Проблема повернення українських громадян, які опинилися за кордоном через війну, стає одним з ключових питань для відбудови держави. Особливо гостро це стосується молодого покоління, адже саме воно є основою для формування економічного, наукового й культурного потенціалу країни. Від того, чи зможе Україна створити умови для повернення своїх громадян, залежить не лише демографічна стабільність, а й здатність вибудувати нову якість життя після війни. Прогнози експертів у цій сфері звучать невтішно: переважна більшість молодих українців, які зараз живуть і навчаються за кордоном, навряд чи захочуть повернутися на батьківщину.
Голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник заявив, що приблизно 90 відсотків молодих людей, які виїхали за межі України, не планують повертатися. Він підкреслив, що ця тенденція має глибокі соціальні наслідки. Навіть ті дівчата, які зараз залишаються в Україні й здобувають тут освіту, у майбутньому можуть шукати кращі можливості в Європі, якщо в країні не буде достатньої кількості чоловіків або умов для професійного розвитку.
Воскобойник наголосив, що освіта, здобута в Україні, сама по собі не гарантує, що молоді жінки захочуть залишитися й будувати кар’єру саме вдома.
Він також пояснив, що ключовими факторами, які визначатимуть вибір молоді, стануть економічний розвиток та безпекова ситуація. Якщо в державу надходитимуть інвестиції, з’являтимуться нові робочі місця й зростатиме рівень життя, тоді з’явиться шанс повернути бодай частину тих, хто нині перебуває за кордоном. Проте без системних змін, зазначив він, більшість молоді не матиме мотивації вертатися.
Схожої точки зору дотримується і директор Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи Елла Лібанова. Вона неодноразово підкреслювала, що чимало українців, які вже вкорінилися в європейських країнах, більше ніколи не повернуться. Водночас, на її думку, є й інша категорія біженців — ті, хто так і не зміг знайти себе на новому місці. Саме вони можуть прийняти рішення повернутися, адже життя в іншому суспільстві не дало їм очікуваного результату.
Лібанова окремо наголосила, що серед українських біженців у Європі чимало високоосвічених жінок. Частина з них уже працює за фахом, але навіть за таких умов відчуває втрату соціального статусу. Вони змушені погоджуватися на нижчу оплату праці або обмежені можливості кар’єрного зростання. Саме цей фактор, за її словами, може стати поштовхом до повернення в Україну, де є шанс відновити втрачене становище.
Питання повернення молодих українців є не лише демографічним викликом, а й тестом на здатність держави створити якісно нові умови життя. Якщо Україна зможе запропонувати сучасну інфраструктуру, конкурентоспроможну економіку та відчуття безпеки, то навіть нинішні невтішні прогнози можуть змінитися. Однак якщо ці умови не будуть створені, країна ризикує втратити значну частину покоління, яке могло б стати рушійною силою відновлення.
Таким чином, завдання полягає не лише у фізичному поверненні громадян, а й у створенні привабливої моделі майбутнього, де молодь відчуватиме впевненість у завтрашньому дні й матиме реальні можливості для самореалізації в Україні.
