31 липня парламент ухвалив президентський законопроєкт №13533, спрямований на відновлення незалежності ключових антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). За документ проголосував 331 депутат. Обговорення в сесійній залі проходило емоційно – із взаємними обвинуваченнями, вигуками та вимогами негайно підписати закон.
Спікер Руслан Стефанчук підписав документ прямо в залі парламенту, після чого закон було оперативно передано на підпис президенту. Цей крок став спробою політичної деескалації після масових протестів та жорсткої критики, викликаної ухваленням попереднього закону №4555-IX, який суттєво послабив незалежність антикорупційної системи. Не менш показовим стало й те, що засідання транслювалося в прямому ефірі телеканалом “Рада” – вперше за час повномасштабної війни. Це очевидна поступка влади громадському запиту на прозорість.
Закон, що скасовує попередній
Новий документ фактично повертає все назад, тобто відновлює юридичний порядок, що існував до скандальних змін. НАБУ знову отримує виключну юрисдикцію у розслідуванні корупційних злочинів, а іншим органам заборонено перебирати на себе ці функції. За винятком окремих випадків під час воєнного стану, коли відповідне рішення може ухвалити лише Генпрокурор або керівник САП.
Офіс Генерального прокурора більше не може втручатися у справи НАБУ – він втрачає право вимагати матеріали справ або видавати вказівки детективам. Відтепер ті мають виконувати лише розпорядження прокурорів САП.
САП повертає свою управлінську автономію. Голова САП самостійно керує діяльністю установи, без контролю з боку Генпрокурора чи його заступників. Усі організаційні документи стосовно роботи САП повинні бути погоджені з її керівником.
Окремо законопроєкт відновлює процесуальні повноваження САП, зокрема право затверджувати підозри високопосадовцям, продовжувати строки досудового розслідування у справах НАБУ до 12 місяців та в певних випадках проводити обшуки без ухвали слідчого судді.
Також скасовано механізм “єдиного вікна” для закриття справ, який дозволяв Генпрокурору самостійно припиняти розслідування щодо топових чиновників, оминаючи САП.
Проблеми не зникли
Проте аналітики Transparency International Ukraine попереджають: попри низку безумовно позитивних норм, документ зберігає в собі й кілька ризиків, які можуть поставити під сумнів реальну незалежність антикорупційних структур. Механізм призначення прокурорів без конкурсу залишається чинним. Це суперечить демократичним принципам і може надалі створювати ризики для незалежності прокуратури.
Неоднозначною є й ініціатива періодичного проходження поліграфа працівниками НАБУ задля виявлення зв’язків з державою-агресором. Процедура не виписана чітко, а відповідальним за перевірки визначено СБУ, що викликає питання щодо прозорості та правомірності контролю. До того ж, закон встановлює заборону на виїзд за кордон для працівників НАБУ під час воєнного стану, не пояснюючи, чому таке обмеження не поширюється на інші органи.
Погляд Віталія Портникова: що насправді означає голосування за повернення незалежності НАБУ і САП
Рішення Верховної Ради підтримати президентський законопроєкт №13533 про відновлення незалежності НАБУ та САП, на перший погляд, стало перемогою здорового глузду. Однак, як зазначає публіцист і політичний оглядач Віталій Портников, за цим голосуванням стоять глибші й неоднозначні тенденції, що формують політичну реальність сучасної України.
Перше – влада все ж змушена рахуватися із суспільством, із західними партнерами, з реальністю війни. Це важлива ознака відмінності України від Росії, де президент може ігнорувати як внутрішню опозицію, так і міжнародні сигнали, зокрема, навіть з боку США, які намагаються вплинути на ситуацію бодай у гуманітарному вимірі. В Україні ж не продумані рішення на кшталт атаки на антикорупційні органи викликають спротив, який змушує владу відступити.
Водночас ця ситуація засвідчує відсутність у влади стратегічного мислення. Наперед було очевидно, що спроба послабити НАБУ та САП викличе обурення – і в українському суспільстві, і в західних столицях. Але цю реакцію або не врахували, або вирішили, що “якось проскочить”. Така короткозорість небезпечна – особливо в умовах війни, де репутаційна ціна помилок надто висока.
Ще одна тривожна тенденція – пріоритет фетишів над суттю. Те, що незмінними залишаються норми, які фактично знищують незалежність прокуратури й розширюють повноваження силовиків у стосунках із громадянами, становить набагато серйознішу загрозу, ніж навіть проблема антикорупційних інституцій. Адже незалежні антикорупційні органи врешті-решт стануть історією, за умов, що Україна перетвориться на повноцінну європейську державу. А от репресивні механізми силової системи залишаться. Навряд чи влада свідомо планувала таку складну комбінацію: повернути одне й залишити інше. Але результат очевидний. Нарешті, голосування в Раді виявило ще одну політичну істину: стабільної парламентської більшості більше не існує. Для ухвалення важливих рішень влада змушена спиратися на ситуативні коаліції – або з націонал-демократичною опозицією, або з залишками проросійських груп, що збереглися у парламенті. Це серйозний виклик для керованості державою в умовах затяжної війни та необхідності ухвалення складних і непопулярних рішень.
Таким чином, резонансне голосування 31 липня – не просто жест політичного каяття. Це симптом глибшої хвороби, що вимагає не лише тактичних кроків, а й глибокої переоцінки підходів до управління, реформ і внутрішньої політичної відповідальності.
Західна реакція: оцінки, підтримка та застереження
Отже, після тижнів суспільного обурення, протестів громадянського суспільства та серйозного занепокоєння з боку міжнародних партнерів, Україна зробила крок назад від небезпечної межі. Президент Володимир Зеленський одразу підписав документ і назвав це “правильним рішенням”, яке “гарантує нормальну, незалежну роботу антикорупційних органів та всіх правоохоронних структур у нашій країні”. Він також підкреслив важливість діалогу з суспільством: “Дуже важливо, щоб держава прислухалася до громадської думки… Україна – це демократія, у цьому немає жодних сумнівів“, – цитує його The Guardian.
У Брюсселі ухвалення закону зустріли зі стриманим оптимізмом. Єврокомісарка з питань сусідства та розширення Марта Кос у соцмережі Х заявила, що ухвалене рішення виправляє критичні помилки попереднього закону, проте висловила занепокоєння щодо залишкових проблем. “Сьогоднішній закон відновлює ключові гарантії, але проблеми залишаються. ЄС підтримує вимоги громадян. Пріоритетом мають залишатися дотримання фундаментальних цінностей та боротьба з корупцією”, – написала вона, додавши, що Брюссель уважно стежитиме за імплементацією.
Офіційний речник Єврокомісії Гійом Мерсьє в коментарі для українських медіа також відзначив позитивний сигнал від парламенту. Водночас він уточнив, що ЄС потребує часу для аналізу остаточного тексту закону: “Ми повинні уважно вивчити документ, який щойно був ухвалений. Це ще не кінець процесу”, – наголосив він. Речник також спростував чутки про можливе замороження фінансової допомоги: “Жодних планів щодо призупинення фінансування України з боку ЄС не існує”.
У цьому контексті слова міністра закордонних справ Естонії Маргуса Цакхни пролунали особливо емоційно. Він назвав рішення Ради “непохитною відданістю європейському майбутньому” України: “331 голос на користь незалежності антикорупційних інституцій – це не лише реформи. Це вияв демократичної стійкості”. Естонія, за його словами, й надалі залишатиметься послідовним адвокатом України в ЄС.
Країни “Групи семи” (G7), які виступили з жорсткою критикою попереднього закону №12414, також відреагували на нове голосування. У спільній заяві посли G7 в Україні відзначили, що уважно стежать за розвитком подій і вітають повернення до міжнародних стандартів: “Ми вітаємо закон, який зміцнює незалежність ключових антикорупційних інституцій, та сподіваємось на його ефективну імплементацію. Надійна, незалежна антикорупційна система – це серцевина демократичної та європейської України“.
Також у G7 наголосили, що реальні зміни вимірюються не лише законами, а й практикою. Відповідно, подальші кроки влади, зокрема кадрові рішення, розслідування та вироки у корупційних справах, перебуватимуть під пильним моніторингом західних партнерів.
Financial Times, яке раніше гостро критикувало українську владу за спроби підірвати незалежність антикорупційних органів, зауважує, що відкликання скандальних положень стало результатом «потужного внутрішнього й зовнішнього тиску». Видання підкреслює, що йдеться не лише про збереження системи стримувань і противаг, а й про фінансову та політичну довіру з боку Заходу. Саме незалежність НАБУ та САП є умовою як для отримання макрофінансової допомоги, так і для подальших кроків на шляху до членства в ЄС.
Таким чином, ухвалення закону про відновлення незалежності НАБУ та САП стало не лише реакцією на масові протести, а й перевіркою інституційної зрілості української демократії. Хоча антикризовий крок уже зроблено, G7, ЄС та інші партнери одностайно наголошують: реформаторський шлях не може бути предметом торгу. Довіра має бути підкріплена діями – без тіньових пакетів, кулуарних домовленостей і з урахуванням вимог суспільства.
Що далі?
Законопроєкт №13533 став вимушеною реакцією на суспільний спротив спробам підірвати незалежність антикорупційної системи. Він повертає НАБУ і САП їхні ключові повноваження, усуває можливості втручання з боку Офісу Генпрокурора, та демонструє певну здатність влади до політичної корекції курсу.
Втім, реформи антикорупційної системи не завершені. Залишаються відкритими питання щодо прозорого добору прокурорів, законності контрольних механізмів і необхідності врахування рекомендацій міжнародних партнерів. Саме тому, як наголошують експерти Transparency International Ukraine, ухвалення цього закону – лише перший крок. Наступним має стати поглиблення реформ та усунення недоліків, щоби гарантувати не лише незалежність, а й ефективність антикорупційних інституцій.
Історія із законом №4555-IX стала болісним нагадуванням, що антикорупційна реформа не є гарантією – її щоразу доводиться відстоювати. Але голосування 31 липня показало: суспільний тиск і політична реакція можуть працювати.
