21 жовтня відзначаються Міжнародний день культури злагоди та миру, Всесвітній день йододефіциту, Всесвітній день рептилій та День «Назад у майбутнє».
Цей день пов’язаний з багатьма важливими подіями, які залишили помітний слід в історії людства, науки, культури та України. Цей день охоплює події від створення найдавніших рукописів до технічних винаходів і значних політичних рішень, які впливали на розвиток держав і народів.
Міжнародний день культури злагоди та миру
Цей день щороку відзначається для нагадування про важливість культурного різноманіття, взаємоповаги та діалогу між народами. Цей день підкреслює, що саме від сприйняття і мислення людей залежить, чи буде суспільство схильне до конфліктів, чи до співпраці. Культура є фундаментом, на якому будується мирне співіснування, адже вона формує світогляд, цінності та способи взаємодії людей. Усвідомлення цінності злагоди стає особливо важливим в умовах глобальних викликів, таких як війни, міграційні кризи та загрози довкіллю.
Сьогоднішній день нагадує про необхідність розуміти інші культури, навчатися співпраці та враховувати відмінності, які роблять людство різноманітним і водночас єдиним. Історія свідчить, що саме культурний обмін часто ставав основою для розвитку цивілізацій і подолання ворожнечі. Прикладом є Шовковий шлях, який сприяв не лише торгівлі, а й поширенню знань, мистецтва та традицій. Таким чином, міжнародний день культури злагоди та миру — це не просто символічна дата, а нагода замислитися над власним внеском у створення світу, де замість конфліктів переважають гармонія, співпраця й взаємоповага.
Цікаві факти
У Конституції ЮНЕСКО 1945 року закладена ідея, що війни починаються в умах людей, тож саме там мають будуватися засади миру.
У 1999 році ООН започаткувала Міжнародний рік культури миру, а згодом проголосила Десятиліття культури миру та ненасильства для дітей світу.
В Україні ще в добу Київської Русі відомі договори з Візантією, які не лише регулювали торгівлю, а й закладали основи мирного співіснування культур.
Шовковий шлях з’єднував Китай, Індію, Близький Схід та Європу, створюючи основу для культурної інтеграції й взаємного збагачення.
В Андалусії в середньовіччі тривалий час співіснували мусульмани, християни та юдеї, що сприяло розвитку науки, медицини й архітектури.
У 2019 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка закріпила принципи міжкультурного діалогу як інструменту збереження миру та стабільності.
У XX столітті джаз став прикладом культурної інтеграції, адже виник як синтез африканських ритмів і європейських музичних традицій, згодом перетворившись на глобальне явище.
В Україні після Революції Гідності активно поширювалася ідея міжкультурного діалогу та толерантності як протидії агресії та розколу суспільства.
Всесвітній день йододефіциту
Цей день відзначається для привернення уваги до однієї з найпоширеніших проблем зі здоров’ям у світі. Брак йоду впливає на роботу щитоподібної залози, що може викликати зоб, проблеми розвитку мозку та інші серйозні наслідки, особливо у дітей і вагітних жінок. Вирішення проблеми часто досить просте — використання йодованої солі та контроль рівня йоду в продуктах харчування. Саме завдяки цим заходам у багатьох країнах вдалося різко скоротити випадки йододефіциту, однак питання залишається актуальним у багатьох регіонах світу.
Йод є мікроелементом, який організм не виробляє самостійно, тому він має надходити з їжею. Основними джерелами йоду є морська риба, морепродукти, молочні продукти та йодована сіль. В Україні рівень забезпечення йодом тривалий час був нижчим за норму, що призвело до поширених проблем зі щитоподібною залозою. Лікарі наголошують на важливості систематичного споживання йоду, адже нестача навіть у невеликих кількостях здатна поступово погіршувати пам’ять, працездатність та імунітет.
Цікаві факти
У Швейцарії ще у 1920-х роках почали додавати йод у кухонну сіль, що зменшило рівень захворюваності на зоб у гірських районах майже вдесятеро.
У Польщі після впровадження обов’язкової йодизації солі кількість дітей із серйозними проблемами розвитку мозку скоротилася майже на третину.
В Україні в Карпатах історично був найвищий рівень захворювань щитоподібної залози через природний брак йоду в ґрунті та воді.
В Японії традиційно споживають велику кількість морської капусти, багатої на йод, завдяки чому у країні практично відсутні масові проблеми з йододефіцитом.
У 1990-х роках Всесвітня організація охорони здоров’я поставила мету ліквідувати тяжкі наслідки йододефіциту у світі, і з того часу понад 70% населення планети отримує йодовану сіль.
В Ісландії завдяки регулярному споживанню тріски та молочних продуктів рівень йододефіциту серед населення один із найнижчих у світі.
В Україні дослідження показали, що близько 80% дітей мають недостатній рівень йоду, і це може впливати на їхній когнітивний розвиток та успішність у навчанні.
Всесвітній день рептилій
Цей день відзначають для того, щоб привернути увагу до значення плазунів у природних екосистемах. Вони регулюють чисельність багатьох видів комах і дрібних тварин, а також самі є важливою частиною харчових ланцюгів. Рептилії мають величезне значення для збереження балансу природи, проте численні види перебувають під загрозою через знищення середовища існування, зміну клімату й незаконну торгівлю. Цей день нагадує, що захист плазунів — важливий елемент охорони біорізноманіття у світі.
Рептилії існують на Землі понад 300 мільйонів років, пережили масові вимирання й зберегли надзвичайну різноманітність. Вони поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди, й адаптувалися до найрізноманітніших умов життя. Багато видів мають унікальні властивості: вміння регенерувати хвіст, надзвичайну витривалість до спеки чи нестачі води. Дослідження плазунів допомагають науці краще розуміти еволюційні процеси та навіть створювати нові ліки на основі їхніх токсинів і біологічних особливостей.
Цікаві факти
У деяких видів ящірок хвіст може відростати до п’яти разів протягом життя після втрати.
Крокодили мають найсильніший у тваринному світі укус, який здатен розчавити кістку.
У пустелі Наміб мешкає ящірка, яка може пити воду, вбираючи її шкірою з туману, що осідає вранці.
В Україні водяться рідкісні види — полоз чотирисмугий і мідянка, які занесені до Червоної книги.
Деякі черепахи можуть дихати через клоаку, що допомагає їм переживати тривалу зимівлю під водою.
Гекони здатні пересуватися по стінах і навіть стелі завдяки мікроскопічним волоскам на лапках, які створюють силу зчеплення.
Комодський варан, найбільша ящірка світу, може виростати понад три метри завдовжки й важити більше 70 кілограмів.
У Карпатах зустрічається єдина отруйна змія України — гадюка звичайна, яка уникає людей і кусає лише у разі небезпеки.
У крокодилів серце складається з чотирьох камер, як у ссавців і птахів, що робить їх серцево-судинну систему більш ефективною.
День «Назад у майбутнє»
Саме цього дня 2015 року, за сюжетом другої частини культової трилогії Роберта Земекіса, Марті МакФлай та доктор Еммет Браун прибули з 1985-го у «майбутнє» на легендарному автомобілі DeLorean DMC-12. Стрічка, що вийшла у 1989 році, давно стала класикою наукової фантастики та вплинула на популярну культуру, подарувавши глядачам яскравий образ майбутнього, частина якого згодом справді здійснилася.
Свято почали відзначати з 2015 року, коли вперше настала дата прибуття героїв у майбутнє. Відтоді фанати по всьому світу відзначають цей день тематичними кінопоказами, косплей-вечірками, виставками автомобілів DeLorean та обговореннями технологій, які творці стрічки намагалися передбачити. День «Назад у майбутнє» став особливим культурним феноменом, що поєднує шанувальників кіно та тих, хто любить порівнювати фантастичні уявлення про майбутнє з реальністю.
Цікаві факти
У початковому сценарії машиною часу мав бути не автомобіль, а холодильник, але автори відмовилися від цієї ідеї через небезпеку для дітей, які могли б намагатися повторити побачене.
Автомобіль DeLorean DMC-12 став культовим саме завдяки фільму, адже до того модель не мала великої популярності і виробництво швидко згорнули.
У другій частині фільму з’являються літаючі скейтборди — говерборди, і хоча справжні досі не працюють так само, кілька компаній створили прототипи з використанням магнітів чи потужних вентиляторів.
У 2015 році компанія Nike дійсно випустила кросівки з автоматичною шнурівкою, натхненні моделлю з «Назад у майбутнє 2».
У фільмі показані відеодзвінки, плоскі телевізори та біометричні замки — усі ці технології справді стали частиною повсякденного життя.
Сцену, де Док і Марті прибувають у 2015 рік, фанати по всьому світу синхронно дивилися саме 21 жовтня 2015 року, влаштовуючи кіносеанси та марафони.
В Україні також відзначали цей день — у кінотеатрах показували трилогію, а фанати організовували тематичні вечірки та виставки ретроавтомобілів.
У 2010-х роках дата 21 жовтня стала популярним мемом у соцмережах, де користувачі жартували, які «пророцтва» фільму справдилися, а які так і лишилися фантастикою.
Історичні події в цей день
1056 — диякон Григорій розпочав роботу над «Остромировим Євангелієм», яке стало найдавнішою східнослов’янською рукописною книгою, що збереглася до нашого часу. У ній 294 аркуші з вишуканими орнаментами та трьома кольоровими мініатюрами.
1520 — Фернан Магеллан відкрив протоку, яка згодом отримала його ім’я, і вперше здійснив перехід із Атлантичного океану до Тихого, проклавши шлях навколо Південної Америки.
1596 — укладена Берестейська унія, яка підпорядкувала єпископів православної церкви на землях Речі Посполитої владі Папи Римського, започаткувавши тривалі релігійні й політичні зміни.
1665 — гетьман Іван Брюховецький підписав Московські статті, які визначали умови залежності козацької держави від Московського царства.
1805 — у Трафальгарській битві британський флот під проводом адмірала Гораціо Нельсона завдав нищівної поразки об’єднаним силам Франції та Іспанії, забезпечивши морську перевагу Британії на десятиліття.
1879 — Томас Едісон випробував першу лампу розжарювання з вугільною ниткою, яка поклала початок епосі електричного освітлення.
1897 — у Миколаєві запрацював Чорноморський суднобудівний завод, який став одним із головних центрів суднобудування в Україні.
1921 — Василь Липківський був висвячений на митрополита Української автокефальної православної церкви, що стало важливим кроком для релігійної самостійності.
1933 — Микола Лемик, член ОУН, у Львові здійснив атентат на радянського чиновника Олексія Майлова в знак протесту проти Голодомору в Україні.
1940 — урядові установи Литовської РСР почали переїзд із Каунаса до Вільнюса, що закріпило статус нової столиці.
1944 — у районі Бермудського трикутника таємниче зник екіпаж кубинського судна «Рубікон», залишивши після себе одну з найбільших морських загадок ХХ століття.
1950 — набрали чинності Женевські конвенції про захист жертв війни, які закріпили міжнародні норми гуманітарного права.
1966 — у Вельсі сталася Аберфанська катастрофа: зсув вугільного терикону накрив частину села, загинуло понад сотню людей, серед яких багато дітей.
1991 — відбувся перший у світі політ на повітряній кулі над Еверестом, що стало унікальним досягненням у сфері авіації та досліджень гір.
1993 — на Всеукраїнському православному соборі Володимира Романюка обрали Патріархом Київським і всієї Руси-України.
1995 — Українська православна церква Київського патріархату на Помісному соборі обрала патріархом митрополита Філарета (Денисенка), що стало ще однією ключовою подією у розвитку незалежної української церкви.
Цікавий факт про «Остромирове Євангеліє»
21 жовтня 1056 року переписувач диякон Григорій вивів першу літеру «Остромирового Євангелія». У післямові він залишив скромний запис:
«Аз, Григорій диякон, написав Євангеліє, і якщо хто краще цього напише, то нехай не осуджує мене, грішного. Почав же писати місяця жовтня в 21 день, на пам’ять Іларіона, а закінчив місяця травня в 12 день на пам’ять Єпіфанія. Благаю всіх, хто читатиме, не проклинайте, а виправивши, прочитайте, що й святий апостол Павло каже: „Благословляйте, а не проклинайте“. Амінь».
Євангеліє було створене на замовлення посадника Іосифа, наближеного до київського князя Ізяслава Ярославича, який управляв Новгородською землею. В історію рукопис увійшов під назвою «Остромирове Євангеліє», адже до хрещення Іосиф мав ім’я Остромир. Це найдавніший точно датований великий рукопис, створений на Русі. Подальша доля книги багата на події: спочатку вона з Києва потрапила до Новгорода, де зберігалася кілька століть; згодом із часів Івана Грозного опинилася в Москві, а при Петрові І — у Санкт-Петербурзі.
Наступна згадка про неї з’являється у 1805 році, коли особистий секретар імператриці Катерини II після її смерті, розбираючи речі в гардеробній, знайшов рукопис і подарував його Олександрові I. Відтоді книга зберігалася у Петербурзькій Публічній бібліотеці. У 1932 році через коштовний оклад із дорогоцінними каменями вона ледь не загинула: водопровідник розбив вітрину, викрав рукопис, зняв із нього прикраси й кинув книгу в шафу. Злодія знайшли того ж дня, а Євангеліє вирішили більше не оправляти в оклад.
Книга написана старослов’янською мовою руської редакції на пергаменті зі шкіри. Основним інструментом писаря було гусяче перо, яке розщеплювали й гострили маленьким ножиком — саме він із тих часів отримав назву «перочинний». Чорнила виготовляли зі шматків іржавого заліза, сажі та спеціальних чорнильних горішків. Заголовки виводили червоною кіновар’ю — сумішшю золотого порошку з риб’ячим клеєм. Диякон Григорій працював майже сім місяців, і за день міг написати не більше трьох сторінок.
Цікаво, що книга створювалася в часи, коли церква ще була єдиною і не розділилася на католицьку та православну, а протестантизм навіть не існував. Тому у святцях рукопису згадані імена святих, яких сьогодні не визнає Російська православна церква. В «Остромировому Євангелії» має інший вигляд відома молитва «Отче наш»: замість звичного «…Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого»
тут читаємо: «…І не введи нас у напасть, але визволи нас від неприязні».
Жодного «лукавого» у первісному тексті не було — його додали лише у XVII столітті. У давнину вважалося, що від диявола людина звільняється під час хрещення, коли входить Святий Дух, тож просити повторного звільнення було нелогічно. А от «визволи від неприязні», тобто ворожнечі між людьми, актуально й донині. Завершується молитва словами: «Яко твоє є царство і сила і слава на віки. Амінь».
Ім’я Ісуса у книзі записано скорочено: ICЪ або NCOУС, тобто вимовлялося «Ісус», без подвійного «і». Цікаво, що саме таке звучання максимально близьке до мусульманського імені пророка Іси.
У 2011 році «Остромирове Євангеліє» було внесене до міжнародного реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу» як видатна пам’ятка писемної культури.
Підписання українськими козаками «Московських статей»
21 жовтня 1665 року українські козаки на чолі з гетьманом Іваном Брюховецьким підписали так звані «Московські статті», які визначали нові взаємини Війська Запорозького з Московським царством. Цей договір значно обмежував автономію Гетьманщини й підпорядковував її більшою мірою Москві. Цікаво, що сам Брюховецький у підписі до документа написав «холоп Івашка» замість звичного «вірний слуга і підданий», що символічно підкреслювало його повну залежність від царя.
За угодою гетьманові заборонялося вести дипломатичні відносини з іноземними державами, а вибори нового гетьмана мали відбуватися тільки з дозволу московського царя та у присутності його послів. Київська митрополія передавалася під юрисдикцію Московського патріархату, кількість московських військ в Україні збільшувалася, а міста та землі проголошувалися прямими володіннями царя.
Основні статті договору передбачали такі умови: усі податки та збори з міщан і селян передавалися до царської казни, а корчми по всій Малоросії мали продавати лише горілку, прибутки з якої йшли державі; підтверджувалися стародавні козацькі права та вольності; після обрання кожен гетьман мусив їхати до Москви й отримувати булаву та знамено безпосередньо з рук царя; київським митрополитом відтепер мав бути призначений московський ієрарх; визначалося, скільки царських військ і в яких містах вони мали стояти; Лохвиця і Ромни ставали центрами артилерійського забезпечення; московським воякам заборонялося збувати на ринку фальшиві гроші.
За підписання статей Брюховецький отримав боярський титул, домагався пожалування маєтностей біля Москви та просив прислати до Києва митрополита-москвича. Козацька старшина, що підписала договір, також отримала винагороди — полковники, судді, обозні й осавули були зведені у дворянство. Однак після повернення до України авторитет Брюховецького різко впав: вже в 1668 році він був скинутий і вбитий повсталими козаками. А вже наступного року новий гетьман Дем’ян Многогрішний домігся підписання більш вигідних для козацької держави Глухівських статей, які гарантували внутрішню автономію Війська Запорозького у складі Московського царства.
День народження Альфреда Нобеля
21 жовтня 1833 року в Стокгольмі народився «король динаміту» Альфред Нобель.
Нобель отримав 355 патентів у різних сферах — медицина, металургія, хімія, біологія. Але всесвітню славу й величезний статок йому принесовинахід ефективної вибухівки на основі нітрогліцерину.
У своїй автобіографії він написав про себе так:
«Нобель – бідна напівжива істота. Милосердному лікарю слід було б припинити її існування ще при народженні. Основні чесноти: тримає нігті в чистоті і нікому не буває в тягар. Найбільші гріхи: не поклоняється мамоні, не завів сім’ї й має слабке травлення при хорошому апетиті. Єдине бажання – не бути похованим живцем. Найважливіші події в його житті: ніяких».
І все ж, у нього було все…
Серед воротил ділового світу Нобель мав славу «спартанця». Любив самотність, не пив, не курив, був далекий від азартних ігор, вільно висловлювався п’ятьма мовами. У юності він взагалі задумувався про кар’єру літератора. Все змінилося, коли 17-річний Альфред зустрів у Петербурзі чарівну датчанку Анну Дезрі. Однак мрії про шлюб зруйнувалися в одну мить. Він не одразу звернув увагу на постійного гостя вечорів у домі коханої дівчини — Франца Лемаржа.
Той збирався стати математиком і, щоб познайомитися з сором’язливим суперником, запропонував йому… розв’язати задачку. «З Альфреда, гадаю, вийде чудовий літератор», — поблажливо оголосив Лемарж, коли Нобель був змушений визнати свою поразку. Оговтавшись після весілля Анни й Франца, Нобель дав собі «страшну» клятву: «стати найвідомішим у світі винахідником, і тоді вона пошкодує»…
У винаходах він досяг успіху. Але від сердечної рани Нобель так і не оговтався. Саме тому серед лауреатів престижної премії немає жодного математика…
До речі, Нобель був переконаний, що його винахід — динаміт — допоможе людям здобути такий бажаний мир, і на нашій планеті вже ніколи не буде воєн: «Хто ж стане воювати, якщо одним снарядом можна знищити цілий полк?»
На жаль, дуже швидко стало зрозуміло, що динамітне стримування Нобеля зробить війни ще більш жорстокими і кривавими. Сьогодні новим стратегічним «запобіжником» стало ядерне стримування.
Перше публічне виконання канкану
21 жовтня 1854 року в Парижі вперше публічно виконали знаменитий танець канкан. Вважається, що його класичну форму створила ще у 1850 році французька танцівниця Селест Могадо, поєднавши швидку кадриль і галоп з характерними стрибками та високими викидами ніг. Прем’єрна презентація відбулася під час оперети Жана Оффенбаха «Орфей у пеклі», де у фіналі пролунав номер під назвою «Інфернальний галоп». Танець одразу викликав великий резонанс і навіть був заборонений у публічних закладах через його відверту й «надто вульгарну» манеру.
Та, як часто буває, заборонене тільки додало йому популярності. Канкан швидко поширився серед робітничих кварталів, його танцювали у численних закладах, зокрема й у борделях. Коли втручалася поліція, пояснювали, що це лише своєрідна варіація на тему кадрилі.
Походження назви «канкан» остаточно невідоме. За однією з версій, слово означає «скандал» чи «плітка», тож виходить «скандальний танець». Інші пов’язують його з французькими качками, які нібито не «крякають», а вимовляють «кан-кан», що перегукується з рухами танцівниць, які виводили по сцені своєрідну «качину ходу». У XIX столітті канкан був танцем не лише жіночим — його виконували і чоловіки, а високі махи ногами жінки часто робили так, щоб збити циліндр з голови кавалера, немов у цирковому номері.
Офіційно танець вийшов з тіні 6 жовтня 1889 року, коли відкрилося кабаре «Мулен Руж» на Монмартрі. Того ж року Париж приймав Всесвітню виставку та святкував завершення будівництва Ейфелевої вежі, тому місто було переповнене туристами. Власник кабаре Жозеф Оллер запропонував новий формат розваг — «вечеря у вар’єте», поєднавши шоу, ресторан і канкан, що принесло закладу шалений успіх. Вже у ХХ столітті хореограф П’єр Садріні створив сучасну сценічну форму канкану для кордебалету «Мулен Руж», а французи й досі вважають, що справжній канкан можна побачити тільки там. За більш ніж столітню історію кабаре закривалося лише двічі — у часи Першої та Другої світових воєн, а у 1981 році навіть королева Великої Британії Єлизавета II відвідала виступ, щоб побачити цей знаменитий танець наживо.
