Як відкриття кордонів для чоловіків 18–22 років впливає на український ринок праці та демографію

Рішення Кабінету Міністрів від 28 серпня 2025 року дозволити чоловікам віком 18-22 років виїжджати за кордон стало тим рубежем, який відчутно змінив динаміку українського ринку праці й водночас висвітлив болісні демографічні проблеми країни. Молоді люди, які ще вчора працювали у сфері обслуговування, роздрібній торгівлі, логістиці чи робили перші кроки в ІТ-індустрії, раптово отримали можливість вільно залишати Україну. Для бізнесу це означає втрату кадрів, для університетів — ризик зростання відрахувань, а для суспільства — поглиблення демографічної ями, яка формувалася роками й тепер може стати незворотною.

Масштаб виїзду: що показують дані

Державна прикордонна служба України офіційно не веде окремої статистики щодо цієї вікової категорії, але прикордонники сусідньої Польщі дають чіткі цифри. Лише за перший тиждень після ухвалення рішення, з 28 серпня по 3 вересня, до Підкарпатського воєводства в’їхали 6100 українських чоловіків у віці 18–22 років, тоді як тижнем раніше таких було лише 500.

У Люблінському воєводстві кордон перетнули 4605 юнаків, тоді як попереднього тижня — лише 461. Загалом за тиждень до Польщі прибули щонайменше 10 705 молодих українців цієї вікової групи — у 11 разів більше, ніж раніше. Зворотний рух теж був, проте чистий відтік склав 7404 особи. Це не поодинокий випадок, а тенденція, яка може суттєво змінити ситуацію в Україні, якщо вона продовжиться.

Вплив на бізнес і сфери зайнятості

Керівниця рекрутингової агенції Talando Влада Лященко попереджає, що різке збільшення виїзду молоді має потенціал дестабілізувати ринок праці, а бізнесу доведеться пережити три-чотири кризові квартали, перш ніж він зможе адаптуватися.

«В ІТ-сегменті виїзд чоловіків-працівників віком 18-22 років наразі має обмежений характер. Фіксуються одиничні випадки, коли співробітники йдуть з посад і це пов’язано з переїздом до іншої країни, але масового характеру наразі не спостерігається. Можливо, це питання часу, і звільнення молоді почнуть набувати масовий характер ближче до четвертого кварталу і далі, а зараз відбувається умовний етап розв’язання “організаційних питань”», – наголосила Лященко.

Схожі спостереження має Дмитро Дегтяр, співзасновник HRD-club:

«Понад 70% респондентів відповіли, що ця постанова (рішення уряду дозволити виїзд — ред.) негативно вплинула на їхню роботу. Ми бачимо відтік персоналу в 14 галузях економіки. А за молодими людьми виїжджають і жінки — мами, сестри, які їх супроводжують».

Особливо відчутні втрати у сфері громадського харчування, роздрібної торгівлі та логістики, де саме молодь забезпечувала основний кадровий ресурс. У Рівному зачинилося Oregano Cafe, яке працювало п’ять років: за словами власників, за два тижні після відкриття кордонів звільнилося і виїхало за межі України майже десять працівників. У львівському «Холдингу емоцій !Fest» звільнилося 22 хлопці з приблизно 200 працевлаштованих цієї вікової категорії.

«Це пов’язано, мабуть, із тим, що в західних регіонах багато хто з їхніх родичів працює вже давно за кордоном. Ми ж пам’ятаємо, що були попередні хвилі заробітчан, багато хто залишився за кордоном, тому є до кого їхати», — зазначає директорка центру «Ресторани України» Ольга Насонова.

У мережі супермаркетів «Сільпо» працюють близько 3 тисяч чоловіків 18-22 років, з них 3% звільнилися після відкриття кордонів.

«Після оновлення порядку перетину державного кордону для чоловіків цієї вікової категорії ми із занепокоєнням фіксуємо помітне зростання звільнень», — заявили у пресслужбі компанії.

У мережі АТБ ситуація ще серйозніша: заяви про звільнення подали приблизно 25% юнаків цієї вікової категорії, які працювали переважно охоронцями та вантажниками.

У «Новій Пошті» повідомили, що лише за десять днів із компанії пішло 170 молодих працівників, хоча водночас вдалося найняти 64 нових, тож чистий відтік склав 106 осіб.

«Молодь дійсно почала активніше звільнятися з роботи. Наприклад, у “Новій Пошті” за 10 днів у цій віковій категорії звільнилися 170 людей, але одночасно було прийнято на роботу 64. Тобто чистий відтік склав лише 106 працівників», — зазначив у своєму дописі Володимир Поперешнюк, співвласник компанії.

Згідно з даними аналізу компанії Korn Ferry, найбільш відчутний відтік молодих працівників спостерігається у тих компаніях, де рівень заробітної плати становить близько 15 000 гривень на місяць. Саме тут звільнення набули найбільш масового характеру, тоді як у сферах, де працівники отримують від 35 000 до 55 000 гривень, ситуація виглядає значно стабільнішою — молодь у таких компаніях здебільшого залишається на місцях.

Це свідчить про пряму залежність міграційних рішень від фінансових можливостей: якщо заробіток дозволяє забезпечувати гідний рівень життя навіть у воєнних умовах, працівники обирають залишатися, тоді як на нижчих рівнях оплати праці спокуса виїхати стає значно сильнішою.

Водночас фахівці зазначають, що найчастіше рішення про виїзд ухвалюють ті юнаки, які ще не мають сімейних зобов’язань, тобто не пов’язані відповідальністю за утримання дітей чи партнерів. Для цієї категорії ризик втратити стабільність менший, а свобода дій більша. Частина роботодавців підкреслює також вплив батьків: нерідко саме родини наполягають на виїзді юнаків, розглядаючи його як спосіб уберегти дітей від мобілізації та від небезпеки війни.

«Є такі випадки, коли молоді чоловіки виїжджають, кидають роботу, кидають навчання, а виїжджають у нікуди, аби лише сховатися від потенційної мобілізації, від війни, Це буде негативний ефект для ринку праці, тому що молодь важко замінити старшими віковими категоріями.

Якщо вони працюють у 18–22 роки, то, ймовірно, могли не мати ніякої вищої освіти, виконували більше некваліфіковані роботи, але ці роботи фізично вимогливі, тому не завжди є особи, які можуть цю молодь замінити», — ділиться своїми спостереженнями фахівчиня з ринку праці та доцентка Київської школи економіки Ольга Купець.

За даними Центру економічної стратегії, в Україні нині налічується близько 700 000 чоловіків у віці від 18 до 22 років. Це становить приблизно 8% усієї робочої сили країни. Варто підкреслити, що близько половини цієї категорії все ще перебувають у процесі навчання у вищих чи професійних навчальних закладах. Таким чином, кожне звільнення або виїзд з цієї вікової групи стає відчутним для ринку, адже йдеться не лише про фізичні втрати кадрів сьогодні, а й про ослаблення потенціалу майбутнього трудового ресурсу країни.

Освітні виклики та ризики

Вищі навчальні заклади також реагують на нову ситуацію. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка попередили, що першокурсників, які протягом десяти робочих днів не з’являться на заняттях, відраховуватимуть.

Багато студентів намагаються оформити академічні відпустки, але університети не завжди йдуть їм назустріч, і в таких випадках навчання просто кидають. Це означає, що вже наприкінці першого семестру статистика відрахувань може суттєво зрости, що поставить нові питання перед системою вищої освіти.

Демографічний вимір

За оцінками Центру економічної стратегії, в Україні нині приблизно 700 тисяч чоловіків у віці 18–22 років, що становить близько 8% усієї робочої сили. Це покоління й без того невелике, адже воно народжувалося ще до початку підйому народжуваності у другій половині 2000-х. Якщо значна частина цих людей виїде, то країна ризикує зіткнутися з демографічним провалом, який через двадцять років проявиться у вигляді дефіциту молодих сімей і низького рівня народжуваності.

Експертка з ринку праці та демографії Ольга Духніч наголошує, що навіть у межах цього невеликого покоління виїзд юнаків означає, що через два десятиліття кількість молодих людей стане критично низькою, а баланс між чоловіками та жінками в шлюбному віці буде порушений.

«Якщо говорити про соціальний статус, то я думаю, що будуть виїжджати менш захищені, тому що їхні батьки не певні, що вони можуть їх захистити від мобілізації, причому від мобілізації одразу в якісь штурмові батальйони чи в піхоту. Якщо будуть виїжджати, наприклад, з депресивних міст, з маленьких сіл, то це діти, яких батьки, найімовірніше, не зможуть утримувати в Польщі.

Це ті діти, які, ймовірно, підуть працювати для того, щоб утримувати себе. Якщо молода людина виходить на низькокваліфіковану роботу, то не навчається — і ми втрачаємо як людський капітал.

Молоді чоловіки зараз вирішують — чи їм рвати зі своїм оточенням, їхати в інші країни працювати або навчатися, чи мати зобов’язання потрапити в армію. Ніхто не розуміє, коли закінчиться війна. В нас є проблеми з державною комунікацією. Наприклад, мобілізація дуже погано прокомунікована. Держава має пропонувати молоді аргументи, чому варто залишатися. А так, молоді не вистачає розуміння стратегії держави», – наголосила Духніч.

Як зазначають експерти, частина хлопців намагається уникнути мобілізації, інші прагнуть заробляти за європейськими ставками, ще хтось піддається впливу батьків, які підштовхують їх виїхати. У Польщі мінімальна заробітна плата нині становить майже 50 тисяч гривень у перерахунку, причому молодь до 25 років не сплачує податок на доходи фізичних осіб, що додає ще 20% до чистої зарплати.

У Німеччині мінімальна зарплата перевищує 110 тисяч гривень. У такій ситуації важко очікувати, що українські хлопці погодяться залишатися працювати вдома за 8 тисяч гривень мінімальної зарплати, навіть якщо з урахуванням дефіциту робочої сили їм пропонують 30–40 тисяч у ресторанному бізнесі.

Перспективи та наслідки

Економісти прогнозують, що нинішній відтік матиме найбільш відчутний ефект у короткостроковій перспективі — протягом найближчих пів року, коли бізнес змушений буде екстрено заміщати вакансії, а університети — шукати способи утримати студентів. Пізніше ситуація стабілізується, але загальні тенденції залишаться негативними: молоді працівники стають найбільш мобільною та вразливою категорією, і будь-які зміни в безпековій або соціальній політиці знову провокуватимуть хвилі виїзду.

Відкриття кордонів для чоловіків 18–22 років стало своєрідним тестом на міцність для українського суспільства. З одного боку, це рішення дало молоді можливість реалізовувати себе за межами країни, з іншого — оголило внутрішні проблеми: дефіцит гідної роботи, низькі зарплати, відсутність чіткої державної стратегії щодо молодіжної політики. Якщо держава не зможе запропонувати переконливих аргументів на користь залишення в Україні, тенденція відтоку лише посилюватиметься, перетворюючи економічні й демографічні виклики на довгострокову кризу.