11 квітня відзначаються Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів, День підводного човна та Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона. В цей день також відбулися події, які залишили слід у культурній, політичній і технічній історії України та світу.
Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів
Цей день нагадує про безпрецедентний злочин проти людства та про мільйони знищених життів у системі терору, створеній нацистською Німеччиною. Відзначення цього дня встановлено з ініціативи ООН і громадських організацій колишніх в’язнів, аби зберегти пам’ять про трагедію тих, хто став жертвою тоталітарного режиму, і не допустити її повторення в майбутньому.
11 квітня 1945 року в’язні концентраційного табору Бухенвальд, одного з найстрашніших таборів Третього Рейху, підняли повстання, випередивши прихід союзних військ. Саме цей день став символом боротьби за свободу, людську гідність і право на життя. Повстання, організоване силами внутрішнього опору серед самих в’язнів, дозволило їм уникнути масового знищення, яке нацисти готували перед втечею.
Нацистські концтабори, зокрема Освенцим, Майданек, Дахау, Треблінка, Маутгаузен, Бухенвальд, стали символом індустрії смерті. Усього на території Європи діяло понад 40 тисяч концтаборів, гетто та інших форм примусових місць утримання. Їхньою метою було не лише знищення євреїв, ромів, людей з інвалідністю, політичних в’язнів, представників духовенства та гомосексуалів, а й запровадження терору як засобу підпорядкування суспільства.
Українці були серед тих, хто масово потрапляв до нацистських таборів — як жертви, як остарбайтери, як учасники спротиву. Багато хто з них пережив жахи примусової праці, експерименти, голод, тортури. Після звільнення концтаборів їхня доля нерідко залишалася трагічною: деякі з них знову потрапляли в репресивні системи вже радянського режиму, стикаючись з підозрами в «зраді» чи «контактах з ворогом».
Цікаві та трагічні факти
У концтаборі Бухенвальд утримували понад 250 тисяч людей із 35 країн. Близько 56 тисяч загинули. Повстання в’язнів, яке відбулося 11 квітня 1945 року, вважається унікальним прикладом самоорганізації під час геноциду.
У концтаборі Освенцим було вбито понад 1,1 мільйона людей, з яких понад 90% — євреї. Це був найбільший табір смерті, де використовували газові камери.
Серед в’язнів Бухенвальда був майбутній лауреат Нобелівської премії миру Елі Візель, який після війни став голосом тих, хто вижив, і закликав людство не мовчати перед злом.
Після війни багато концтаборів були перетворені на меморіальні комплекси. Вони служать як місця пам’яті, освітні центри та свідчення злочинів нацизму, доступні для відвідування й досі.
В’язні концтаборів створювали підпільні школи, групи спротиву, зберігали книги та щоденники. У таборі Терезін, наприклад, діяла підпільна школа для дітей, де вони писали вірші й малювали.
Міжнародна організація колишніх в’язнів нацистських таборів (International Committee of Buchenwald Dora and Commandos) досі діє, займаючись збереженням пам’яті, підтримкою нащадків і свідків, а також просвітницькою діяльністю.
Сьогодні, коли в Європі знову точиться війна, а ідеї ксенофобії, расизму та насильства не зникли з політичного простору, згадка про звірства нацизму набуває нового звучання. День визволення в’язнів нацистських концтаборів — це не лише нагадування, а й заклик: ніколи знову!
День підводного човна
Це неофіційне професійне свято моряків-підводників і працівників підводного флоту. Ця дата була обрана тому, що саме 11 квітня 1900 року американський флот офіційно прийняв до свого складу перший підводний човен USS Holland (SS-1). Цей день вважається народженням сучасного підводного флоту США і, ширше, точкою відліку епохи підводного флоту у світовій військово-морській історії.
Підводний човен Holland був створений за проєктом винахідника Джона Філіпа Голланда. Це судно мало довжину лише 16 метрів, важило трохи більше 70 тонн, було оснащене бензиновим двигуном для руху на поверхні й електричним — для підводного пересування. Воно мало торпедні апарати, могло перебувати під водою до кількох годин і занурюватися на глибину до 23 метрів.
Попри свої скромні розміри, Holland став проривом у військовому флотобудуванні. Уперше було продемонстровано практичну можливість підводної війни. Вже на початку ХХ століття провідні морські держави світу розпочали створення власних підводних флотів, які відіграли вирішальну роль у обох світових війнах.
Сьогодні підводні човни є не лише елементом військової сили, а високотехнологічними комплексами, здатними виконувати завдання стратегічного стримування, розвідки, рятувальних операцій і дослідження океанських глибин. У багатьох країнах підводний флот вважається елітною частиною збройних сил.
Цікаві факти
USS Holland здійснив перше офіційне занурення після прийняття на озброєння 11 квітня 1900 року поблизу Аннаполіса, штат Меріленд. Хоча човен збудували ще в 1897-му, саме цього дня його включили до флоту США.
Слово «підводний човен» українською з’явилося у XX столітті. У Російській імперії та СРСР спершу вживалося слово «подводная лодка», а згодом з’явилася абревіатура «ПЛ». В англомовному світі вживається термін submarine, що буквально означає «морське підводне».
Найбільшим у світі підводним човном вважається радянський атомний ракетоносець проєкту 941 «Акула» (за класифікацією НАТО Typhoon). Його довжина — 175 метрів, а водотоннажність — понад 48 тисяч тонн.
У роки Другої світової війни німецький підводний флот (U-Boot) був справжньою загрозою для союзного морського судноплавства. Його дії в Атлантиці стали символом підводної війни.
Сучасні атомні підводні човни можуть залишатися під водою понад 3 місяці без спливання, а деякі — до півроку, якщо мають достатній запас їжі.
В Україні підводний флот наразі відсутній. Єдиний підводний човен ВМС України — дизель-електричний «Запоріжжя» — був захоплений під час окупації Криму в 2014 році. До того він використовувався переважно як навчальний, а не бойовий.
Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона
Ця дата приурочена до дня народження англійського лікаря Джеймса Паркінсона, який 1817 року вперше описав симптоми хвороби у своїй праці «Есе про тремтячий параліч». Це неврологічне захворювання, яка вражає мільйони людей, є другим за поширеністю після хвороби Альцгеймера.
Цей день покликаний привернути увагу до людей, які живуть з хворобою Паркінсона, до їхніх родин, опікунів, а також до медичної спільноти та політиків, які можуть впливати на якість діагностики, лікування й соціальної підтримки. Хвороба Паркінсона невиліковна, але з нею можна жити повноцінно — за умови раннього виявлення, постійної підтримки та адекватної терапії.
Хвороба вражає насамперед людей після 60 років, але у 10–15% випадків починається ще до 50. Причиною є поступова загибель дофамінових нейронів у головному мозку, що призводить до порушень руху, тремору, сповільнення, м’язової ригідності. На пізніших стадіях додаються й інші симптоми: депресія, тривожність, когнітивні порушення, проблеми зі сном і травленням.
Цікаві факти
Всесвітнім символом боротьби з хворобою Паркінсона є тюльпан червоного кольору. Його запропонував у 1980-х голландський садівник, який сам мав діагноз. Сорт тюльпана він назвав Dr. James Parkinson.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, зараз у світі понад 10 мільйонів людей живуть з хворобою Паркінсона.
У жінок хвороба Паркінсона трапляється рідше, ніж у чоловіків. Причини такої різниці досі активно вивчаються.
Відомими людьми, які мали цю хворобу, є актор Майкл Дж. Фокс, боксер Мохаммед Алі, диктор Оксана Супрун, екс-папа Римський Іван Павло ІІ. Майкл Дж. Фокс створив один із найвідоміших фондів дослідження Паркінсона у світі — The Michael J. Fox Foundation.
Рухова симптоматика при Паркінсоні не обмежується лише тремором. Існує форма захворювання без тремору — з переважанням сповільнення рухів та м’язової ригідності, що часто ускладнює ранню діагностику.
Сучасне лікування хвороби Паркінсона включає медикаментозну терапію (леводопа, агоністи дофаміну, інгібітори МАО-В), глибоку стимуляцію мозку (DBS), фізіотерапію, логопедію, психотерапію. У майбутньому очікується розвиток генетичних і клітинних методів лікування.
Історичні події в цей день
1241 – на полі битви при Шайо відбувся один із ключових епізодів європейської історії Середньовіччя. Монгольське військо під проводом хана Батия завдало нищівної поразки військам угорського короля Бели IV. Цей розгром став частиною масштабного західного походу монголів, які після перемог у Польщі рушили на Угорщину. Битва засвідчила неготовність європейських армій протистояти кінним лучникам з Азії та завершилася руйнуванням угорської державності на кілька років.
1597 – у Варшаві було страчено Северина Наливайка — видатного козацького отамана, керівника одного з найвідоміших селянсько-козацьких повстань на українських землях у кінці XVI століття. Його жорстоке покарання стало символом антикозацької політики Речі Посполитої. Наливайка катували протягом кількох місяців, а потім стратили шляхом четвертування, що вразило навіть європейських сучасників своєю жорстокістю.
1713 – Утрехтський мир поклав край затяжній війні за іспанську спадщину. Конфлікт, у якому зійшлися амбіції Франції й коаліції морських і континентальних держав Європи, завершився компромісом: Франція втратила низку колоніальних володінь, а Велика Британія закріпила за собою контроль над Гібралтаром. Цей договір став одним із перших великих міжнародних актів XVIII століття, що змінив карту Європи.
1847 – в Пруссії відкрилася перша сесія ландтагу — парламенту, який покликаний був надати голос буржуазії в умовах зростання національного руху. Це стало сигналом наближення революційної доби 1848 року і початком обмеженого парламентаризму в німецьких державах.
1867 – Російська імперія уклала з США угоду про продаж Аляски та Алеутських островів. Територію загальною площею понад 1,5 млн квадратних кілометрів було продано за 7,2 млн доларів. Угодою закінчилося російське колоніальне володіння на Північній Америці, яке не виправдало економічних очікувань. Цей продаж згодом називали «дурістю Сьюарда» — прізвищем американського державного секретаря, який її ініціював.
1894 – Велика Британія проголосила протекторат над Угандою, що стала частиною Британської імперії. Цей акт закріпив колоніальну експансію Лондона в Африці та початок прямого управління територією, яку спершу контролювала Британська Ост-Індійська компанія. Британська влада в Уганді тривала до проголошення незалежності в 1962 році.
1909 – поблизу арабського міста Яффа єврейські переселенці другої хвилі Алії заснували Тель-Авів. Це місто згодом стало осердям єврейського національного руху і культурним центром майбутньої держави Ізраїль. Спочатку засноване як передмістя, воно швидко перетворилося на один із ключових урбаністичних центрів регіону.
1921 – на території Британського мандату в Палестині було утворено автономне утворення — емірат Трансйорданія, що згодом перетворився на сучасне Королівство Йорданія. Це стало наслідком післявоєнного перекроювання Близького Сходу, коли колишні османські території перейшли під контроль Франції та Великої Британії.
1945 – радянська влада заарештувала більшість провідних ієрархів Української греко-католицької церкви. Серед них — митрополит Йосиф Сліпий, владики Будка, Чарнецький, Хомишин, Латишевський. Ці репресії стали початком тотального наступу сталінського режиму на греко-католицьку церкву, який завершився її офіційною ліквідацією та підпорядкуванням РПЦ.
1945 – того ж дня сталася трагедія села Березка в Лемківщині. Підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських за підтримки місцевих поляків здійснили масову різанину українського населення. Це один із трагічних епізодів польсько-українського протистояння 1940-х років, що став символом антагонізму на тлі національного питання.
1945 – третя армія США увійшла на територію концтабору Бухенвальд. Проте ще до їхнього прибуття в’язні самі підняли збройне повстання й захопили контроль над табором. Це був перший випадок визволення концентраційного табору західними союзниками, і один із найважливіших символів краху нацистської системи.
2008 – в ефірі телеканалу «Інтер» вперше був названий список 100 великих українців. Проєкт, що мав на меті визначити знакових історичних і сучасних постатей, викликав резонанс і дискусії в суспільстві. Його підсумком стало визнання Тараса Шевченка найвеличнішою постаттю в історії України.
2014 – у ході ескалації російської гібридної агресії на Донбасі було захоплено місто Слов’янськ у Донецькій області. Це стало початком масштабного збройного конфлікту на сході України, який у подальшому переріс у затяжну війну з участю російської армії. Слов’янськ став одним із перших символів окупації.
Призупинення дії взаємних указів Росії та України про передачу Чорноморського флоту
11 квітня 1992 року президенти Росії та України — Борис Єльцин і Леонід Кравчук — ухвалили рішення призупинити дію взаємних указів про передачу Чорноморського флоту під юрисдикцію своїх країн. Цей крок фактично повертав ситуацію до стану весни 1992 року та відкривав етап складних, багаторічних переговорів між Києвом і Москвою щодо правового статусу флоту, його майна, місця дислокації й принципів спільного чи роздільного використання інфраструктури.
Після розпаду Радянського Союзу питання правонаступництва щодо Чорноморського флоту (ЧФ) стало одним із найгостріших у російсько-українських відносинах. 5 квітня 1992 року президент України Леонід Кравчук оголосив весь ЧФ СРСР власністю України. У відповідь уже 7 квітня президент Російської Федерації Борис Єльцин видав аналогічний указ, яким проголосив флот російською власністю. Ці суперечливі заяви фактично поставили під загрозу стабільність у Чорноморському регіоні.
Внаслідок напружених перемовин Єльцин і Кравчук домовилися вивести ЧФ зі складу стратегічних сил СНД, поділити флот порівну та спільно використовувати інфраструктуру. Однак, зіштовхнувшись із політичним тиском з боку української опозиції, Кравчук згодом відмовився від паритетного принципу. Обидва президенти знову підпорядкували флот безпосередньо собі, відмовившись від тодішніх домовленостей.
Напруга не спадала. У квітні 1994 року українські десантники штурмом взяли кілька споруд на Військово-морській базі в Одесі, намагаючись перепідпорядкувати частину військової інфраструктури. Зафіксовано й інші спроби України відновити контроль над об’єктами, що залишалися в сірій зоні юрисдикції після розпаду СРСР.
У червні 1995 року Москва пішла на поступки: відмовилася від вимоги юридичного визнання Севастополя головною базою ЧФ Росії. Обидві сторони погодилися на роздільне базування. Росія при цьому зберігала право утримувати в Севастополі штаб і піднімати Андріївський прапор над більшістю — 81,7% — кораблів.
28 травня 1997 року президенти Єльцин і Кучма підписали низку угод, які юридично закріпили розподіл флоту. За цими документами Росія отримала 80% кораблів, а Україна — 20%. Росія втрачала контроль над Кримом як над військово-морською базою, проте за договором могла використовувати інфраструктуру на умовах оренди — $98 млн на рік. Срок тимчасового базування російського флоту в Криму визначався до 28 травня 2017 року.
У 2010 році Президент України Віктор Янукович підписав так звані Харківські угоди, якими продовжив термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму до 2042 року з можливістю подальшого продовження ще на п’ять років. Це рішення стало предметом гострої критики в українському суспільстві й одним із факторів, що згодом підірвали державний суверенітет. Цей тривалий конфлікт навколо флоту став не лише юридичною і політичною суперечкою, а й дзеркалом глибших протиріч у російсько-українських стосунках, що згодом призвели до анексії Криму в 2014 році.
Вперше в історії незалежної України визначення 100 великих українців
11 квітня 2008 року вперше в історії незалежної України було визначено 100 великих українців. Це відбулося о 21:35 у прямому ефірі телеканалу «Інтер». За підсумками національного проєкту переможцем став Ярослав Мудрий. Першу десятку сформували (в алфавітному порядку): Микола Амосов, Степан Бандера, Валерій Лобановський, Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Богдан Хмельницький, В’ячеслав Чорновіл, Тарас Шевченко і Ярослав Мудрий.
Серед видатних діячів театру, кіно та музики було названо: Софію Ротару, Анатолія Солов’яненка, Миколу Гринька, Ніну Матвієнко, Святослава Вакарчука, Марію Заньковецьку, Івана Миколайчука, Раїсу Кириченко, Назарія Яремчука, Руслану Лижичко, Леся Курбаса, Олега Скрипку, Соломію Крушельницьку, Володимира Івасюка, Леоніда Бикова, Олександра Довженка, Богдана Ступку, Миколу Лисенка.
Серед видатних спортсменів згадано: Олега Блохіна, Лілію Подкопаєву, Василя Вірастюка, Яну Клочкову, Івана Піддубного, Сергія Бубку, Андрія Шевченка, Віталія та Володимира Кличків.
До видатних художників увійшли Ілля Рєпін і Катерина Білокур.
Серед вчених і педагогів згадано: Ігоря Сікорського, Івана Полюя, Миколу Пирогова, Василя Сухомлинського, Антона Макаренка, Іллю Мечникова, Віктора Глушкова, Євгена Патона, Бориса Патона, Олега Антонова, Володимира Вернадського, Івана Котляревського, Володимира Даля, Сергія Корольова.
Серед українських письменників було названо: Олеся Гончара, Василя Симоненка, Михайла Коцюбинського, Олену Телігу, Михайла Булгакова, Ліну Костенко, Миколу Гоголя, Василя Стуса.
У переліку суспільних діячів, політиків і державних лідерів фігурують: Леонід Кравчук, Петро Могила, Іван Сірко, Володимир Мономах, Віктор Янукович, Леонід Брежнєв, Петро Симоненко, Костянтин-Василь Острозький, Роксолана, Павло Скоропадський, Іван Богун, Петро Калнишевський, Микола Ватутін, Микита Хрущов, Дмитро Байда Вишневецький, князь Святослав, Володимир Бойко, Йосип Сліпий, Володимир Щербицький, княгиня Ольга, Левко Лук’яненко, Пилип Орлик, Данило Галицький, Нестор Махно, Володимир Ленін, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, Андрій Шептицький, Володимир Великий, Михайло Грушевський, Іван Мазепа.
До видатних військових діячів віднесено: Олега Кошового, Миколу Ватутіна, Сидора Ковпака, Євгена Коновальця, Івана Кожедуба, Симона Петлюру, Романа Шухевича.
Окрім того, серед видатних українців було згадано Олексія Стаханова.
