Адвокатська таємниця є однією з тих гарантій, які роблять правничу допомогу дійсно ефективною та безпечною. У повсякденному житті ситуації бувають непередбачувані: від необережного ДТП до конфліктів під впливом емоцій чи алкоголю. У таких обставинах перше, що спадає на думку — звернутися до адвоката. Однак багатьох хвилює питання: чи дійсно можна довіряти юристу, чи не стане він свідком проти вас, якщо справа піде не за планом?
Редакція ІА «ФАКТ» звернулася до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», щоб дізнатися, як адвокатська таємниця працює на практиці. Вони пояснили загальні принципи її дії, розповіли, які обов’язки покладаються на адвоката та його команду і чому цей інститут є важливим для довіри між юристом і клієнтом.
Різноманітність життєвих ситуацій є непередбаченою. Як каже народне прислів’я: «Не зарікайся від тюрми та від суми». Бійка в стані алкогольного сп’яніння, необережне ДТП при поганих погодних мовах, не надання допомоги та інші дії після того, як трапились викликають першу ж думку – куди бігти та що робити?! Звісно, люди звертаються до адвоката. Але багатьох зупиняє обережність: на скільки це безпечно? Чи не стане адвокат ще одним свідком обвинувачення коли події підуть не по найкращому сценарію? Щиро запевняємо вас – в таких випадках звертатися до адвоката не тільки можливо, а взагалі вкрай необхідно!
Річ у тім, що у будь-якій незрозумілій ситуації адвокат залишається вашим єдиним другом. Як кажуть самі адвокати: «Люби свого адвоката, бо він єдиний після матері здатний захищати тебе не вірячи». Бути клієнтові другом та єдиною опорою дозволяють адвокатові ряд прав та гарантій, які чітко виписані в законодавстві. Так, ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Як бачимо, серед основних них принципів існує найголовніший для клієнта – конфіденційність, яка забезпечується адвокатською таємницею.
Зазначений закон має окрему статтю 22, яка визначає, що адвокатською таємницею є будь-яка інформація, яка стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Єдиний випадок, коли таємниця може перестати бути таємницею, передбачений у ч.2 ст.22 – інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних. Отже, поки сам клієнт не надасть адвокату письмовий дозвіл на розголошення даних, ніхто й ніяк не має права їх отримати!
При цьому аби гарантувати найбільший захист клієнта, закон передбачив, що обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на:
- адвоката,
- помічника адвоката,
- стажиста адвоката,
- осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням,
- особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.
Навіть після того, як адвокат перестав бути адвокатом з різних причин, він все одно не може розголошувати данні, які стали йому відомі ще за часів адвокатської практики.
Втім, у разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката він звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.
Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.
При цьому існує єдине виключення з правила адвокатської таємниці. Подання адвокатом у встановленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформації до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань не є порушенням адвокатської таємниці.
Зазначимо, що адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію або держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, а також за інші дії, якщо адвокат діяв у межах Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу податкового органу, що надсилається відповідно до статті 44-2 Податкового кодексу України, адвокат надає інформацію та документи, що стосуються трасту, якщо адвокат управляє діяльністю, активами чи майном (є довірчим власником) або виконує обов’язки адміністратора такого трасту. Перелік документів, які адвокат зобов’язаний надати на вимогу податкового органу щодо трасту, визначений статтею 44-2 Податкового кодексу України.
Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за надання податковому органу інформації та документів про траст, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо адвокат діяв у межах виконання вимог статті 44-2 Податкового кодексу України.
Отже, вбити людину та прийти на консультацію к адвокату цілком можливо й безпечно, а ось управляти майном осіб, які підпадають під дію Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» небезпечно та не конфіденційно. Втім пересічних громадян це стосується, бо відноситься до досить вузького кола осіб.
Чим же ризикує адвокат порушивши адвокатську таємницю? Ст. 32 профільного закону передбачає, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися у разі розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
Крім профільного закону, в своїй діяльності адвокати керуються ще одним документом – Правилами адвокатської етики, які мають статтю 10 «Конфіденційність» й яка передбачає наступне. Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва.
Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. При цьому дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.
Адвокатською таємницею є:
– факт звернення особи за правовою допомогою;
– будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням), у зв’язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
– зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв’язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
– зміст порад, консультацій, роз’яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів досудового розслідування і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.
Інформація та документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за згодою клієнта або особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, що викладена у її письмовій заяві. При цьому, з метою захисту своїх професійних прав та гарантій адвокатської діяльності адвокат має право продовжити зберігати інформацію та документи в статусі адвокатської таємниці.
Адвокат зобов’язаний поінформувати та роз’яснити дотримання принципу конфіденційності його помічникам, стажистам та іншим особам, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням). При цьому адвокат має створити належні умови зберігання документів та інформації, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять адвокатську таємницю.
Проте адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам в розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, на розкриття адвокатської таємниці.
Крім того, Кримінально-процесуальний кодекс України в статті 65 чітко передбачає, що не можуть бути допитані як свідки:
1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;
2) адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю.
Отже, сучасне суспільство має три таємниці, які не можуть бути розголошені, та щодо яких особа не може бути допитана: лікарська таємниця; таємниця сповіді та адвокатська таємниця.
