Питання звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване належним чином, викликає значну кількість запитань серед українців. Уявлення про те, що відсутність державної реєстрації майна автоматично захищає боржника від примусового виконання судових рішень, поширене, але далеко не відповідає дійсності. Законодавство України передбачає чіткий механізм, який дозволяє державним та приватним виконавцям вживати необхідних заходів для встановлення належності нерухомого майна конкретній особі та звернення стягнення навіть на незареєстроване майно, якщо інші способи виконання рішення вичерпані. Такі правові норми стають особливо актуальними у випадках великих боргів або злісного ухиляння від сплати, коли боржники намагаються приховати активи через формальне невнесення майна до реєстрів.
Редакція ІА «ФАКТ» звернулася до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», аби з’ясувати, як у реальному житті застосовується механізм звернення стягнення на незареєстроване майно та які ризики очікують як стягувачів, так і боржників. Фахівці на прикладі з судової практики пояснили, що цей механізм спрямований на забезпечення реальної ефективності судових рішень та попередження випадків, коли боржники можуть уникати виконання обов’язків шляхом формального неприйняття реєстрації власності.
Серед українців існує велика кількість «юридичних міфів» про те, як уникнути фактичного стягнення на майно у разі коли до цього вже таки дійшло. Величезні рахунки за комунальні послуги, велика шкода, спричинена ДТП, чи залиттям квартири, запозичені кошти, які не хочеться повертати – існує безліч ситуацій, коли майже на рівному місці можна отримати не аби який рахунок на сплату, а платити ой як не хочеться! Саме тому боржники намагаються викрутитися з ситуації як можуть.
Один з таких варіантів, на їх думку, є шлях, за яким можна не реєструвати за собою право власності на нерухоме майно. Адже немає майна – то й немає з чого стягувати борги. І стоять роками спадкові квартири які не оформлені на спадкоємця, або ново зведені будинки, які не оформлює забудовник. Але чи дійсно таким чином можна спасти майно від вилучення в порядку виконавчого провадження?
В Цивільно-процесуальному кодексі України існує стаття 440, яка чітко передбачає, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Отже, вся справа полягає тільки в тому, щоб:
- вжити максимальних заходів з пошуку іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
- звернути стягнення на все, що може бути звернуто стягнення;
- знайти не зареєстроване майно;
- чітко знати, що право власності на нього хоча й не зареєстровано за боржником, але однозначно належить йому;
приватний/державний виконавець не лінувався та звернувся з відповідною заявою до суду.
Як це працює на практиці, можна побачити на прикладі постанови Верховного Суду України від 29 лютого 2024 року справа № 309/3522/22. Хочемо одразу зазначити, що подібні справи раніше були досить великою екзотикою, але оскільки зараз є чудовий судовий прецедент в цьому сенсі, то практика подібних стягнень буде тільки розширюватись.
За фабулою даної справи у серпні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Т. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності, на яке не зареєстроване в установленому законом порядку. Позов до суду був мотивований тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження на боржника (тобто це кілька виконавчих проваджень зібраних докупи), а от же як ми бачимо боржник є злісним неплатником. Загальна сума боргів була рівна десь еквіваленту 500 000 доларів США
Під час проведення виконавчих дій приватний виконавець Т. встановив, що у боржника немає коштів чи рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі. Але 05 вересня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява про те, що боржнику на праві власності згідно з рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20 травня 2014 року про поділ майна подружжя належить 1/2 частини спального корпусу готельного типу «Вісак» на 44 місця, а також боржнику належить земельна ділянка під спальним корпусом
Враховуючи викладене, приватний виконавець Т. звернувся до суду та просив надати дозвіл на звернення стягнення на майно боржника яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме 1/2 частини спального корпусу готельного типу на 44 місця та земельну ділянку що розташована в с. Шаян, Хустського р-н, Закарпатської області.
Наведемо короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року подання приватного виконавця було задоволено та надано дозвіл приватному виконавцю Т. звернути стягнення на незареєстроване майно боржника.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційну скаргу представника боржника залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року залишено без змін.
Не бажаючи змиритися з такою несправедливістю божник звернувся до Верховного суду. Розглядаючи дану справу суд касаційної інстанції зазначив наступне. З метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу 04 квітня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника та направив її до банківських установ. Згідно з відповідями з установ банків постанову про арешт коштів боржника не прийнято до виконання, оскільки боржник не є клієнтом цих банків. Вказана постанова прийнята до виконання лише АТ КБ «ПриватБанк». Проте у своїй відповіді банк зазначив, що на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови.
Згідно з відповіддю з Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві за боржником зареєстрований транспортний засіб, місце знаходження якого невідоме.
11 березня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіля Mercedes-Benz S 500 4539, 2004 року випуску, який станом на 09 вересня 2019 року не знайдено.
Як зазначено у відповіді Державної служби з питань праці, за боржником великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води за зазначеними у запиті критеріями для пошуку не обліковується в жодній з областей України.
Згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, за результатами проведеної перевірки інформації відомостей про перетинання державного кордону зазначеним громадянином України, (боржником) в базі не виявлено.
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником на праві власності зареєстровано ряд об’єктів нерухомого майна. Згідно з протоколами ДП «Сетам» про проведення електронних торгів торги які не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
У подальшому на адресу виконавця надійшла заява стягувача про бажання залишити за собою нереалізоване майно на третіх електронних торгах і 28 липня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про передання майна стягувачу в рахунок погашення частини боргу.
Таким чином, в ході проведення виконавчих дій приватний виконавець Т. встановив, що у боржника коштів чи рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі, немає. Тобто, як бачимо, сума боргу настільки велика, що наявне майно вже пішло в рахунок її покриття, але так і не покрило цілком, а іншого майна зареєстрованого на боржникові знайдено не було.
Саме в цей час на адресу приватного виконавця надійшла заява про те, що боржнику на праві власності згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року про поділ майна подружжя належить 1/2 частини спального корпусу готельного типу «Вісак» на 44 місця а також земельна ділянка під спальним корпусом.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на будівлю спального корпусу готельного типу на 44 місця, загальною площею 1865,1 кв. м за в також земельна ділянка з кадастровим номером за боржником не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Зазначимо, що мотиви, з яких виходить Верховний Суд, були наступні. Згідно з частиною п`ятою 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі, якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Варто знати, що застосування судом частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації за боржником права власності на спірне нерухоме майно, утруднює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні.
Суди встановили, що приватний виконавець вживав визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а саме: виніс постанову про арешт коштів боржника в банківських установах та постанову про арешт майна боржника. Коштів на рахунках боржника немає. При цьому під час розгляду справи боржник не зазначив, які саме заходи не вчинив виконавець для належного виконання рішення суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу.
З урахуванням установлених у цій справі обставин, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець вичерпав усі можливі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судових рішень за рахунок іншого майна боржника, ніж те, яке є предметом розгляду цієї справи, однак ці заходи не призвели до виконання судових рішень у повному обсязі.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року – без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Отже, дане судове рішення чітко показує правовий механізм, що застосовується для покриття заборгованості з майна, яке боржник намагається приховати, використовуючи різні юридичні тонкощі.
Радимо громадянам, які опинилися в ситуації стягнення боргів, не сподіватися на те, що незареєстроване майно залишиться поза увагою виконавців. Найдієвішим способом убезпечити свої активи є дотримання законної реєстрації прав власності та своєчасно оформлювати документи. Якщо ж ви стали боржником, важливо співпрацювати з виконавцями, надавати повну інформацію про наявне майно та своєчасно реагувати на їхні дії, аби уникнути додаткових правових ризиків. Для тих, хто планує придбати або успадкувати нерухомість, радимо перевіряти документи, своєчасно проводити державну реєстрацію і вести прозору документацію, оскільки формальне приховування майна не захищає від стягнення та може призвести до звернення стягнення через суд.
