Досвід біженця у зв’язку з війною довелося відчути багатьом українським родинам. Хтось вимушено і швидко залишав свої оселі у частині прикордонних регіонів з РФ, хтось захищав дітей і в надії, що цей жах закінчиться швидко – у центральних областях, вивозив малечу до Західної України, а хтось прямував і далі – до Європи. В перші тижні повномасштабного вторгнення кожен із тих, хто залишив домівку, мав надію швидко до неї повернутися. Але, на жаль, реалії змусили залишатися на невизначений час поза межами міста або й країни, звичайно, українським біженцям довелося навчитися адаптуватися та навіть інтегруватися, нашвидкуруч, почавши вчити чужі мови та звичаї. ІА “ФАКТ” поспілкувалося Мілою з Кривого року, яка з початку війни приїхала до Німеччини.
З початку військових дій українських біженців в усьому світі налічувалося 6,5 млн, 6 млн було зареєстровано на території Європи, з них 5,5 млн подали заяви на отримання прихистку. Найбільшу кількість українців було зареєстровано у Польщі – 1,6 млн (наразі частина виїхала до інших країн або повернулася до України і складає вже 960 тис.), у Німеччині – 1,1 млн та Чехії – 590 тис.
На кінець 2023 року Україна мала й своїх внутрішньо переміщених осіб, їх кількість склала 3,7 млн. З них 80% понад рік залишаються внутрішньо переміщеними, а 39% мігрують по країні більше одного разу.
Серед інших європейських країн найбільшим показником кількості біженців у розрахунку на душу населення припадає на Естонію – 37 біженців на 1 тис. жителів країни. Значну пропорційну частку до кількості населення складають також біженці у Молдові й Чорногорії. А в Ірландії – українська громада за час українсько-російської війни зросла до 100 тис. саме країна налічує лише 5 млн жителів. Далекі від нас країни – Америка та Канада, не стали виключенням з приймання українців. Понад 400 тис. осіб знайшли прихисток за океаном, із них близько 300 дісталися США.
Українцям, які вимушені були покинути свої домівки, довелося адаптуватися до нових умов існування. Водночас і країни, які надали прихисток, теж пристосовувалися до великої кількості біженців. Перший досвід масового прибуття біженців із Ближнього Сходу до країн Європи у 2015 році не був таким болісним, як у випадку з Україною. Як європейській владі, так й самим жителям довелося звикати до великої кількості наших громадян, що стало новим досвідом для усіх сторін. При цьому багато європейців були здивовані працьовитістю і обізнаністю українців, серед них є ті, хто знає багатьох мов та є професіоналами високого рівня.
