Упродовж останніх років у багатьох країнах Європи спостерігається кардинальна зміна ставлення до міграції. Те, що ще десять років тому здавалося втіленням європейських гуманістичних цінностей — відкриті кордони, широкі програми інтеграції — сьогодні дедалі частіше поступається прагматичному підходу: менше нових приїжджих, жорсткіша фільтрація, активні заходи для зниження кількості мігрантів, які залишаються без успішної адаптації. Одним із найбільш показових прикладів цієї трансформації стала ініціатива уряду Швеції, що передбачає одноразову виплату до 32 000 євро мігрантам, які погодяться повернутися до країн походження.
Чому Швеція змінює підхід
Як пояснив прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон в інтерв’ю Euronews, держава стикається з глибокими проблемами інтеграції мігрантів, які, хоча й мають легальний статус перебування, часто не приймають шведський спосіб життя та не вливаються в суспільство. Ідеться не лише про мовні чи культурні бар’єри, а про ширше — невідповідність між очікуваннями мігрантів та цінностями країни, що приймає.
Крістерссон наголосив: якщо людина усвідомлює, що не може знайти себе в Швеції, слід дати їй можливість без тиску й приниження повернутися додому. Для цього держава готова замість нинішньої суми в 900 євро запропонувати 32 000 євро — більш ніж у 30 разів більше. Таким чином уряд прагне полегшити ухвалення рішення для тих, хто не бачить себе у шведському майбутньому.
Чому саме 32 тисячі
Ця сума не є випадковою — це наслідування данського досвіду, де аналогічна програма вже працює. Данія запропонувала таку виплату мігрантам, які добровільно залишать країну, і окреслила потенційний пул учасників у 22 000 осіб. Швеція фактично копіює цю модель, розраховуючи, що більший розмір компенсації справді стимулює тих, хто давно вагається, але досі не наважувався повернутись.
Однак уряд не очікує, що ця програма набуде масового характеру. За словами Крістерссона, мова йде не про потік тисяч людей, а про інструмент для точкової розрядки ситуації, який може стати сигналом про нову державну політику: тепер кожна людина, що не інтегрувалася, має реальну альтернативу, яка не пов’язана з репресіями чи примусом.
Досі Швеція намагалася діяти м’яко: для тих, хто не зміг або не захотів інтегруватися, пропонували разову допомогу у розмірі 900 євро. Але ця схема виявилась неефективною. За даними Шведського міграційного агентства, у 2023 році із 70 поданих заяв на добровільне повернення було схвалено лише одну. Це свідчить про те, що сума компенсації не відповідала реальним витратам на повернення, і не переконувала людей змінити своє життя.
Боротьба з незаконною міграцією
Крістерссон також наголосив: у Європі швидко змінюється ставлення до міграції, і дедалі більше країн усвідомлюють, що високий відсоток мігрантів, які отримали відмову в притулку, але залишаються у ЄС, є серйозною проблемою. За його словами, у середньому по Європі понад 80% таких осіб продовжують нелегально перебувати на континенті. Швеція має кращі показники — близько 20%, але і це, як підкреслив прем’єр, «занадто багато».
Шведський уряд підтримує Міграційний пакт ЄС, який передбачає жорсткіші механізми повернення і депортації. Крістерссон підкреслив, що Єврокомісія вже просуває нові механізми підвищення ефективності процедур повернення мігрантів, і загальний настрій у ЄС нині сприяє прийняттю подібних рішень.
Який сигнал це посилає українцям
Попри те, що ініціатива не спрямована безпосередньо на громадян України, у контексті післявоєнної міграції вона матиме опосередкований вплив. Швеція, як і інші країни ЄС, дедалі чіткіше розмежовує право на захист від війни та готовність адаптуватися до суспільства, яке тебе приймає. Люди, які не планують залишатися в Європі надовго, або не готові вивчати мову, інтегруватися, виводити дітей у нове культурне середовище — отримують реальний стимул повернутися з гідністю.
Це сигнал і для України: в епоху після війни повернення мігрантів стане однією з центральних тем, і держава має бути готова як до економічного прийому тих, хто повернеться, так і до конкуренції з європейськими моделями утримання або реінтеграції. І якщо у когось виникне вибір — залишитися у Європі як інертний гість чи повернутись з матеріальною підтримкою — тепер це буде справжній вибір, а не вимушене виживання.
Програма набуде чинності з 1 січня 2026 року. За словами шведського уряду, до того часу планується завершити її юридичну підготовку та окреслити чіткі умови, за яких мігрант може претендувати на допомогу — зокрема, на які саме країни поширюватиметься право на таку виплату та як перевірятиметься факт остаточного повернення.
