Контролю менше, ризиків більше: аналітики виступили проти нового закону про перевірку декларацій доброчесності суддів

Питання доброчесності суддів залишається одним з ключових напрямів судової реформи, від якого залежить оцінка України з боку міжнародних партнерів та виконання взятих на себе євроінтеграційних зобов’язань. Ухвалений Верховною Радою закон про перевірку декларацій доброчесності суддів викликав критику з боку представників громадського сектору, які займаються питаннями судової реформи. Після голосування за документ у Фундації DEJURE звернулися до президента Володимира Зеленського із закликом не підписувати закон та повернути його до парламенту для доопрацювання

Чому новий закон став предметом критики

Аналітики DEJURE закликали Володимира Зеленського застосувати вето до закону №13165-2, який Верховна Рада ухвалила 9 червня. На їхню думку, документ містить норми, які звужують можливості для перевірки суддів та створюють додаткові механізми уникнення відповідальності.

У DEJURE нагадали, що після викриття колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва у справі про хабар на 2,7 мільйона доларів міжнародні партнери України очікували розширення інструментів контролю за доброчесністю суддів. Серед очікуваних кроків називалися детальніша перевірка декларацій, уточнення критеріїв оцінювання та посилення відповідальності за порушення. На переконання авторів, ухвалений закон не відповідає цим очікуванням.

Перевірки обмежили одним роком

Одне з головних зауважень стосується періоду, який охоплюватиме перевірка декларацій доброчесності. У DEJURE звертають увагу, що за низкою важливих пунктів перевірка фактично звужується до останнього року. На думку експертів, такий підхід суперечить логіці вимог Європейської комісії, яка наполягала на розширенні можливостей контролю.

Аналітики наводять приклад ситуації, коли суддя вперше подає декларацію доброчесності у 2026 році. За новими правилами певні обставини, які могли викликати питання у попередні роки, залишаться поза межами перевірки. Як приклад вони згадують можливу поїздку до Росії у 2024 році, яка за такого підходу вже не потраплятиме до поля аналізу.

Які питання зникли з декларацій

Окрему критику викликало скорочення переліку відомостей, що підлягають оцінці під час перевірки декларацій доброчесності.

За оцінкою DEJURE, із документів вилучили значну частину змістовних критеріїв, які дозволяли отримати повнішу картину щодо поведінки та діяльності судді.

Зокрема, більше не перевірятимуться питання відповідності способу життя офіційним доходам, повноти та достовірності майнових декларацій, наявності люстраційних обмежень, можливих конфліктів інтересів, участі в ухваленні рішень щодо учасників Революції гідності, а також випадків втручання у здійснення правосуддя.

На думку експертів, скорочення такого переліку суттєво звужує можливості для оцінки доброчесності представників судової влади.

Шестимісячний строк перевірки став окремим предметом критики

Ще одна норма, яка викликала заперечення аналітиків, стосується наслідків завершення перевірки декларації. У законі передбачено, що порушення вважатиметься непідтвердженим, якщо перевірку не завершать протягом шести місяців. У DEJURE переконані, що така конструкція створює ризики для ефективності контролю.

Експерти називають цей механізм своєрідною «автоматичною індульгенцією», оскільки за затягування перевірки або виникнення процедурних труднощів негативні наслідки для судді можуть просто не настати.

Проблема доведення умислу

Окрему увагу автори приділили питанню відповідальності за недостовірні відомості у деклараціях. У законі зберігається підхід, за яким відповідальність можлива лише у випадку умисного внесення неправдивої інформації. На переконання аналітиків, така вимога суттєво ускладнює притягнення до відповідальності.

У DEJURE наголошують, що доведення умислу в подібних справах традиційно належить до найскладніших процесуальних завдань. За таких умов недостовірні відомості можуть пояснюватися помилкою, неуважністю або необережністю, що значно ускладнює застосування санкцій.

У Фундації DEJURE вважають, що ухвалений закон створює ризик ситуації, за якої зовнішньо декларується виконання вимог щодо судової реформи, проте фактичні механізми контролю стають слабшими. На думку аналітиків, документ має бути повернутий до парламенту разом із пропозиціями президента для повторного доопрацювання.

Експерти заявили, що закон повинен отримати президентське вето, оскільки його нинішня редакція може викликати додаткові питання щодо боротьби з корупційними ризиками в судовій системі та виконання Україною міжнародних зобов’язань.

Законопроєкт №13165-2 Верховна Рада підтримала 9 червня. За його ухвалення проголосували 242 народні депутати. Під час підготовки документа парламентарі подали кілька сотень поправок. Значну частину з них профільний комітет не підтримав ще на етапі розгляду, а ті зміни, які були винесені на голосування до сесійної зали, також не отримали необхідної кількості голосів.

Після ухвалення документа остаточне рішення щодо його подальшої долі має ухвалити президент України, який може підписати закон або повернути його до Верховної Ради зі своїми пропозиціями.