цілком можливо з технічної точки зору.

Разом з тим, Заблоцький вважає, що ключ до успіху — не централізована система, а перебудова моделі. Він скептично ставиться до ідеї, що ЗСУ зможуть самостійно покрити всю територію України. Так чи інакше будуть прогалини, куди армія змушена буде скеровувати обмежені ресурси — як дрони, так і спеціалістів. Саме тому він переконаний: єдиним виходом є умовна децентралізація ППО, принаймні в частині боротьби з “шахедами”. Водночас, наголосив депутат, технічна частина має залишатися інтегрованою в єдину систему — не можна запускати перехоплювачі без координації, бо інакше вся система розвалиться.

Мар’ян Заблоцький визнає, що йдеться про складне і багатокомпонентне завдання, але запевнив, що готовий найближчим часом дати конкретні відповіді. Він анонсував ініціювання законопроєкту, який створить додаткові стимули для створення ППО-груп з боку громад, власників інфраструктури та добровольців. Нардеп хотів би бачити мерів та голів військових адміністрацій не на місцях влучань після атаки, а на околицях міст, де вони координують роботу підрозділів ППО, створених за їхньої участі.

Мар’ян Заблоцький висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.