27 березня відзначаються Всесвітній день театру та Міжнародний день віскі. Також цей день позначений в історії багатьма подіями, які змінили хід воєн, геополітики, технічного прогресу й духовного життя.
Всесвітній день театру
Це свято об’єднує акторів, режисерів, драматургів, сценографів і всіх, хто пов’язаний із театральним мистецтвом. Це не просто професійне свято, а день, коли нагадують про особливу силу театру — змінювати суспільство, розмовляти з людьми мовою емоцій і образів, зберігати культуру та викликати до дії.
Свято заснували у 1961 році за ініціативою Міжнародного театрального інституту (ITI) при ЮНЕСКО. Відтоді щороку в цей день звучить традиційне Міжнародне послання миру, яке пише один із відомих театральних діячів — воно закликає до переосмислення ролі театру в сучасному світі. У різні роки авторами послання були Жан Кокто, Артур Міллер, Пітер Брук, Вацлав Гавел, Джон Малкович, а також митці з Китаю, Африки, арабського світу, Латинської Америки.
Сьогодні театр переживає нові виклики: конкуренцію з візуальними медіа, кризу уваги в глядача, фінансову нестабільність. Але саме живий контакт, непередбачуваність сцени, енергія акторської гри — те, що робить театр унікальним і незамінним. Театр — це не просто вистава. Це момент істини між сценою і глядачем.
Цікаві факти
У Стародавній Греції актори носили дерев’яне взуття на платформі — котурни, — і чим вище було взуття, тим вищий соціальний статус персонажа. Тобто статус в театрі визначали за підошвою.
Перші театральні вистави в Європі середньовіччя відбувалися… у церквах. І навіть із використанням латини. Все починалося з інсценувань біблійних сцен для необізнаних мирян.
Найстаріший діючий театр у світі — Teatro Olimpico в Італії — був відкритий у 1585 році.
У добу Єлизавети І в Англії театри періодично забороняли — через побоювання, що великі скупчення людей сприяють поширенню чуми. Але Шекспір усе одно писав — його твори читали й ставили в обхід.
Найкоротша п’єса, яка коли-небудь ставилася на сцені, має назву Breath і триває лише 30 секунд. Її автор — Семюел Беккет.
У світі досі працює театр, де глядач сидить у ванні. Це японський «театр відчуттів», де кожен глядач сприймає виставу наосліп, у повній темряві, а актори взаємодіють через звуки, запахи, дотики й навіть зміну температури.
У київському Театрі на Подолі, який став об’єктом скандалу через дизайн, спочатку планували зробити дах із дзеркал, щоб «відбивати небо» — архітектурна метафора для театру як вічного відображення життя. Ідею відкинули через вартість і практичність.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну українські театри стали не лише осередками культури, а й місцями для збору гуманітарної допомоги, проведення благодійних вистав і психологічної підтримки.
Міжнародний день віскі
Це неофіційне, але популярне свято для поціновувачів одного з найвідоміших міцних напоїв у світі. Цей день — не лише привід підняти келих за здоров’я, а й можливість поговорити про історію, культуру й майстерність, що стоїть за створенням віскі.
Ідея заснування свята виникла у 2008 році під час книжкового фестивалю у Нідерландах. Ініціаторами стали друзі й колеги відомого британського журналіста й автора численних книжок про віскі — Майкла Джексона (не плутати зі співаком). Саме 27 березня було обрано датою свята, оскільки цього дня народився Майкл Джексон, який зробив великий внесок у популяризацію культури віскі в усьому світі.
Однією з головних ідей свята стало не лише вшанування самого напою, а й підтримка людей, які страждають від хвороби Паркінсона — саме на неї хворів Джексон. Тому Міжнародний день віскі має також благодійну складову: частину прибутків від тематичних подій і продажу віскі часто спрямовують на дослідження та лікування цієї хвороби.
Святкування відбувається у барах, клубах, винокурнях і навіть вдома. Поціновувачі діляться улюбленими смаками, проводять дегустації, майстер-класи, обговорюють сорти шотландського, ірландського, американського та японського віскі. Попри те, що це свято не є офіційним, воно набуло широкої популярності у багатьох країнах світу.
Цікаві факти
Слово «віскі» походить від гельського «uisge beatha», що означає «вода життя».
Написання «whisky» без «е» зазвичай використовують для шотландського, канадського та японського віскі, а «whiskey» — для ірландського та американського.
Віскі витримують у дубових бочках, іноді з-під хересу, бурбону чи вина, що надає напою унікального смаку.
Найдорожча пляшка віскі була продана на аукціоні за понад 2,7 мільйона доларів — це Macallan 1926.
У Шотландії виробництво віскі регламентується законодавчо: напій повинен витримуватися не менше трьох років. У цій країні є церква, перетворена на винокурню — Glenesk. Молитви там давно змінили на дистиляцію. У буквальному сенсі: «святий дух» тепер має інший аромат.
У 1920-х, коли в США діяла «суха заборона», віскі офіційно продавали… як ліки. У аптеці можна було купити пляшку по рецепту — проти нервів, кашлю і навіть депресії. Деякі аптеки стали мільйонними бізнесами на цьому.
Японія сьогодні вважається однією з найкращих країн-виробників віскі у світі. Перший японський майстер віскі Масатака Такецуру навчався у Шотландії, одружився з шотландкою, привіз рецепти й культуру, і заснував віскі-індустрію Японії майже на голому місці.
Найстаріша ліцензована винокурня у світі — Old Bushmills у Північній Ірландії — існує з 1608 року. Вона працює на тій самій воді з тієї ж річки понад 400 років.
Пляшка віскі побувала у космосі: у 2011 році зразки віскі Ardbeg було відправлено на МКС для дослідження, як мікрогравітація впливає на процес старіння напою.
У Британії є традиція: коли судно вперше спускають на воду, його кроплять віскі, а не шампанським. Так робить ВМС Шотландії — з патріотичних міркувань.
Віскі — це не лише про алкоголь. Це культура, традиція, історія й ремесло, яке передають з покоління в покоління.
Історичні події в цей день
1111 – у межах великого походу руських князів проти половців відбулася битва при Сальниці. Об’єднане військо на чолі зі Святополком Ізяславичем і Володимиром Мономахом завдало поразки степовикам. Ця перемога стала кульмінацією однієї з найуспішніших кампаній Русі проти кочовиків.
1664 – польські війська стратили українського гетьмана Івана Виговського. Колишній союзник Речі Посполитої, який підписав з нею Гадяцьку угоду, став жертвою зміни політичного курсу й внутрішніх інтриг.
1668 – король Англії Карл II передав острів Бомбей в оренду Британській Ост-Індській компанії. За символічну плату в £10 на рік ця територія згодом стала одним із ключових стратегічних пунктів британського колоніалізму в Індії.
1794 – Конгрес США схвалив створення постійного військового флоту. Це рішення поклало початок сучасним ВМС США як окремій і професійній структурі, що відіграє глобальну роль і сьогодні.
1854 – Англія та Франція офіційно оголосили війну Російській імперії, приєднавшись до Османської імперії. Так розпочався Кримський конфлікт — одна з перших сучасних воєн із широким висвітленням у пресі, використанням телеграфу й залізниць.
1860 – у США Майкл Бірн отримав патент на винахід коркотяга. Простий, але геніальний інструмент відкрив нову еру у сфері винної культури.
1898 – Російська імперія підписала з Китаєм угоду про оренду Порт-Артура та Даляню. Це закріпило російську присутність у Маньчжурії й стало одним із чинників, що призвели до російсько-японської війни.
1914 – авіаконструктор Ігор Сікорський на своєму літаку С-6А встановив світовий рекорд швидкості з чотирма пасажирами — 106 км/год. Цей досягнення продемонструвало потенціал важкої авіації та зміцнило авторитет Сікорського як новатора.
1964 – в Алясці стався Великий землетрус магнітудою 9.2. Це був найпотужніший землетрус у Північній Америці та другий за силою в історії. Він змінив ландшафт, забрав понад сто життів і призвів до цунамі.
1977 – в аеропорту Тенерифе внаслідок зіткнення двох «Боїнгів 747» загинуло 583 особи. Це найтрагічніша авіакатастрофа в історії цивільної авіації, яка спричинила глибокі зміни в авіаційних стандартах безпеки.
1998 – Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) офіційно дозволило застосування «Віагри» компанії Pfizer. Медикамент став проривом у лікуванні еректильної дисфункції й змінив ставлення суспільства до цієї проблеми.
1999 – на світовому автомобільному ринку з’явився потужний гравець — альянс Renault–Nissan–Mitsubishi. Це стратегічне об’єднання стало одним із найбільших виробників автівок у світі.
2011 – у Києві відбулася інтронізація нового Глави Української греко-католицької церкви — Святослава Шевчука. Його обрання стало символом молодої енергії й оновлення УГКЦ у складний для України час.
2014 – Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про підтримку територіальної цілісності України, офіційно не визнавши анексію Криму Росією. Документ підтримали 100 країн, ще 58 утрималися, а 11 проголосували проти. Це був важливий міжнародний сигнал на підтримку України.
2020 – Північна Македонія стала 30-м повноправним членом НАТО. Цей крок завершив тривалий шлях країни до Альянсу та посилив позиції блоку на Балканах.
Олександр Засядько — творець перших бойових ракет
27 травня 1837 року в Харкові у віці 57 років помер конструктор і фахівець у галузі ракетної справи, генерал-лейтенант Олександр Дмитрович Засядько — творець перших бойових ракет. Він народився у 1779 році (точна дата невідома) в селі Лютенька на берегах річки Псел (Гадяцький повіт Полтавської губернії). Він походив із дворянської родини, його батько працював повітовим казначеєм у Перекопі й був занесений до другої частини родовідної книги дворян Полтавської губернії. При цьому сам рід Засядьків мав козацьке коріння і був тісно пов’язаний із Запорозькою Січчю.
У деяких джерелах зазначається, що серед найближчих родичів Засядька були гармаші — спеціально підготовлені українські козаки-артилеристи, які відповідали за обслуговування гармат. Юний Олександр з восьми років розпочав навчання в Артилерійському шляхетському інженерному кадетському корпусі, після закінчення якого був направлений на службу в Херсонську губернію до складу 10-го піхотного батальйону. У складі цього підрозділу він брав участь в Італійському поході армії під командуванням Суворова. За мужність під час кампанії він отримав два ордени.
Згодом були Турецька війна та Вітчизняна війна 1812 року, під час якої Засядько брав участь у Бородінській битві, перебуваючи в самому центрі бою — на батареї Раєвського. За проявлену хоробрість він був нагороджений численними орденами, золотою шпагою з написом «За хоробрість», а також отримав поранення в ліву ногу. Воював він і в битві під Лейпцигом, відомій як «Битва народів». Саме там англійці вперше вдало застосували порохові ракети проти наполеонівських військ, що справило сильне враження на артилерійського офіцера.
Олександр Засядько з власної ініціативи почав розробку бойових порохових ракет. Не маючи фінансування, він продав своє маєток під Одесою, щоб профінансувати експерименти. Цей вчинок вразив імператора Олександра І, який після цього особисто підтримував Засядька і наказав профінансувати його розробки та полігонні випробування. До 1818 року винахідник створив бойову ракету оригінальної конструкції, розробив пусковий станок для залпового вогню, прилади для наведення та написав інструкцію щодо бойового застосування ракетного озброєння. Його ракети перевершили англійські за дальністю польоту — до 6000 метрів, тоді як англійські досягали лише 2700.
Вперше бойове застосування нового озброєння відбулося 31 серпня 1828 року під час облоги турецької фортеці Варна в ході Російсько-турецької війни. Обстріл редутів ракетами, а також вогонь польової та корабельної артилерії змусив турецьких оборонців ховатися в окопах. Коли російські війська пішли в наступ, супротивник не встиг організувати оборону, і редут був узятий за лічені хвилини з великими втратами для турків.
Згодом Засядько розробив ще кілька типів бойових ракет: 2-, 2,5- і 4-дюймові ракети фугасної та запальної дії вагою від 5,8 до 16,2 кг з дальністю стрільби 1,6–2,7 км. Він також створив однозарядні та шестиствольні пускові станки для цих боєприпасів.
Після виходу у відставку за станом здоров’я в чині генерал-лейтенанта Засядько оселився в Харкові. Маєток його дружини був розташований за 80 верст від міста. Олександр Засядько помер 27 травня 1837 року в Харкові. За його заповітом був похований у Курязькому монастирі поблизу міста. У 1979 році в Україні вийшла книга Ю. Нікітіна «Шпага Олександра Засядька».
Майкл Бірн запатентував штопор
27 березня 1860 року житель Нью-Йорка Майкл Бірн запатентував штопор. У патентному описі інструмент фігурував як «сталевий гвинт, що використовується для витягування корків із пляшок». Попри те, що сучасний штопор ми асоціюємо винятково з вином, його прообраз спершу використовували військові. Схожим пристроєм витягали кулі, що застрягали у стволах мушкетів. За часів Наполеона штопор навіть офіційно входив до амуніції французького солдата як обов’язковий елемент.
Винахід став винним аксесуаром вперше саме в Англії — першій країні, яка широко почала використовувати скляні пляшки, запечатані корками. Виникла потреба у зручному засобі їх відкривати. Першу справді вдосконалену конструкцію винайшов оксфордський вчений Семюель Геншолл. Його ключ до пляшок мав металевий стрижень із дерев’яною ручкою, між якими була вставка-диск. Ця деталь не дозволяла гвинту заходити занадто глибоко в пробку і водночас змушувала пробку обертатися при максимальному заглибленні. Геншолл сам писав про своє винахід: «Це новий метод застосування гвинта, побачивши який, кожен подумає: чому ж сам до такого не додумався».
У 1882 році німецький інженер Карл Ф.А. Віньке запатентував іншу класичну модель — так званий «друг офіціанта», також відомий як «винний ключ» або «нож сомельє» (нарзанник). Це тонкий складний інструмент, схожий на швейцарський ніж, який поєднує гвинт, важіль і лезо. Ручка нарзанника спирається на горлечко пляшки, а важільна система дозволяє легко витягнути корок.
Ще один поширений варіант — штопор із двома важелями, центральною стійкою та шестернею, часто званий «бабочка» або «балерина». Перший патент на нього отримав британський винахідник H.S. Heely у 1888 році, а вдосконалений варіант у 1930-му запатентував італійський дизайнер Домініко Россаті. При вгвинчуванні штопора пара важелів піднімається вгору — варто натиснути на них, і пробка легко піднімається з пляшки.
Є також незвичний і не зовсім класичний «циганський штопор». Він не має гвинта — замість нього два тонкі леза, одне з яких трохи довше за інше. Його використовують для відкриття старих пляшок із крихкими пробками. Леза обережно вводять між пробкою і склом, трохи розхитують і витягають корок без пошкоджень. У давнину слуги користувалися цим штопором, щоб крадькома спробувати господарське вино, після чого доливали щось дешевше і повертали пробку на місце. Цей інструмент не залишав слідів, і саме за це отримав прізвисько.
Нейтральна Швейцарія стала першою країною, яка почала випуск офіцерських ножів, оснащених штопором як одним із допоміжних інструментів. У Франції ж ричажні штопори з гумором називають «Шарль де Голль» — через схожість із характерним жестом політика, коли він вітав натовп, піднімаючи обидві руки.
В авіації термін «штопор» також має своє значення. У 1916 році онук художника Айвазовського, льотчик Константин Арцеулов, першим у світі зумів вивести літак з керованого штопора — фігури вищого пілотажу, яка раніше вважалась смертельно небезпечною. Це стало визначною подією в історії авіації.
Референдум в Україні
27 березня 1994 року в Донецькій і Луганській областях, одночасно з парламентськими виборами в Україні, відбувся регіональний референдум, формально названий «опитуванням громадської думки». Попри назву, цей захід мав політичну вагу — передусім як інструмент тиску на центральну владу з боку місцевих еліт.
Це був не перший подібний випадок в історії України. Ще 17 березня 1991 року, одночасно з загальносоюзним референдумом про збереження СРСР, у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях провели свій власний референдум. Людей тоді питали: «Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадян незалежно від національної чи релігійної приналежності?». А 1 грудня 1991 року в Закарпатській області провели референдум щодо надання регіону статусу автономії у складі України.
На тлі цих прикладів Донбаський референдум 1994 року не виглядав надто новаторським. До типового для того часу переліку політико-територіальних вимог додали питання про федералізацію і про надання російській мові офіційного статусу. Враховуючи контекст і регіональні настрої, результати були передбачуваними — значна частина опитаних підтримала ініціативи.
Невдовзі в Україні відбулися президентські вибори, на яких кілька кандидатів прямо обіцяли врахувати питання, підняті в ході референдуму. Ці обіцянки стали частиною політичної гри навколо регіонального сепаратизму, статусу мови та устрою держави — тем, які й досі залишаються в центрі українського політичного дискурсу.
Створення спецпідрозділу «Сокіл»
27 березня 1994 року в Україні було створено спеціальний підрозділ «Сокіл» — силове формування при Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) обласних управлінь МВС. Основним завданням підрозділу було силове забезпечення оперативно-розшукових заходів, які проводили співробітники УБОЗ.
Підрозділ «Сокіл» залучався до проведення спеціальних операцій з ліквідації бандформувань, затримання лідерів організованих злочинних угруповань, нейтралізації членів озброєних злочинних груп, звільнення заручників. Крім того, бійці підрозділу брали участь в антитерористичних операціях, а також забезпечували фізичний захист джерел оперативної інформації.
Створення «Сокола» стало відповіддю на виклики 1990-х років, коли в Україні активізувалась діяльність організованих злочинних угруповань, і правоохоронним органам було потрібне спеціалізоване силове крило для виконання найнебезпечніших завдань.
