За лаштунками Стамбула: що продемонстрували переговори, окрім обмеженого розв’язання гуманітарних питань
Переговори між Україною та Росією, що відбулися 2 червня у Стамбулі, завершилися без значного прориву у досягненні всеосяжного миру, проте принесли певні гуманітарні домовленості, зокрема щодо обміну військовополоненими. Як зазначає агенція Reuters, Росія заявила, що погодиться припинити війну лише в тому випадку, якщо Київ відмовиться від значних територій і погодиться на обмеження розміру своєї армії, згідно з меморандумом, про який повідомили російські ЗМІ.
Умови, офіційно представлені на переговорах у Стамбулі, підкреслили відмову Москви йти на компроміс щодо своїх давніх військових цілей, незважаючи на заклики президента США Дональда Трампа припинити «кровопролиття» в Україні. Своєю чергою українська делегація вкотре відхилила російські умови як такі, що рівнозначні капітуляції.
Як повідомляє The Guardian, у меморандумі Росії було представлено два варіанти, обидва з яких видалися нереальними для України. Варіант перший: Україна має розпочати повне виведення військ з Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Варіант другий: Україна має припинити передислокацію військ та погодитися на припинення іноземного постачання військової допомоги, супутникового зв’язку та розвідки. Київ також повинен буде скасувати воєнний стан та провести президентські та парламентські вибори протягом 100 днів.
Делегації сторін провели за столом перемовин близько години, домовившись лише про обмін військовополоненими – тяжкопораненими полоненими та особами віком до 25 років, – і повернути тіла 12 000 загиблих солдатів.
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, виступаючи посередником, позитивно оцінив зустріч, висловивши надію на організацію саміту між Путіним, Зеленським та Трампом у Туреччині. Проте, Москва продовжує наполягати на довгостроковому врегулюванні, а не просто припиненні вогню, тоді як Київ стверджує, що Путін не зацікавлений у справжньому мирі. Трамп, зі свого боку, застеріг, що США можуть відмовитися від посередницьких зусиль, якщо не буде помітного прогресу.
Міністр оборони України Рустем Умєров, очолюючи українську делегацію, повідомив, що Київ, який має власну мирну дорожню карту, вивчатиме російський документ. Україна запропонувала продовжити переговори до кінця червня, але вважає, що вирішити ключові розбіжності можливо лише на зустрічі між Зеленським та Путіним. Окремо президент Зеленський зазначив, що Україна надала список з 400 дітей, викрадених до Росії, але російська сторона погодилася працювати лише над поверненням 10 з них. Росія продовжує стверджувати, що дітей вивезли з метою захисту.
Реакція світових лідерів на ці події була неоднозначною й відобразила складність конфлікту та різницю в підходах до його врегулювання.
Як реагують європейські лідери
Європейські лідери, хоча й вітають будь-які переговорні зусилля, загалом демонструють стриманий оптимізм щодо їхніх результатів. Їхня позиція ґрунтується на розумінні, що Росія продовжує висувати неприйнятні умови, які рівнозначні капітуляції України.
Що стосується реакцій у Європейському Союзі, офіційні представники ЄС, хоча прямо не коментували деталі переговорів у Стамбулі, постійно наголошували й наголошують на необхідності повного виведення російських військ з території України та поваги до її суверенітету та територіальної цілісності. Будь-які «мирні ініціативи», що не відповідають цим принципам, розглядаються як спроби узаконити агресію. Європейські країни продовжують надавати Україні значну фінансову та військову допомогу, що свідчить про їхню відданість підтримці Києва до досягнення справедливого миру.
Туреччина, яка виступає посередником, що надає майданчик для діалогу, але не втручається в процес, випромінює оптимізм. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, який приймав переговори, охарактеризував їх як “чудові”, пише агенція Al Jazeera. Він висловив сподівання на організацію зустрічі між президентами Путіним, Зеленським, а також Дональдом Трампом у Стамбулі або Анкарі. Це підкреслює бажання Туреччини відігравати ключову роль у врегулюванні конфлікту та підвищити свій міжнародний авторитет, проте такий оптимізм є значною мірою дипломатичним жестом, що не відображає реального прогресу на цьому політичному треку.
США вітають “рідкісний момент чесності” Росії
Реакція США на переговори в Стамбулі була обережною. Адміністрація Трампа доволі стримано відреагувала на висунуті умови домовленостей, виражені у меморандумах. Білий дім заявив, що Дональд Трамп “відкритий” для запрошення президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана провести тристоронні мирні переговори в Туреччині з лідерами Росії та України.
Разом з тим, американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем розкритикував заяву Дмитра Медведєва, заступника голови Ради безпеки Росії, щодо переговорів у Стамбулі. Грем публічно, через соцмережу X, привітав Медведєва за “рідкісний момент чесності” з боку російської пропаганди. Сенатор наголосив, що слова Медведєва чітко свідчать про незацікавленість Росії та Путіна у мирному врегулюванні конфлікту.
Медведєв раніше, 3 червня, у своєму Telegram-каналі прямо заявив, що метою переговорів у Стамбулі не є досягнення компромісного миру на умовах, висунутих іншими сторонами. Навпаки, за його словами, ці переговори служать для “швидкої перемоги” Росії та “повного знищення неонацистського уряду” в Україні. Він додав, що саме це і є справжній сенс російського меморандуму, представленого напередодні. Таким чином, Медведєв підтвердив, що Росія не шукає дипломатичного вирішення, а прагне досягти своїх агресивних цілей військовим шляхом.
Позиція Росії щодо подальших зустрічей переговорів: ультиматум замість діалогу
Заступник голови комітету Держдуми РФ з міжнародних справ Олексій Чепа чітко окреслив умови, за яких Москва гіпотетично готова сісти за стіл переговорів з Україною втретє, імовірно, ще до кінця червня. В інтерв’ю російському виданню “Парламентская газета” від 2 червня, Чепа висунув фактично два ультиматуми, які свідчать про небажання Кремля йти на реальні компроміси, а радше прагнення диктувати свої умови.
По-перше, Росія вимагає від Сил оборони України повного припинення атак по російському тилу, особливо по залізничних шляхах та аеродромах. Це є спробою пов’язати переговорний процес зі зменшенням тиску на російську військову інфраструктуру, яка відіграє ключову роль у забезпеченні агресії.
По-друге, Київ має погодитися на запропоноване Москвою кількаденне перемир’я на окремих ділянках фронту. Російська сторона цинічно обґрунтовує це потребою нібито зібрати тіла загиблих. Проте, як зазначив Чепа, від згоди на цю умову “значною мірою залежатиме не тільки час третього раунду, але і його зміст”. Він натякнув, що успішне дотримання такого “короткострокового перемир’я” могло б стати передумовою для обговорення більш тривалого припинення вогню на більшій кількості ділянок фронту, або навіть по всій лінії зіткнення.
Ця російська позиція є, по суті, “грою риторик”, як її назвав президент України Володимир Зеленський. Українська сторона вбачає у таких пропозиціях спробу Москви відтермінувати введення нових міжнародних санкцій та маніпулювати громадською думкою, створюючи ілюзію готовності до діалогу. Заяви Чепи лише підтверджують, що Росія не шукає справжнього миру, а прагне досягти своїх агресивних цілей, використовуючи переговори як інструмент тиску та легітимації окупації.
Коли гуманітарні домовленості зустрічаються з військовим диктатом
Переговори у Стамбулі, хоча й не призвели до політичного прориву, підкреслили низку ключових моментів.
Україна демонструє гнучкість у гуманітарних питаннях, але залишається непохитною щодо суверенітету та територіальної цілісності. Росія ж, як і раніше, висуває ультимативні вимоги, намагаючись легітимізувати свої незаконні дії.
Туреччина продовжує активно пропонувати свої послуги як посередник, прагнучи посилити свою геополітичну роль.
Хоча офіційний Вашингтон підтримує Україну, потенційні зміни у зовнішній політиці США можуть вплинути на динаміку переговорів. Заяви Трампа, хоча й іноді критичні до Путіна, також свідчать про його бажання особисто втрутитися в конфлікт, що може бути як позитивним, так і негативним чинником для України.
Відсутність зовнішніх спостерігачів на переговорах, проти чого виступає Росія, ускладнює оцінку їхнього реального змісту та може сприяти поширенню дезінформації. Україна має рацію, наполягаючи на залученні представників цивілізованих країн для забезпечення прозорості.
Загалом, переговори в Стамбулі, незважаючи на деякі гуманітарні досягнення, підтвердили складність та тривалий характер конфлікту, а також необхідність подальшої скоординованої міжнародної підтримки України.
