8 травня більшість країн Європи згадували кінець Другої світової війни — день, коли у 1945 році капітулювала нацистська Німеччина. У Франції, Німеччині, Великій Британії цей день наповнений мовчазною даниною пам’яті, зосереджений на жертвах, трагедіях і відповідальності. Натомість 9 травня Москва влаштувала грандіозний військовий парад на честь Дня Перемоги, який давно перетворився на елемент її ідеології. На тлі війни в Україні європейські медіа цього року говорять про травень 1945-го з особливою тривогою. У статтях — менше патетики і більше гіркоти. Пам’ять стає дзеркалом, у якому видно: уроки війни не засвоєні повністю.
The Times – Великобританія. Лондонська The Times виступає з підбадьорливими словами:
“Незважаючи на песимізм, який охопив зараз Британію, і жорстокі конфлікти в інших країнах, що продовжуються, важливо відзначити – надії на те, що світ стане кращим все-таки багато в чому виправдалися. І нехай сьогодні в моді ностальгія за минулим, за всіма показниками в плані охорони здоров’я, добробуту, знання, терпимості чи особистих свобод життя у Великій Британії в 2025 році неймовірно краще порівняно з 1945 роком, не кажучи вже про 1940-й чи 1935-й.
Військовослужбовці – чоловіки та жінки – врятували тоді світ від кровожерливої тиранії. Ні жертва, принесена тими, хто віддав у цій боротьбі своє життя, ні оптимізм тих, хто вижив, не були марними. Ми знову і знову схиляємо перед ними свої голови, всі вони – герої”.
Berliner Zeitung – Німеччина. На 9 травня федеральному канцлеру Мерцу слід було б злітати до Москви, – вважає Berliner Zeitung:
“Це необов’язково мало бути відвідування військового параду на Червоній площі або засідання на одному з почесних місць на кремлівській трибуні поряд з Сі Цзинпіном, Олександром Лукашенком або північнокорейським володарем Кім Чен Ином. Але як щодо тихого, несподіваного візиту до Пам’ятника невідомому солдату чи монументу Протитанкові їжаки у Хімках на в’їзді до Москви – місць, які нагадують про жертви війни, а не присвячені її звеличенню? Мерц продемонстрував би жест співчуття, не легітимуючи у своїй путінську пропаганду”.
Denník N – Словаччина. Братиславський Denník N критикує намір словацького прем’єр-міністра бути присутнім на військовому параді в Москві:
“Коли Фіцо з’явиться на святкуванні, перед ним парадом пройде армія, яка нині знищує Україну. Він стоятиме поруч з диктатором, який найохочіше стер би цю країну з лиця землі.
… Фіцо запитує, які словацькі політики можуть похвалитися тим, що за кілька годин провели двосторонні розмови з китайським, бразильським і російським президентами. Але це його прийом. Вдома збираються проблеми. А він відволікає від них увагу тим, що грає на антизахідних настроях значної частини словацького суспільства і вдає з себе авторитетного державного чоловіка”.
15min – Литва. Публіцист Едвард Лукас у своїй колонці на литовському порталі 15min пише:
“Незважаючи на патетичні промови про “вічну славу”, культ навколо Великої Вітчизняної війни випробування часом не витримав. Аж до брежнєвської епохи та під час неї війна в Радянському Союзі була табуйованою темою, пов’язаною з травмою. І тільки коли реальні спогади стерлися, з’явилася туга за наївним і захопленим розумінням геройства, причому не тільки в Росії.
Інші країни теж підходили до історії егоцентрично та вибірково. Абсолютно правильно святкувати День Перемоги в Європі – для західних союзників 8 травня, а 9 травня – для тих, хто відзначає капітуляцію нацистської Німеччини радянській стороні на день пізніше. Але найкращий спосіб віддати данину пам’яті загиблим – поміркувати над помилками, які й призвели до війни”.
The Irish Times – Ірландія. Те, за що люди билися тоді, нині знову опинилося під загрозою, – застерігає дублінська The Irish Times:
“У цю особливу річницю, коли Друга світова війна з пам’яті переміщується на сторінки підручників історії, є підстави побоюватися, що її уроки починають забувати. Найбільший військовий конфлікт на території Європи після 1945 року сьогодні здійснюється російським диктатором проти демократичної України.
Країни по всьому континенту починають активно переозброюватися. Демагоги, що оперують риторикою крові та ґрунту, знову почали з’являтися як гриби після дощу. У Німеччині, судячи з даних низки опитувань, за популярністю лідирує партія, яка відкрито заграє з нацистською символікою. А трансатлантичний альянс, що став основою післявоєнного відновлення Європи, старіє”.
El País – Іспанія. Історик Хосе Мануель Нуньєс Сейшас у своїй статті в El País закликає європейців розвивати культуру спільної, спільної пам’яті про ті події:
“На Заході день 8 травня символізував новий антифашистський повоєнний консенсус, що базується на селективному забутті – мова йде про такі явища, як колабораціонізм з нацистськими загарбниками у Франції, Нідерландах чи Норвегії, участь у депортації євреїв чи участь у добровольчих загонах Третього рейху. Для Німеччини день 8 травня тривалий час був сумною датою. Тільки в 1985 році Ріхард фон Вайцзеккер нагадав про те, що 8 травня Німеччина була звільнена від фашизму, тобто це дата, яка закликає здобувати уроки з минулого.
В Італії, яка вкорінилася в антифашистському дискурсі, міф про спротив затьмарив собою будь-яку думку про можливу власну відповідальність. Зараз, коли крайні праві знову набирають сили, ми маємо надати восьмому травня європейський вимір, що виходить за межі національних пам’ятних дат”.
