Російськомовна торговельна марка на вивісці: мовний омбудсмен пояснила, що дозволяє закон

Мовне питання в українському суспільстві постійно виходить в публічний простір, оскільки дискусії виникають довкола мови спілкування і обслуговування, вивісок, назв брендів та межі між юридичною нормою і суспільним запитом. Особливо гостро такі суперечки проявляються там, де бізнес використовує звичні для споживача назви, але водночас стикається з вимогою дотримуватися правил державної мови у всьому, що бачить і читає покупець.

Окрему напругу в таких розмовах створює ситуація з торговельними марками, адже назва бренду має правовий статус і захист, тоді як публічний простір в Україні дедалі чутливіше реагує на російськомовні слова, які збереглися на фасадах, вивісках і рекламних носіях.

Назва бренду на вивісці

У своєму роз’ясненні уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська наголосила, що закон дозволяє відтворювати торговельну марку в тому вигляді, у якому вона зареєстрована. Вона послалася на статтю 42 закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” і навела таке пояснення:

“Відповідно до статті 42 закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона. Тобто якою б мовою не була зареєстрована назва торговельної марки, вона може відтворюватися на вивісці без змін”.

Із цієї позиції випливає, що зареєстрована російськомовна назва бренду може залишатися на вивісці без зміни написання, оскільки правовий статус торговельної марки захищає її у тому вигляді, в якому вона внесена до реєстру.

При цьому Івановська уточнила, що право залишити зареєстровану назву без змін не скасовує мовних вимог до решти інформації, яку бачить споживач:

“Проте, без сумніву, викликає подив, що сотні торговельних марок, зареєстрованих в Україні, і досі містять у своїх назвах слова російськомовного характеру, які не відповідають нормам українського правопису. Не говорячи вже про ті, які містять обсценну лексику в самій назві. Такого не зустрінеш в жодній цивілізованій країні”.

Мовна омбудсменка також наголосила на практичній вимозі для бізнесу: використання торговельної марки у зареєстрованому вигляді не звільняє від обов’язку подавати іншу інформацію державною мовою. Опис діяльності, загальні написи та відомості для споживачів на вивісці мають бути українською.

Після посилання на норму закону Олена Івановська пояснила ширший контекст, який стосується мовного середовища в українських містах і відповідальності бізнесу за те, що потрапляє в публічний простір. Вона звернула увагу на те, що в реєстрі досі зберігається багато назв з російськомовними словами та навіть з обсценною лексикою, а така практика, на її думку, виглядає неприйнятною.

Коментуючи можливу зміну торговельних марок, Івановська зауважила, що перереєстрація потребує ресурсів, проте цим тема не вичерпується:

“Розуміючи, що перереєстрація торговельної марки потребує певних ресурсів, варто наголосити, що це питання не лише витрат, а передовсім свідомості, репутації та відповідальності бізнесу”.

Чи є дискримінацією заборона російської мови в робочому спілкуванні держустанов

Продовжуючи свої роз’яснення, Олена Івановська наголосила, що пряма заборона застосовувати російську мову для робочої комунікації в державних і комунальних установах не має ознак дискримінації, оскільки випливає з чинного законодавства про державну мову. У цьому випадку, як пояснює мовна омбудсменка, визначальною є не побутова звичка чи особистий вибір посадовця, а службовий статус установи та правила, за якими вона працює.

Посилаючись на статтю 9 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, вона зазначає, що посадові та службові особи органів державної влади й органів місцевого самоврядування зобов’язані володіти державною мовою і користуватися нею під час виконання службових обов’язків. Додатково вона звертає увагу на статтю 13 цього ж закону, де встановлено, що мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності є державна мова.

Також Івановська згадує і статтю 12, яка закріплює обов’язковість застосування української мови в публічній діяльності органів влади, зокрема під час взаємодії з громадянами, надання інформації та проведення офіційних заходів. У такому тлумаченні робоча комунікація державних і комунальних установ підпорядковується чітко визначеній правовій нормі, обов’язковій для виконання.

Якою мовою має бути контент магазину в Instagram

Щодо відео на сторінці магазину в Instagram, яке не містить прямої реклами, мовна омбудсменка пояснила, що вирішальним тут є не рекламний характер окремого ролика, а загальний статус сторінки як інтернет-представництва суб’єкта господарювання. Через це вимоги закону поширюються і на звук у відео, і на написи в кадрі, і на текст допису під публікацією.

У своєму поясненні вона посилається на частини 1‒2 статті 30 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, де встановлено, що мовою обслуговування споживачів є державна мова. За цією нормою суб’єкти господарювання зобов’язані надавати інформацію про товари і послуги українською, зокрема через інтернет-магазини та сторінки в соціальних мережах.

Далі Івановська звертається до частин 6‒7 статті 27, відповідно до яких інтернет-представництва, серед них сторінки в Instagram, Facebook, YouTube та на інших платформах, мають бути виконані державною мовою. Інші мовні версії допускаються, проте українська версія повинна бути повною за змістом, не меншою за обсягом і доступною за замовчуванням для користувачів в Україні.

Із її пояснення випливає, що контент сторінки магазину, навіть за відсутності прямої реклами в окремому відео, має подаватися українською або супроводжуватися повноцінною українською версією. Така вимога, за логікою мовного омбудсмена, стосується всіх елементів публікації, які працюють як комунікація бізнесу зі споживачем.

Чому силові структури продовжують користуватися російською

Щодо того, чому представники держави, зокрема поліція, прокуратура та інші силові органи, під час виконання службових обов’язків користуються російською мовою, Івановська наголосила, що законодавство України чітко встановлює для них обов’язок застосовувати державну мову.

Вона посилається на статтю 29 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, яка передбачає використання державної мови в діяльності правоохоронних органів, а також зобов’язує службових осіб користуватися нею під час виконання своїх повноважень. Разом із цим вона згадує статтю 9, яка покладає на посадових і службових осіб органів державної влади обов’язок володіти державною мовою і застосовувати її у службовій діяльності, а також статтю 12, яка стосується спілкування з громадянами.

У такому викладі використання недержавної мови під час виконання службових обов’язків вона розцінює як порушення вимог законодавства. Якщо громадяни фіксують подібні випадки, мовна омбудсменка радить звертатися до Уповноваженого із захисту державної мови.