Процес розлучення сам по собі є важким етапом у житті будь-якої пари, але ще більше він ускладнюється питаннями, які стосуються поділу спільно нажитого майна. Це не просто юридичний процес, а емоційний виклик, де кожна дрібниця може мати вирішальне значення. Розібравшись у правових нюансах, можна уникнути непотрібних втрат, зберегти спокій та, що найважливіше, забезпечити справедливий розподіл майна.
Які права має кожен із подружжя на спільне майно? Як правильно його розподілити, враховуючи інтереси обох сторін? Фахівці адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” роз’яснюють юридичні аспекти поділу майна, включаючи тонкощі законодавства, можливі підводні камені та стратегії, які допоможуть вам захистити свої права.
Ще ніколи раніше не було такої кількості справ про розірвання шлюбу, як останні два роки. Стресова ситуація в країни змусила пари гостріше сприймати проблеми. Втім, деякі подружжя, котрі мали бажання й раніше розлучитись, але якось відтягували цей момент з різних підстав, нарешті вирішили розставити усі крапки над “і”. Для багатьох родин іспитом, який вони не пройшли, стало випробування відстанню – велика кількість розлучень припадає саме на пари у який дружина виїхала за кордон або в інший кінець країни. При цьому ініціаторами розлучення в таких парах є як жінки, що поїхали, так і чоловіки, які залишилися.
Розподіл майна подружжя
У разі, якщо з процедурою самого розривання шлюбу усе більш-менш відомо та досить не складно, то багато питань виникає саме у зв’язку з розподілом майна подружжя, набутим під час шлюбу. Розглянемо самі цікаві та нетипові питання, досить актуальні, але від того не менш не зрозумілі.
Відповідно до ч. 1ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Але з цього закону є виключення. Вони загально відомі: майно, отримане у подарунок, у спадок є особистим майном. Найбільше з практичного погляду цікавим є приватизоване майно. За загальним правилом майно, яке було отримано одним з подружжя під час приватизації, тобто належить на підставі Свідоцтва про право власності або Державного акта про право на земельну ділянку є особистою власністю чоловіка чи дружини. Законодавець виходить з того, що приватизація – це подарунок громадянинові від держави. Як ми зазначали раніше, подарунки належать до особистої власності.
З цього правила існує лише одне виключення! Житло або земельна ділянка набуті внаслідок приватизації в період із 08.02.2011 р. по 12.06.2012 р. вважаються спільним майном подружжя. Отже, якщо на документі стоїть дата з зазначеного проміжку часу – приватизоване майно подружжю можна та потрібно ділити.
Ще один момент викликає безліч питань. Існують непоодинокі випадки, коли під час шлюбу пара купує будинок та оформлює документи тільки на чоловіка або тільки на дружину. Надалі та особа, на яку оформлений придбаний житловий будинок, приватизує земельну ділянку під ним, звісно на своє ім’я, оскільки вона є власником будинку. Отже, ми розуміємо, що будинок придбаний за договором купівлі-продажу підлягає розподілу, як майно набуте під час шлюбу. Своєю чергою земельна ділянка приватизована – ото же є особистою власністю такої особи.
У законодавстві ця проблема вирішена наступним чином – встановлено, що доля будинку та земельної ділянки є невід’ємними друг від друга. Земельний Кодекс України зазначає:
“У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об’єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об’єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об’єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті”.
Тобто, другому подружжю з ½ частиною житлового будинку відійде й 1\2 частина земельної ділянки під ним, не зважаючи на те, що за загальним правилом приватизована земельна ділянка поділу не підлягає. Вона відійде на підставі ст. 120 Земельного Кодексу України.
Наступне питання, яке завжди виникає після розлучення – це строк в який можливо здійснити поділ спільного майна подружжя. Необхідно зазначити, що майно можливо розділити:
- Під час перебування у шлюбі.
- Одночасно з процедурою розірвання шлюбу.
- Після розірвання шлюбу.
При цьому у всіх трьох зазначених випадках поділ може здійснюватись як в добровільному договірному порядку через нотаріуса, так й в судовому порядку через позовну заяву.
Ще одне – діти подружжя ніякого відношення до майна подружжя не мають, навіть, якщо їх буде й десятеро, навіть якщо вони всі зареєстровані усе життя в придбаній подружжям нерухомості. Вік дітей також значення не має. При розподілі майна поділ йде тільки між чоловіком та дружиною. Діти щодо майна мами та тата мають відношення тільки як спадкоємці після їх смерті.
В який строк після розірвання шлюбу потрібно здійснити поділ майна
Найбільше питання, яке зазвичай цікавить пари, що розлучаються – в який строк після розірвання шлюбу потрібно здійснити поділ майна? Це питання виникає у зв’язку з тим, що загальний строк позовної давності – три роки. Непоодинокі випадки, коли дружина, яка наважилась на розлучення, вже доведена у шлюбі до відчаю та не має коштів на судові тяганини, але має на руках неповнолітніх дітей. Так, трирічний строк дійсно існує, але свій відлік він починає не від дати розірвання шлюбу! Трирічний відлік на подання позовної заяви до суду про розподіл майна починається відтоді, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися, що її права порушені. На практиці це працює наступним чином.
Подружжям був спільно під час шлюбу придбаний автомобіль. На початку війни дружина з дитиною виїхала до Польщі. Через пів року чоловік подав на розлучення. Рішення про розлучення набрало чинності 30 жовтня 2022 року. В серпні 2024 року кума подзвонила дружині (вже колишній) до Польщі, та повідомила, що підслухала розмову свого чоловіка з її колишнім чоловіком та дізналася, що місяць тому – у липня 2024 року колишній чоловік автомобіль продав. Звісно колишня дружина про це не знала, та звісно, що ніяку половину грошей за проданий транспортний засіб ніхто їй не перерахував. Таким чином, трирічний термін на подання заяви до суду для колишньої дружини почався не 30 жовтня 2022 року, а з липня 2024 року.
Втім адвокати завжди рекомендують не затягувати з поділом майна, а вирішувати усе й одразу. Наявне зараз майно поділити простіше та швидше, ніж намагатись його повернути у разі незаконного відчуження або легше ніж стягнути ту ж компенсацію за нього. В прикладі про автомобіль – чим він більш новий, тим коштує більше. Вартість автомобіля десятирічної давності та вартість автомобіля п’ятнадцятирічної давнини зовсім різні. В цьому випадку час грає не на користь іншого подружжя.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Необхідно зазначити, що у 99% випадках суди не відходять від рівності часток подружжя. Навпіл й усе. Річ у тому, що довести те ж саме – “не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї”. майже не можливо. Бо доказами повинні бути не свідчення сусідки Валентини та сусіда Михайловича. Те, що людина не може заробити суттєві кошти не завжди свідчить про її лінощі або байдужість. Та й впродовж подружнього життя ніхто не переймається збором якихось паперів, актів, довідок й це природно, бо одружуєшся для того, щоб жити разом, а не розлучатися, а там вже як піде….
Якщо спільне майно подружжя було відчужене одним з подружжям без відома іншого
Наступне питання – що робити у разі, якщо спільне майно подружжя таки було відчужене одним з подружжям без відома іншого? Зазвичай таке питання постає відносно транспортних засобів. Майже не можливо це зробити з нерухомим майном, втім ні в чому не можливо бути впевненим заздалегідь.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, якщо мова не йде про подарований мамі спільний автомобіль подружжя, то питання вирішується тільки в судовому порядку. На особу, яка здійснила відчуження подається позовна заява про стягнення грошової компенсації за частину у праві спільної сумісної власності на майно подружжя.
Розглянемо як це працює на прикладі тієї ж автівки, яку чоловік продав без відома колишньої дружини. Автівку придбала зовсім стороння невідома особа – добросовісний набувач. Перше що потрібно отримати – довідку з сервісного центру МВС про те, кому автівка належала раніше та кому належить зараз. Зазвичай зазначену довідку видають на адвокатський запит. Саме вона є доказом того, що раніше транспортний засіб був, а тепер його нема… Крім того, в довідці сервісний центр МВС надає інформацію, яка потрібна для наступного кроку. Щоб стягнути частину вартості автомобіля, потрібно розуміти вартість того самого автомобілю. Таким чином, з довідкою від сервісного центру МВС потрібно звернутись до кваліфікованого оцінювача майна. На підставі зазначених даних про автомобіль, оцінювач виведе середню вартість, яку зазначить у звіті про оцінку. Позитивний момент цієї ситуації полягає в тому, як що автомобіль був три рази в аварії, п’ять разів перефарбований (що суттєво знижує його вартість), то оцінювач про це не дізнається та дізнатися не може, бо на огляд автівку йому ніхто не надав. Тож вартість буде трохи вища за реальну. Сума надана оцінювачем ділиться навпіл – це саме ті кошти, які можливо стягнути з другого подружжя.
Судовий збір буде складати 1% від сум позову (половини вартості автівки), але на 2024 рік не менше 1211,20 грн.
Щодо вартості автівки існує ще один нюанс. В судове засідання відповідач може принести договір про продаж транспортного засобу в якому буде сума, яка суттєво відрізняється від тієї, що вказав оцінювач. Відповідач може розповідати, що більше коштів за цю «корову» ніхто не давав, що йому вкрай були потрібні гроші, що війна, дощ і взагалі в договорі прописана сума – половина від неї. На щастя, це так не працює. Навіть якщо дійсно автомобіль був проданий за дві гривні на зло колишній жінці, або за якусь дійсно невеличку суму, судом усе одно буде братися сума зазначена в звіті оцінювача.
Позовну заяву потрібно подавати до суду за місцем реєстрації відповідача. Надалі за тим же принципом йде звернення до державної виконавчої служби – також за місцем реєстрації боржника. Складніші справи з отриманням коштів за рішенням суду. Як завжди казали адвокати – не проблема отримати рішення, проблема отримати по ньому живі кошти. Отже, якщо у боржника є майно – інший автомобіль, земельна ділянка чи годинник від Картьє – зазначене майно може бути арештоване та надалі продане в рахунок погашення боргу. Якщо сума боргу не досить велика, чи у боржника немає майна, яке можна продати – арешт банківських карт та відрахування з заробітної плати.
Життя непередбачуване. Звісно, краще за все одружитися, прожити усе життя разом та померти в один день. Але зазвичай буває зовсім по-іншому. У всякому випадку головна рекомендація – не боятися звертатися до адвоката за консультацією. Іноді один з подружжя втрачає саме через необізнаність закону чи безпідставне залякування з боку іншого подружжя та його родичів.
