Повномасштабна війна, яку Російська Федерація розв’язала проти України 24 лютого 2022 року, стала одним з найгостріших гуманітарних конфліктів сучасності. Її жертвами стають не лише військові, а й цивільні — найбільш незахищені, беззбройні та нездатні вплинути на хід подій. Серед них — діти. В умовах тотального обстрілу цивільної інфраструктури, ударів по школах, лікарнях і житлових кварталах, діти в Україні опинилися в епіцентрі гуманітарної катастрофи. Вони не просто втрачають домівки, навчання і майбутнє, а гинуть. І саме тому питання захисту цивільного населення, зокрема дітей, знову стало предметом обговорення на найвищому міжнародному рівні — у Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй. На тлі чергового ракетного удару по Кривому Рогу, що забрав життя дев’ятьох дітей, українська делегація ініціювала термінове засідання Радбезу та скликання Постійної ради ОБСЄ. У центрі порядку денного — знову трагедії, яких можна було б уникнути, якби міжнародне право мало силу, здатну стримати ракети.
ООН оприлюднило дані: майже 600 загиблих дітей
8 квітня на засіданні Радбезу ООН представники Гуманітарної місії організації підтвердили шокуючі дані: з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну загинуло майже 600 дітей. Ці дані базуються на підтверджених випадках, задокументованих у підконтрольних українській владі районах.
Як заявили в ООН, у перші три місяці року було пошкоджено або зруйновано тисячі будинків, 36 медичних закладів та 140 освітніх закладів. Атаки на електропостачання та джерела води ще більше порушили роботу найважливіших служб, наражаючи життя та благополуччя дітей на ще більший ризик
Як наголошують в ООН, ці цифри є лише частиною реальної картини. Через неможливість доступу до тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, кількість загиблих цивільних — зокрема дітей — там не може бути встановлена достовірно. Відомо лише одне: в умовах безперервного обстрілу, блокування гуманітарного доступу та відсутності евакуаційних можливостей, ці втрати можуть бути ще масштабнішими.
Окрему увагу доповідачі приділили ситуації з народженням дітей в умовах активних бойових дій. За підрахунками ООН, майже половина всіх народжень з лютого 2022 року відбулась у зонах, що регулярно зазнають артилерійських або ракетних ударів. Це означає, що тисячі українських немовлят народжуються не в лікарнях із чистим ліжком, а в підвалах, укриттях, на тлі виття сирен або гуркоту вибухів.
Така статистика несе не лише фізичні, а й психологічні наслідки. Відсутність доступу до кваліфікованої медичної допомоги, високі ризики ускладнень при пологах, стресові умови для матерів і дітей — все це складає нову реальність для тисяч українських сімей.
12 тисяч цивільних загиблих: трагедія мирного населення
Загальна кількість загиблих цивільних, за словами представників ООН, перевищила 12 тисяч осіб. Це мінімальні підтверджені втрати, які були задокументовані міжнародними спостерігачами. І ця статистика — без урахування втрат на окупованих територіях.
Гуманітарна місія ООН у своїй заяві наголосила, що атаки на мирне населення повинні бути повністю заборонені, відповідно до міжнародного гуманітарного права. Проте на практиці кількість жертв продовжує зростати — майже щодня світ дізнається про нові удари по житлових масивах, школах, ринках, пологових будинках.
Кривий Ріг як точка зламу: новий поштовх для дипломатичних дій
Трагічна подія, яка стала каталізатором екстреного засідання Радбезу ООН, — це балістичний удар по Кривому Рогу, унаслідок якого загинуло дев’ятеро дітей. Ця атака спричинила широкий резонанс і стала черговим болісним нагадуванням про беззахисність мирного населення. Україна звернулася до Радбезу ООН з вимогою невідкладної реакції, а також ініціювала скликання спеціального засідання Постійної ради ОБСЄ.
Однак доти, доки немає дієвого механізму притягнення агресора до відповідальності, засідання Радбезу залишаються радше форматом фіксації трагедій, ніж запобігання їм.
Мільйони потребують допомоги: гуманітарна криза триває
За офіційними оцінками ООН, майже 13 мільйонів українців сьогодні потребують постійної гуманітарної допомоги — від харчів і медикаментів до евакуації й психологічної підтримки. У гуманітарній місії організації зазначають, що їхня діяльність ускладнюється через постійні обстріли та нестачу фінансування.
«Ми маємо чотири стратегічні напрями: підтримка ДСНС, евакуація цивільних, допомога внутрішньо переміщеним особам, і координація гуманітарної відповіді. Проте нам потрібне додаткове бюджетування. Поки тривають переговори, цивільні гинуть. І гуманітарна криза щодня поглиблюється», — наголосили представники місії.
Ключовим зверненням Гуманітарної місії стало прохання до Ради Безпеки ООН ініціювати дипломатичні кроки, які змусять сторони конфлікту щонайменше до тимчасового припинення вогню. Це необхідно для забезпечення доступу до найнебезпечніших регіонів, зокрема прифронтових міст і сіл, де люди залишаються без електрики, води, зв’язку, ліків і безпечного притулку.
Такі заклики вже звучали в попередні роки війни, однак системне блокування резолюцій через вето з боку Росії паралізує механізми дії ООН. І поки діти гинуть, а немовлята народжуються в підвалах, світ здебільшого спостерігає — не рятує.
Доповідь ООН є хронікою щоденного знищення безвинних життів. І за кожною цифрою стоїть історія дитини, яка більше не піде до школи, жінки, яка народила в укритті, чи родини, яка втратила все. Захист цивільного населення, і особливо дітей, повинен стати реальним, а не декларативним пріоритетом міжнародної спільноти. Бо кожен день зволікання — це новий рядок у скорботному списку жертв війни. І саме тому кожне наступне засідання Радбезу ООН має вимірювати свою ефективність не кількістю висловлених “занепокоєнь”, а кількістю врятованих життів.
