Після початку повномасштабної війни в Україні діти стали не лише свідками катастрофи, а й учасниками боротьби за людяність і життя. Попри страх, втрати, евакуації та щоденні тривоги, вони вчаться допомагати ближнім, підтримують українських військових, займаються волонтерством, рятують поранених і навіть самотужки протистоять окупації. Їхні вчинки не залишилися непоміченими: вперше в Україні було вручено спеціальну відзнаку президента — «Майбутнє України».
5 червня 2024 року Президент Володимир Зеленський вперше вручив цю нагороду дітям, які проявили себе в екстремальних ситуаціях — рятували людей, пережили окупацію й депортацію, допомагали пораненим, займалися волонтерством, підтримували родини військовополонених і самотужки свідчили про злочини проти людяності. Її отримали 24 дитини, кожна з яких стала прикладом сили духу, емпатії та громадянської зрілості. Про це Зеленський розповів у своєму Telegram-каналі, а деталі розкрили в Офісі Президента.
Серед нагороджених — 16-річний Тимофій Потеряйло з Дніпра. Він неодноразово приїжджав на місця після ракетних ударів, допомагав рятувальникам, виводив поранених, зокрема — витягнув майже непритомну жінку з-під уламків скла. Паралельно Тимофій збирав гроші для українських військових, граючи на бандурі. Нині продовжує їздити туди, де боляче — не як спостерігач, а як помічник.
Ще один приклад — 16-річний Дмитро Амальський із Миколаївщини. Під час пожежі в житловому будинку він виніс із полум’я свого дев’ятирічного брата, передав його матері, а потім сам намагався загасити вогонь. У цей момент не було рятувальників — лише дитяче рішення діяти, а не чекати.
Своєю постійністю вразив восьмирічний Захар Бабак із Луцька. Його батько — військовий — потрапив у полон. І вже майже два роки Захар щотижня бере участь в акціях на підтримку полонених і зниклих безвісти разом із мамою. Його історія — про пам’ять і боротьбу, яка не припиняється, навіть коли немає відповідей.
Інший вимір героїзму — це вміння діяти без страху за чужі життя. 14-річний Андрій Балабанов, 11-річний Назар Донець і 14-річний Артем Шемигон із Харківщини стали свідками, як чоловік провалився під кригу. Не чекаючи рятувальників, вони кинулися на допомогу й витягли його з води. А 17-річний Ілля Завальний на Житомирщині зміг урятувати друга за допомогою гілок, коли той також провалився під лід.
Історія 11-річної Маргарити Гаряги з Маріуполя — трагедія, у якій усе ж залишилося життя. Після російського бомбардування будинку загинули дев’ятеро її рідних. Вижити вдалося завдяки тому, що дівчинка з-під завалів закликала на допомогу, не втрачаючи свідомості та надії.
Не менш вражає вчинок 16-річної Адріани Гой із Хмельниччини: вона самотужки реанімувала дворічного хлопчика, який потрапив у ДТП. Дитину вдалося врятувати до прибуття медиків. Її дії — результат навчань і глибокого співчуття.
Інша грань цієї історії — це свідоме неприйняття колабораціонізму. 15-річний боксер Марк Комаров з Енергодара перебував в окупації, але категорично відмовився виступати за Росію на змаганнях, навіть попри тиск і ризики.
Є діти, які стали символом мирного опору. Восьмирічна Діана Костиря з окупованої Херсонщини щодня співала гімн України, вивішувала на будинку прапори й малюнки з українською символікою, а потім ховала їх, щойно чула, що наближаються військові РФ.
14-річний Костянтин Орєхов із Київщини у 2022 році витягнув із пошкодженого будинку сестру та дідуся після ракетного удару. А 16-річна Ольга Лактіонова врятувала дівчинку з крижаної води річки Інгулець.
Ще одна надзвичайна історія — 13-річного Кіріла Ілляшенка із Сум. Під час російського обстрілу він отримав уламкові поранення в голову, але попри це зміг розбити вікно палаючого автобуса й допомогти пасажирам вибратися.
Не залишилися осторонь і діти, які пережили депортацію. 15-річна Кіра Обединська та 14-річний Олександр Радчук із Маріуполя втратили рідних, але продовжують говорити про злочини Росії на міжнародних майданчиках. А 17-річна Ілона Тарасова з Харківщини, ризикуючи життям, передавала українським військовим інформацію про пересування ворога в перші дні окупації.
Насамкінець — приклад 16-річного Кирила Шавкуна. Після підриву Каховської ГЕС він вивозив людей із затоплених територій на човні, і водночас переконував інших не зраджувати Україні, навіть під загрозою покарань.
Ці діти є не просто «майбутнім України», вони вже її сьогодення. Президент Володимир Зеленський під час вручення нагород сказав:
«Ви – наше майбутнє. Я дуже пишаюся, що в нас такі діти, діти з такими цінностями, з таким відчуттям правильного… Дякую вам за вашу небайдужість».
Відзнака «Майбутнє України», яку глава держави затвердив указом 29 травня, відтепер стане щорічною. Ці діти виявили найголовніше: у найтемніші моменти можна залишатися людьми. Навіть якщо тобі лише вісім і якщо довелося побачити війну раніше, ніж підручник з історії.
