Захист свідків під загрозою: експерти висловили зауваження до законопроєкту щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства 

Питання безпеки учасників кримінального судочинства в Україні давно перестало бути вузькою темою для юристів і правоохоронців, оскільки в умовах резонансних справ, тиску на свідків та загрози помсти навіть один необережний витік інформації здатен зруйнувати довіру до правосуддя, а інколи й поставити під загрозу життя людини. У зв’язку з цим у парламенті знову повернулися до законопроєкту, який стосується посилення відповідальності за порушення правил безпеки щодо осіб, взятих під захист, адже чинна система, попри наявність кримінальних і адміністративних норм, залишається суперечливою та подекуди логічно невпорядкованою. Обговорення цього документа супроводжується зауваженнями експертів, які вказують, що запропоновані санкції можуть створити ситуацію, коли адміністративне покарання стане суворішим, ніж кримінальне, а це виглядатиме як юридичний дисбаланс, що важко пояснити з точки зору справедливості.

Який законопроєкт розглядатимуть у парламентському комітеті

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу планує розглянути законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та інших осіб в інтересах правосуддя. Документ зареєстрований під № 5752 ще 12 липня 2021 року, однак його актуальність, судячи з порядку денного, залишається високою, оскільки питання захисту свідків і учасників процесу регулярно виникає в практиці розслідувань і судових слухань.

У фокусі законопроєкту опинилося розголошення відомостей про заходи безпеки щодо осіб, які перебувають під захистом, адже витік таких даних може фактично нівелювати сенс самої програми охорони, подібно до того як розкрита адреса сховища перетворює його з місця безпеки на точку небезпеки.

Одним з ключових пунктів законопроєкту є нова редакція статті 185-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У документі пропонується встановити, що розголошення відомостей про заходи забезпечення безпеки щодо особи, взятої під захист, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, тягнутиме за собою штраф у межах від трьох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, законодавці пропонують значно підвищити фінансову відповідальність за дії, які можуть здатися суто інформаційними, однак на практиці здатні мати серйозні наслідки, оскільки витік даних про свідка чи потерпілого часто означає, що людина залишається сам на сам із тиском, погрозами або реальними фізичними ризиками.

Позиція фахівців Головного науково-експертного управління Верховної Ради

Фахівці Головного науково-експертного управління, проаналізувавши законопроєкт, одразу звернули увагу на низку моментів, які можуть створити проблеми під час застосування закону. Їхні зауваження стосуються як юридичної техніки, так і логічної узгодженості санкцій між адміністративним і кримінальним законодавством.

На думку експертів, викликає зауваження формулювання, яке законопроєкт пропонує включити до статті 185-11 КУпАП, а саме фраза «за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України». На думку ГНЕУ, таке уточнення не додає нової правової інформації, оскільки Кодекс про адміністративні правопорушення вже містить загальне правило, яке визначає межу між адміністративною та кримінальною відповідальністю.

Зокрема, у частині другій статті 9 КУпАП зазначено, що адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, якщо порушення за своїм характером не тягне за собою кримінальної відповідальності. Тобто законопроєкт фактично повторює норму, яка вже існує в кодексі, а це може виглядати як дублювання, що ускладнює текст і створює відчуття надмірного деталізування без реальної необхідності.

Другий, значно серйозніший аспект, на який звернули увагу експерти, стосується розміру штрафів. Законопроєкт передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу від 3000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і саме цей діапазон виглядає проблемним у порівнянні з підходом, який застосовується у кримінальному праві.

У Кримінальному кодексі, відповідно до частини другої статті 12, кримінальним проступком вважається діяння, за яке передбачене основне покарання у вигляді штрафу не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Тобто межа у 3000 неоподатковуваних мінімумів у кримінальному праві фактично виступає верхнім порогом для певної категорії кримінальних правопорушень.

На цьому тлі адміністративний штраф, який пропонується встановити на рівні від 3000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів, виглядає як покарання, що перевищує межу, характерну для кримінального проступку. Саме тому експерти називають ситуацію парадоксальною, оскільки виникає юридичний дисбаланс, коли адміністративне правопорушення карається суворіше, ніж кримінальне, хоча логіка законодавства зазвичай будується в протилежному напрямі.

Яке кримінальне покарання передбачають за розголошення відомостей про заходи безпеки

Окремо в матеріалах законопроєкту йдеться про зміни до статті 381 Кримінального кодексу, яка стосується розголошення інформації про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист. У редакції проєкту зазначено, що кримінальна відповідальність настає у випадках, коли такі відомості розголошує службова особа, яка ухвалювала рішення про заходи безпеки, або особа, яка ці заходи здійснює, або службова особа, якій ці рішення стали відомі у зв’язку з посадою, а також особа, взята під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров’ю захищеної особи чи іншої людини.

При цьому санкція за такі дії передбачає штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи до двох років, або обмеження волі до трьох років. Саме порівняння цього покарання з адміністративним штрафом, який пропонують підняти до 5000 неоподатковуваних мінімумів, і створює ту суперечність, яку експерти називають нелогічною, оскільки кримінальна стаття, що описує наслідки у вигляді шкоди здоров’ю, передбачає значно менший штраф.

Які зміни готують до статті 380 Кримінального кодексу

Окрім статті 381, законопроєкт передбачає уточнення статті 380 КК України, яка стосується порушення вимог закону щодо забезпечення безпеки осіб, що підлягають захисту або вже взяті під захист. Пропонується викласти назву та перший абзац цієї статті у редакції, де наголошується на відповідальності за неприйняття рішення, несвоєчасне ухвалення або недостатньо обґрунтовані рішення, а також за невжиття або несвоєчасне вжиття достатніх заходів безпеки щодо працівників суду, правоохоронних органів, їхніх сімей і близьких родичів, а також інших учасників кримінального судочинства, якщо такі дії призвели до тяжких наслідків.

Ця редакція акцентує на тому, що небезпеку для учасників процесу можуть створювати не лише витоки інформації, а й бездіяльність відповідальних посадових осіб. На думку експертів, у такому випадку захист існує на папері, однак реальних дій не вживають або їх здійснюють із запізненням, що в критичних ситуаціях здатне бути рівнозначним повній відсутності охорони.

Чому експерти говорять про дублювання складів правопорушення

Оцінюючи зміни до статті 380 КК, експерти звернули увагу на те, що в запропонованій редакції можуть дублюватися певні форми об’єктивної сторони злочину. Іншими словами, експерти припускають, що опис дій і бездіяльності у статті 380 може перетинатися з іншими нормами кримінального законодавства, через що стаття потребує додаткового доопрацювання, аби уникнути плутанини у правозастосуванні.

Подібні зауваження мають практичне значення, оскільки нечітко виписана кримінальна норма часто створює ситуацію, коли слідство і суди змушені витрачати час на визначення правильної кваліфікації, а учасники процесу отримують простір для юридичних маневрів, які можуть затягувати розгляд справ.

Які зміни передбачають до Кримінального процесуального кодексу

Щоб уникнути конфлікту норм КПК із законопроєктом та забезпечити реалізацію його положень, документ також пропонує внести низку змін до Кримінального процесуального кодексу. Зокрема, уточнюється, що підозрюваний або обвинувачений матиме право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, а також про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Фахівці вважають, що цей пункт законопроєкту розглядає питання захисту не як привілей лише для свідків чи потерпілих, а як механізм, який у певних ситуаціях може бути необхідним і для інших учасників процесу, якщо існує ризик тиску чи загрози їхньому життю та здоров’ю.

Чому дискусія про штрафи може стати ключовою під час розгляду законопроєкту

Найбільш конфліктним моментом у цьому законодавчому пакеті, судячи з оцінки експертів, залишається питання співвідношення адміністративних і кримінальних санкцій. Якщо адміністративний штраф буде суттєво вищим, ніж штраф за кримінальне правопорушення, то це створить ситуацію, яка виглядатиме нелогічно для правової системи, адже ступінь відповідальності зазвичай має зростати разом із тяжкістю діяння та його наслідками.

У такій конструкції виникає ризик, що норма КУпАП може виглядати надмірно каральною, а кримінальна стаття, яка описує більш небезпечні наслідки, навпаки, виглядатиме недостатньо переконливою. Саме тому експерти підкреслюють, що запропоновані штрафи потребують ретельного перегляду, аби уникнути диспропорції, яка може підірвати логіку законодавства і викликати запитання щодо справедливості покарання.

Розгляд законопроєкту №5752 у комітеті Верховної Ради демонструє, що держава продовжує шукати ефективні механізми, які здатні реально захищати свідків, працівників судів, правоохоронців та інших учасників кримінального судочинства. У запропонованих змінах міститься прагнення посилити відповідальність за розголошення інформації про заходи безпеки, а також уточнити кримінальні склади правопорушень, пов’язаних із неналежним захистом осіб, які перебувають під охороною.

Водночас зауваження експертів показують, що документ має проблемні місця, зокрема у частині санкцій, де адміністративне покарання може виявитися суворішим, ніж кримінальне. Подальша доля законопроєкту залежатиме від того, чи зможе парламент узгодити норми так, щоб вони працювали як єдина система, а не як набір суперечливих правил, у яких суворість відповідальності не відповідає реальному ступеню небезпеки порушення.