Ейджизм під час працевлаштування і праці: які дії роботодавця є незаконними та як себе захистити

Дискримінація за віком у сфері праці залишається однією з тих проблем, про які говорять багато, але з якими на практиці люди часто залишаються сам на сам. Вікові обмеження у вакансіях, упереджене ставлення під час співбесіди, відмова у підвищенні чи звільнення через вік нерідко подаються як «вимоги роботодавця», хоча насправді можуть свідчити про порушення права людини на рівне ставлення у трудових відносинах.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували, законодавче регулювання дискримінації за віком, а також розповіли в яких випадках такі дії роботодавця є незаконними, які механізми захисту має працівник та на що варто звернути увагу тим, хто зіткнувся з проявами ейджизму під час працевлаштування або вже на роботі.

Мабуть, багато хто шукаючи роботу стикався з оголошеннями на кшталт: «запрошуємо молодих, енергійних хлопців та дівчат…», «шукаємо жінку приємної зовнішності до 35 років…» та іншими в яких прямо чи опосередковано читається про прийманні на роботу виключно громадян певного віку.  Однак все ж таки за статистикою найбільш вразливими категоріями населення в розумінні працевлаштування чи підвищення за кар’єрними сходинками є молодь до 25 років, або люди старшого віку 45-50+. Роботодавці вважають їх «ще професійно непридатними», або «вже професійно непридатними». Все це є наочним прикладом дискримінації.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає, що дискримінацією є ситуація, за якої особа зазнає обмеження у реалізації своїх прав за певною ознакою, у тому числі віком, без наявності законної та об’єктивно обґрунтованої мети. Відносно до сфери трудових відносин цей принцип конкретизує стаття 2-1 Кодексу законів про працю України: будь-яка дискримінація при прийнятті на роботу, зміні умов праці або звільненні є прямо забороненою.

Дискримінація за віком є однією з форм дискримінації та порушення прав людини та громадянина, яку ще називають ейджизмом (від англійського age — вік). Українським законодавством категорично заборонена дискримінація у сфері праці. Крім раніше згаданого Кодексу законів про працю України, Закон «Про рекламу» забороняє вказувати бажаний вік кандидата в оголошеннях про вакансії. За порушення даної норми передбачено штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (наразі це 86470 грн). Штраф накладається центральним органом виконавчої влади у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Втім на практиці частіше за все дані норми порушуються, при цьому це відбувається фактично з мовчазної згоди самих працівників, адже побачивши оголошення про працевлаштування з вказаним віковим обмеженням, його мовчки перегортають та продовжують далі шукати вакансії.

Втім є випадки, коли дискримінація за віком може бути законною, якщо:

• належність до певної вікової групи є важливою для роботи – це професійна вимога (на приклад, робота акторів театру, які потрібні типажів героїв відповідного віку чи робота вантажника, яка потребує значної фізичної сили, що виключається в похилому віці);
• вікова дискримінація може певним чином бути узаконена в окремому підприємстві чи організації, якщо  роботодавець зможе обгрунтувати, що є досить вагома причина для політики запровадження вікових дискримінаційних заходів.

Зазначимо, що за загальним правилом ейджизм у нашій країні засуджується, при цьому чинне законодавство має чітко прописані норми протидії цьому явищу:

• Конституція України (ст. 35);
• Кодекс Законів про працю України (ст. 2-1);
• Цивільний кодекс України (ст. 270);
• Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 173-6);
• Кримінальний кодекс України (ст. 161);
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та ін.

Крім того, Конституція України у статті 21 гарантує рівність усіх людей у правах і свободах. Ці положення конкретизуються у законодавстві. Також стаття 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» гарантує рівне право на працю для громадян похилого віку. Забороняється звільнення з підстав досягнення пенсійного віку або переведення без згоди працівника, якщо змінюються істотні умови праці.

Водночас за тим, як в Україні дотримується законодавство про недопущення дискримінації, стежить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Це передбачено статтею 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». А статті 14‒16 цього ж закону визначають, яка відповідальність настає за його порушення: цивільна, адміністративна та кримінальна.

Закон також чітко пояснює, які права має людина, якщо вважає, що зазнала дискримінації. У такому разі вона може подати скаргу до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або безпосередньо до суду. При цьому саме звернення зі скаргою не може стати причиною упередженого ставлення до такої особи і не повинно тягнути для неї чи інших осіб жодних негативних наслідків.

Окремо закон передбачає право постраждалої особи вимагати відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, якщо вони були завдані внаслідок дискримінації. Порядок такого відшкодування визначається Цивільним кодексом України та іншими законами. Особи, які порушили вимоги законодавства про запобігання та протидію дискримінації, можуть бути притягнуті до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Що ж саме може вважатися проявами ейджизму? Практика визначає наступні підстави:

• відмова у прийнятті на роботу через «занадто молодий» або «занадто старший» вік;
• встановлення вікових вимог у наявних вакансіях про роботу;
• необґрунтовані рішення про переведення чи звільнення за критерієм віку;
• відмова у підвищенні або професійному розвитку вже працюючої особи.

Нас часто запитують: які конкретні санкції передбачені за дискримінацію за віковим критерієм? Кодекс України про адміністративні правопорушення містить статтю 173-6, яка встановлює відповідальність за насильство за ознакою статі. Йдеться про умисні дії або бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру, які вчиняються проти конкретної людини через її належність до певної статі або через стереотипні уявлення про соціальну роль жінки чи чоловіка в суспільстві. Обов’язковою ознакою такого правопорушення є те, що внаслідок цих дій потерпілій особі завдано шкоди фізичному або психічному здоров’ю, але без спричинення тілесних ушкоджень.

За таке порушення законом передбачено кілька видів адміністративного стягнення. Це може бути штраф у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 1700 до 3400 гривень. Також суд може призначити громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку.

Якщо ж таке саме порушення особа вчиняє повторно протягом року після того, як уже була піддана адміністративному стягненню за частиною першою цієї статті, відповідальність посилюється. У такому разі передбачено штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3400 до 5100 гривень. Крім того, можливими санкціями є громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідні норми містить і Кримінальний кодекс України. Зокрема, стаття 161 передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі й гідності, образу почуттів громадян через їхні релігійні переконання, а також за пряме чи непряме обмеження прав або надання привілеїв за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або іншими ознаками.

За такі дії закон передбачає покарання у вигляді штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до трьох років. Крім того, суд може додатково позбавити винну особу права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або не застосовувати таке додаткове покарання.

Якщо ті самі дії були поєднані з насильством, обманом чи погрозами, або якщо їх вчинила службова особа, відповідальність посилюється. У такому разі передбачено штраф від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, також із можливим позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Найсуворіше покарання встановлено за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені організованою групою або спричинили тяжкі наслідки. У такому випадку йдеться про позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Окремо закон дає постраждалій особі право вимагати відшкодування матеріальної шкоди та компенсації моральної шкоди, завданої протиправними діями. При цьому моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від того, чи були матеріальні збитки, і не залежить від їхнього розміру.

А зараз головне питання, яке доволі часто турбує пересічних громадян: як довести будь-які прояви ейджизму? Якщо є підозра, що мотивом у відмові в прийнятті на роботу чи підвищенні по роботі стало саме питання віку, важливо зафіксувати відповідні обставини — зокрема вести письмове листування або інші способи документування, які можуть бути використані як доказ. Законодавство не обмежує що саме може бути доказом, зазначаючи, що це можуть бути будь-які данні, які свідчать про порушення ваших прав. Саме тому можливо активно використовувати наступні докази:

• листування через електронну пошту;
• листування через месенджери;
• аудіо запис телефонної розмови;
• аудіо/відео запис розмови чи зустрічі офлайн;
• показання свідків;
• доповідні чи пояснювальні записки в межах підприємства;
• інші докази.

Ще однією нашою рекомендацією протидії ейджизму є розголос. Це найдієвіший спосіб боротьби з дискримінацією. Він може бути виражений в написанні про дискримінацію в соцмережах, на профільних сайтах чи форумах, обов’язково вказавши назву компанії та ім’я людини, яка вас дискримінувала. При цьому, якщо у вас є в наявності щось з перелічених вище доказів, то взагалі це буде чудовим варіантом.

Слід зазначити, що справи, пов’язані з дискримінацією за віком є досить екзотичними в системі правосуддя. Тривалість розгляду справ та неповороткість судової системи не додають оптимізму та бажання втягуватися в судову тяганину, втім враховуючи старіння української нації, вікове питання надалі буде ставати все актуальніше в площині трудових відносин.

Отже, радимо уважно ставитися до будь-яких проявів вікових обмежень під час працевлаштування чи роботи, не сприймати їх як «звичну практику», фіксувати всі можливі докази порушення і, за потреби, звертатися за правовим захистом до юристів.