Як поляки сприйняли вето президента Навроцького на закон про допомогу українським біженцям
Питання соціальної підтримки українських біженців у Польщі перетворилося на одну з найбільш дискусійних тем літа 2025 року. Президент Республіки Польща Кароль Навроцький, який нещодавно обійняв посаду, наклав вето на закон, що передбачав виплати та пільги для українців із дітьми. Це рішення викликало широку суспільну дискусію: його обговорюють і в політичному середовищі, і серед пересічних поляків, і в середовищі українських біженців. Водночас саме реакція громадян Польщі стала найбільш промовистою і показала, наскільки розділеним є суспільство в цьому питанні.
Опитування SW Research для видання Onet засвідчило, що більшість поляків підтримали позицію президента. На запитання «Чи підтримуєте ви рішення Кароля Навроцького про вето на закон про допомогу громадянам України?» ствердно відповіли 59,8% опитаних. Іншу думку висловили 25,4% респондентів, а 14,7% утрималися, обравши варіант «не знаю/важко сказати».
Гендерний розподіл відповідей свідчить про те, що чоловіки підтримали рішення частіше (63,4%), ніж жінки (56,5%). Найбільше прихильників вето виявилося серед молодих людей віком 25–34 роки (73,5%), а найменше – серед тих, хто старший за 50 років (50,1%). Важливим також є територіальний розріз: мешканці невеликих міст до 20 тисяч осіб підтримали рішення найчастіше (67,8%), тоді як у великих агломераціях із населенням понад пів мільйона рівень підтримки становив 55,5%.
Сам Навроцький пояснив свої дії прагненням досягти «соціальної справедливості». За його словами, програма «800+» має надаватися українським біженцям лише за умови працевлаштування чи ведення бізнесу в Польщі.
«Я не змінюю своєї думки і вважаю, що 800 плюс повинні отримувати тільки ті українці, які беруть на себе зобов’язання працювати в Польщі. Те саме стосується охорони здоров’я», – заявив він.
Його пропозиції передбачають, що ті, хто не має роботи, навіть попри наявність дітей, не зможуть претендувати на допомогу. Таким чином, президент Польщі чітко пов’язав доступ до соціальних виплат та медичної допомоги із працевлаштуванням та сплатою внесків до ZUS.
У Посольстві України в Польщі наголосили, що спеціальний закон, який регламентує допомогу українським громадянам, продовжує діяти до 30 вересня 2025 року. Водночас там нагадали, що рішення Ради Європейського Союзу про тимчасовий захист українців залишається чинним до березня 2027 року, і Польща як держава-член зобов’язана його виконувати.
«Посольство України відстежує розвиток ситуації, перебуває у постійному контакті з польськими органами влади та своєчасно інформуватиме громадян України про офіційні рішення», – йдеться у повідомленні.
У політичному середовищі Польщі також виникли суперечності. Ініціативи Навроцького спричинили розбіжності з урядом Дональда Туска. Президент представив свій законопроєкт «Про внесення змін до Закону про допомогу громадянам України…», де, окрім обмеження соціальної підтримки, пропонуються й інші положення.
Одним з найбільш резонансних є пропозиція щодо заборони «бандерівської ідеології» на території Польщі. Йдеться про зміни до Кримінального кодексу, які передбачають покарання за публічну пропаганду ідеології ОУН(б) та УПА поряд із нацистською, комуністичною та фашистською. Президент також пропонує посилити трактування злочинів, скоєних українськими формуваннями під час Другої світової війни, включивши їх до переліку геноцидних злочинів проти польського населення.
Ще однією ініціативою Навроцького стало посилення вимог щодо набуття польського громадянства. Якщо зараз громадянином Польщі можна стати після трьох років проживання, то запропоновано збільшити цей термін до десяти років. У сукупності ці зміни значно ускладнюють шлях до інтеграції для українських біженців, навіть для тих, хто планує пов’язати своє життя з Польщею.
Окремо варто зазначити й економічний аспект. Попри політичні суперечки, дані показують, що українські біженці суттєво вплинули на польську економіку. У 2024 році вони додали €22,7 мільярда до ВВП Польщі, що становить понад 2,7% від усієї економіки країни. Така статистика вказує на важливість робочої сили, яку надали українці, адже польська молодь часто обирає роботу в інших країнах ЄС, передусім у Німеччині. Це ставить під сумнів аргументи про «соціальну несправедливість», які озвучує президент, і викликає додаткові питання в суспільстві.
Таким чином, ситуація навколо ветування закону про допомогу українським біженцям у Польщі стала своєрідним тестом на баланс між соціальною політикою, міжнародними зобов’язаннями та внутрішньою політичною кон’юнктурою. Опитування громадської думки демонструє: значна частина поляків поділяє жорстку позицію президента, однак існує й суттєвий відсоток тих, хто не підтримує такого курсу. Це свідчить про глибокий суспільний поділ у питанні допомоги українцям і про те, що воно залишатиметься однією з ключових тем для обговорення як у польському політичному житті, так і в українсько-польських відносинах.
