Упродовж трьох років повномасштабної війни українські військові продовжують боротися за кожен метр рідної землі, зміцнюючи оборону та вдосконалюючи стратегії. З перших днів війни підрозділ “Кракен” брав участь у ключових боях за Харківщину, Донбас та Запорізьку область, відіграючи важливу роль в утриманні оборонних рубежів. Один з засновників спецпідрозділу Костянтин Немічев поділився своїм баченням ситуації на фронті, згадав перші дні війни на Харківщині, а також розповів про фортифікації та можливість нових загроз для Харкова.
Костянтин Немічев нагадав, що “Кракен” було створено 24 лютого 2022 року з ветеранів полку “Азов”, добровольців та харків’ян, які одразу стали на захист міста без повісток. З самого початку війни бійці підрозділу брали участь у важливих боях на Харківщині, Донбасі, а також в обороні Запорізької області. Немічев розповів, що ще у 2021 році разом із побратимами почав готуватися до можливого вторгнення, проводячи вишколи й лекції для цивільного населення. Він зазначив, що розумів неминучість війни, враховуючи навчання російської армії біля кордонів. Попри численні перепони, які створювали для перешкоджання вишколам, “Кракен” продовжував готуватися до найгіршого сценарію.
“Якщо брати 2021 рік, коли ми реально почали готуватися до війни, проводили вишколи, лекції. Тобто ми це почали за півроку до початку повномасштабного вторгнення. Тому що ми, як люди з військовим досвідом, розуміли, до чого ті навчання на наших кордонах призведуть. До того вони і призвели. Тому ми рахували, що ми повинні готувати цивільне населення. Це наш обов’язок”, – наголосив Немічев.
Згадуючи конфлікт з тодішнім начальником УСБУ в Харківській області Романом Дудіним, Немічев зазначив:
“Це було протягом пів року. Просто він тоді публічно почав говорити. А протягом пів року, тобто вставляли палки в колеса, незрозуміло з яких причин. І тоді в січні 2022-го року я зібрав штаб оборони. Ми зібрали різних депутатів обласних, були депутати Верховної Ради, був ексгубернатор, різні глави організацій ветеранських, 70 представників було. На тій нараді я показав три сценарії, як ворог, скоріш за все, буде наступати. І третій сценарій був пророчим. Там був сценарій, що буде загострення на Донбасі, другий сценарій, що буде загострення на Донбасі, на столицю та на північ. І третій сценарій – все разом і на південь. І третій сценарій 24 лютого відбувся.
Ми на тій нараді спілкувалися про те, що зараз в інформаційний простір Харкова вкидаються тези, що росіяни – це наші друзі, це брати, родичі живуть. Почали вкидувати це в інформаційний простір, телеграм-каналі це підбирали і поширювали. І один із наших методів боротьби – показати, що Харків – це Україна.
Я тоді вирішив, що треба провести великий марш. Показати всьому світу, на той момент дуже багато було журналістів, європейських, американських у Харкові, і ми провели марш, зібрали від 5 до 7 тисяч осіб. Були там тільки прапори України, ми зробили там великий гарний банер “Харків — це Україна”. Запросили всіх журналістів і показали на весь світ, що Харків — це Україна.
Було дуже багато перепон, щоб ми не проводили цей марш. У день маршу його максимально намагалися зірвати. Запрошували різні організації, які були в цьому штабі оборони, який я створив. Їм забороняли йти на марш, вони реально відмовлялися йти на марш. Але це все історія, ми це все пройшли. Роман Володимирович зараз знаходиться в СІЗО, я не знаю, він винний, невинний, це видніше тим, хто бачить матеріали справи.
У мене був з ним діалог 5 березня 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна. Я зараз не буду його переказувати. У двох словах, він сказав, що це була не його ініціатива. Тому як воно там є, що він хотів цим зробити, в мене немає відповіді, якщо брати саме за цю ситуацію.
Тоді ми збирали на вишкіл по 800. На останньому вишколі було 1000 осіб. Роман Володимирович на сесії облради виступав, на сесії міськради. І постійно чомусь він казав за мене, я якийсь був подразник для нього. Чому він так робив, в мене досі відповіді немає. Але, як показує історія, ми робили все правильно і зробили так, що реально змогли зупинити і вибити війська саме з Харкова”.
Говорячи про початок війни, Немічев наголосив, що першу зброю “Кракен” отримав 22 лютого 2022 року після перемовин з представниками Міністерства внутрішніх справ.
“22 лютого ми приїхали до Києва і зустрічалися з представником Міністерства внутрішніх справ, від Монастирського. Ми проговорили і домовились за першу зброю, за перші 150 автоматів, які нам видадуть, якщо починається війна. Слово дотрималося, і це була перша зброя. У Харкові нас багато хто знає, і ми зі всіма спілкуємося, ні з ким немає ніяких проблем. Тобто не можна сказати, що там якісь структури…
Якщо брати першу зброю, то нам допомогла поліція. Далі ми вийшли на ГУР, ГУР допоміг зі зброєю. Знову ж таки, не вистачало на всіх добровольців. У нас там в перші дні, якщо не помиляюсь, було півтори тисячі людей вже. У перші години на початку війни у нас 600 було людей. І потім вже до другої половини дня, коли ми вже розставляли людей на Окружну дорогу, на позиції на оборону Харкова, там у нас вже були півтори тисячі людей, і зброї не вистачало.
Ми спілкувалися з різними структурами, нам казали, де взяти ключі та відкрити, де взяти. В принципі, знаходили зброю, де могли. Це і врятувало Харків.
Служба безпеки саме нам не видавала зброю. Я знаю, що “Фрайкору” декілька десятків одиниць видавала. Як я розумію, саме Роман Дудін видавав, але я ж кажу, саме ми не співпрацювали по зброї”, – наголосив Немічев.
Він підкреслив, що завдяки злагодженим діям і рішучості вдалося зупинити ворога та зберегти місто. Він наголосив, що нині “Кракен” готовий до будь-яких викликів і не дозволить, аби наступ на Харків знову став несподіванкою для захисників міста.
Костянтин Немічев розповів, що підрозділ протягом трьох років війни працює на всіх напрямках. “Кракен” діє у Харківській, Донецькій, Луганській областях, а також на півдні, організовуючи оборону Запоріжжя. Зі слів Немічева, вони співпрацюють з багатьма бригадами, але найбільше запам’яталися взаємодії з 3-ю ОШБ, яка відрізнялася сучасними підходами до війни.
“Це модернізована бригада, яка використовує технології, нестандартні підходи. Вони схожі на нас. Ми теж намагаємося воювати технологіями, а не людьми”, — зазначив Немічев.
На харківському напрямку “Кракен” співпрацював з “Хартією”. Вони займали оборону, поки “Кракен” наступав. Важливу роль у захисті Харкова відіграла 92-га бригада, яка тримала фронт під час наступу 24 лютого.
“Вони тримали фронт, а ми були другою лінією. Коли ворог прорвався, ми розбивали їхні колони, палили техніку, розстрілювали піхоту”, – сказав Немічев.
“Кракен” також взаємодіяв із 225 штурмовим батальйоном, передавши їм Руську Лозову після зачистки. Проте більшої взаємодії не було. Щодо їхнього командира Олега Ширяєва, Немічев зазначив:
“Є просто моменти, які не можна забувати. Людина працювала точно до 2021 року не на нашу користь, працювала на ворога і робила максимально дестабілізуючі дії. Тому відношення в мене таке, яке і було”.
Він вважає, що “росіяни бояться “Кракена”:
“Коли вони дізнаються, що ми навпроти, намагаються вибити позиції. Ми часто чуємо від полонених, що вони впевнені: якщо напроти стоїть “Кракен”, то їм не вижити. Проте ми завжди ставимося до полонених гуманно.
Російська влада ініціювала проти мене кримінальну справу, звинувативши у вигаданих злочинах. Це помста за те, що ми зірвали їхні плани”.
За словами Немічева, головна мотивація для взяття полонених — можливість обміняти їх на своїх побратимів. “Це велика мотивація, і тому всі намагаються, щоб полонені дійшли до обміну”, – додав він.
Коментуючи стан фортифікаційних споруд, він зазначив, що “Кракен” власноруч будував укриття.
“На напрямку Липців ми самі готували оборонні позиції. Тому ворогу не вдалося нас прорвати.
Ми почали піднімати питання з приводу фортифікаційних споруд у Харківської області. Ми звільнили область півтора року тому до цього моменту, а фортифікації ніхто не зробив. Почали піднімати це питання, зустрілися з головою ВЦА. Момент в тому, і ми про це з ним говорили, що він не відповідає за те, де саме робити укриття. І це правильно. Є військова інженерія, яка планує, де робити укриття, фортифікаційні споруди. І після того обласна адміністрація або інші важелі влади роблять тендери, виділяють техніку. На той момент все йшло на напрям Куп’янсько-Ізюмський. А сюди ніхто не дивився, думали, що там нормально все. Хоча ворог там був, є і буде. Фортифікаційні споруди тоді почали будуватися, але з Сумського напрямку. Тобто до нас вони не встигли дійти.
Я вважаю, якщо все правильно зробити на підступах, то нічого не потрібно готувати. Звісно, що повинна бути перша лінія, друга лінія, третя лінія. Але якщо зробити все правильно, правильно розставити вогневі засоби, війська, я не думаю, що ми третій раз проґавимо якийсь наступ”, – наголосив Немічев.
Щодо планів росіян на Харківську область Немічев вважає:
“Якщо брати саме місто Харків. Харків був, є і буде прифронтовим містом. Сусід від нас нікуди не дінеться. Тут залежить від нас, від військового керівництва, від політичного керівництва, як ми правильно підготуємо фортифікаційні споруди, природні бар’єри. Можна зробити все для того, щоб у ворога навіть думки не було рухатися саме на місто Харків і на Харківську область.
Це все реально. Приклад Ізраїлю та інших країн, які з таким сусідом живуть і, в принципі, нормально живуть, розвиваються, будують гарні міста та країну. Це все реально, але залежить від деяких факторів. Я розумію, як це зробити. Ми готові ділитися досвідом і реалізувати різні проєкти”.
Костянтин Немічев також висловив своє бачення щодо мирних переговорів:
“Якщо брати саме перемовини, то вони йдуть навіть зараз. Перемовини були, я спілкуюся з американцями, з різними парламентарями, з європейцями, перемовини йдуть. Зараз намагаються знайти той формат, який підійде нам. Ні для кого не секрет, що ми зараз повністю воюємо проти такої великої країни, як Росія.
У нас ресурс вже обмежений, і в них вже обмежений ресурс. Я наведу приклад: це бронетехніка та танки. Коли вони ще наступали технікою, то на місяць ми нищили 250 – 300 одиниць техніки по всьому фронту. А здатність виготовлення нових танків у них – до 10 одиниць. У 2023 році вони повністю змінили підхід до війни. Вони переробили свою армію. До 2023-го року це була неповоротка радянська армія, яка діє чітко по статутах. Можна було в статуті почитати, як вони зараз будуть діяти і зробити контрдії. А в 23-му році вони повністю переформатували армію і почали використовувати піший елемент. Тактика “Вагнера”, вони почали використовувати малі піхотні групи.
Повернусь до переговорних процесів. Звісно, вони є. Вони завжди були, наприклад, щодо полонених. Ми постійно міняємо полонених. Якщо брати до геополітичної ситуації, то перемовини невідворотні. Ми не можемо постійно воювати. Якщо ми будемо постійно воювати, то без реформи армії, це не приведе ні до нічого гарного. І ні для кого не секрет, що в НАТО нас не бачать.
Моя думка: якщо не помиляюся, у 2019 році ми розробляли союз під назвою Інтермаріум. У чому його плюс? Його плюс в тому, що ми хочемо об’єднати країни, для яких є загроза саме від РФ. Тобто це Україна, країни Балтії, Польща, Німеччина, Британія. Тобто ці країни, які поряд з ворогом. І на цьому союзі ми можемо реально багато чого зробити. Не чекати від міфічного НАТО допомоги, а самі вже робити те, що ми можемо. Тобто проробити оборонну позицію, хтось буде в цьому союзі фінансувати, хтось буде займатися ВПК, тобто розподілити ролі і вже рухатись. А Україна, наш найбільший козир – це люди з досвідом, це офіцери з досвідом.
Ми повинні через це бути флагманом в цьому об’єднанні. І я навіть досі на зв’язку з різними парламентарями Литви, Польщі, з якими ми спілкувалися з приводу цього об’єднання. Тобто треба розставити акценти і робити власне об’єднання, яке буде боронити весь західний світ. Якщо зараз підписати якусь нісенітницю, то це ж ненадовго. Ми ж це все бачили”.
