Українські біженці, які опинилися в Європі, поступово адаптуються до нових умов життя за кордоном. Окрім вирішення нагальних питань, таких як працевлаштування і освіта для дітей, багато з них починають замислюватися про довгострокові перспективи. В цьому контексті важливим аспектом стає питання придбання власного житла. Однак європейський ринок нерухомості, зі своїми високими цінами та складними умовами іпотечного кредитування, ставить перед біженцями серйозні фінансові виклики.
Згідно з останнім дослідженням Property Index 2024, яке було проведено консалтинговою компанією Deloitte, ситуація з доступністю житла в Європі залишається складною і значно відрізняється від країни до країни. На чолі рейтингу найменш доступного житла опинилася Чехія. Тут, для того щоб купити стандартну квартиру площею 70 квадратних метрів, потрібно відкладати всю свою зарплату протягом 13,3 років. Такі показники свідчать про серйозні труднощі для тих, хто прагне мати власне житло, особливо для іноземців.
Ситуація у Празі, столиці Чехії, не краща. Місто стабільно залишається серед найдорожчих в Європі. На придбання квартири в Празі необхідно заощаджувати приблизно 13,5 річних доходів. Лише Амстердам у Нідерландах випереджає Прагу за цим показником, де середній час для накопичення на квартиру становить 15,1 років. Для порівняння, у багатьох інших містах Європи ситуація виглядає менш напруженою, хоча і далеко не простою.
У Словаччині для придбання житла знадобиться 12,7 років, а в таких країнах як Ірландія, Угорщина та Ізраїль цей показник становить 10,2 року. Франція та Сербія показують трохи кращі результати — 9,8 років. Водночас Польща (7,9 років) та Нідерланди з Великобританією (7,2 року) демонструють дещо більш сприятливі умови для покупки житла.
Скандинавські країни традиційно відрізняються більш високою доступністю житла. У Норвегії, для купівлі квартири потрібно лише 4,8 року, а в Данії — 4,7 року. Проте ці дані мають свої особливості: вони базуються на припущенні, що людина може відкладати всю свою зарплату, що на практиці є майже нереальним. Такі показники радше відображають відносну доступність житла, ніж реальні можливості населення.
Дослідження також виявило тривожну тенденцію до зростання цін на нове житло у багатьох країнах Європи. Лідером у темпах зростання стала Угорщина, де вартість нерухомості збільшилася на 10,6%. У Норвегії ціни зросли на 9,1%, а у Польщі — на 7,9%. Чехія та Боснія і Герцеговина також демонструють значне подорожчання житла — на 6,8% та 6,3% відповідно. Це означає, що перспективи купівлі власного житла стають все більш віддаленими для тих, хто тільки починає свій шлях до фінансової стабільності.
Якщо говорити про абсолютні показники, ціна за квадратний метр нерухомості в країнах, охоплених дослідженням, коливається від 1315 євро у Боснії і Герцеговині до 4920 євро в Австрії. Німеччина також потрапила до списку країн з найдорожчою нерухомістю, де середня вартість квадратного метра становить 4700 євро. У Чехії цей показник досягає 4112 євро, а у Польщі — 2219 євро за квадратний метр.
Не варто забувати й про інші витрати, пов’язані з придбанням нерухомості в Європі. Наприклад, податки на купівлю житла можуть значно варіюватися від країни до країни. У Німеччині, податок на купівлю нерухомості може складати до 6,5% від вартості житла, що додає додаткове фінансове навантаження на покупця. У Франції цей показник дещо нижчий, але все ж значний — близько 5,8%. Деякі країни, такі як Данія, пропонують певні пільги для молодих покупців або іноземців, що можуть полегшити процес придбання житла, але в загальному контексті ці витрати залишаються серйозним бар’єром.
Крім того, варто враховувати й умови іпотечного кредитування, які значно відрізняються в різних країнах. У Західній Європі ставки по іпотеках залишаються відносно низькими, в середньому 2-3%, що може зробити покупку житла більш доступною для середнього класу. Однак у країнах Східної Європи ці ставки можуть бути значно вищими, що робить іпотеку менш привабливою для тих, хто має обмежені фінансові ресурси.
Отже, хоча європейські країни надають багато можливостей для тих, хто шукає новий дім, фінансові виклики, пов’язані з купівлею житла, можуть стати серйозною перепоною для українських біженців та інших іноземців. Вибір країни для постійного проживання має базуватися не тільки на культурних та соціальних аспектах, але й на детальному аналізі ринку нерухомості, податкової політики та умов іпотечного кредитування.
